Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві,

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можеш вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завжди будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Григорій Квітка-Основ’яненко

1778-1843 рр.

Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 року у слободі Основа (під Харковом). Походив з дворянської сім’ї, яка мала давнє козацьке коріння. Навчався у приватних вчителів та в курязькій монастирській школі. У 1793 році в 15 років був зарахований на військову службу, звідти в 1797 році 19 років виходить у відставку в чині капітана. У 1802 році в 26 років йде послушником у монастир, перебував тут 4 роки з переривами. Залишивши монастир, працював на різних державних та виборних посадах. Служив комісаром у народному ополченні (1806 - 1807), директором Харківського театру (1812), був повітовим предводителем дворянства (1817 - 1828), совісним суддею, головою харківської палати карного суду. Кілька разів обирався ватажком дворян Харківського повіту. Виступив ініціатором заснування Харківського інституту шляхетних панн. Виконував обов’язки директора Харківського театру, входив до складу редакції журналу "Украинский вестник". Написав близько 80 прозових і драматичних творів українською та російською мовами. Перші літературні спроби припали на 1816 рік. Українською мовою почав писати на початку 30-х років, уже немолодою людиною.1832р. - повість "Маруся" українською мовою, "Козир-дівка" (1836), "Сердешна Оксана" (1838), "Щира любов" (1839), 1835р. - соціально-побутова комедія "Сватання на Гончарівці", 1838р. - соціально-побутова комедія "Шельменко-денщик". Твори підписував псевдонімом Грицько Основ’яненко. Перша публікація української прози письменника з’явилась на сторінках харківського альманаху "Утренняя звезда" (1834 книга 2). Помер 8 серпня 1843 року на 65-му році життя, похований у Харкові.

Григорій Савич Сковорода

1722-1794 рр.

Народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині. Мати - Палажка, батько - Сава. Навчався в дяка-скрипаля, який виявив в хлопця красивий голос, навчив нотної грамоти. В 15 років пішов у Київ і поступив у Києво-Могилянську академію, яку закінчив в 1753 році. На двадцятому році відряджають Григорія до Петербурга в придворну капелу, де розвиває талант музиканта. Повернувшись до Києва мандрує по світу. Побував в Угорщині, Словаччині, Польщі. Набув нових знань. Повернувшись до України працює в Переяславському колегіумі. Викладав предмети "по-новому" і його звільнили. Працює 6 років домашнім вчителем сина поміщика Томари в селі Коврай на Переяславщині. В цей час, на природі, починають розвиватись філософські ідеї та погляди. Після цього стає у Харківському колегіумі викладачем синтаксису, грецької мови та етики. Але через цькування та доноси покидає колегіум. З 1769 року веде мандрівне життя. Саме на цей час припадає найбільша кількість творчої спадщини письменника, філософа, поета. Помер 9 листопада 1794 року.

українська література поет письменник

"Сад божественних пісень" складає в собі 30 пісень. Кожна з них, часто взаємопов’язаних, є варіацією на біблейські теми. Барокові мотиви. Ліричний герой збірки - весь в пошуках правди, добра, щастя.

Байки. Григорій Сковорода видатний байкар. Цикл байок під назвою "Байки Харківські" Надав байці жанрової самостійності. Створив 30 прозових байок. "Жайворонки", "Голова і Тулуб", "Чиж і Щиглик", "Зозуля та Дрізд", "Бджола і Шершень".

Притчі. Сковорода є автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального характеру. Він висловлював у них свої філософські, естетичні й педагогічні погляди. "Вдячний Еродій", "Вбогий Жайворонок", "Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу".

Особливість творів Сковороди полягає в тому, що в ліричних поезіях він - філософ, а в філософських працях - лірик.

Працював у напрямку бароко.