Реферат: Найвідоміші бібліотеки України: їх історія та сучасний стан
Новий пріоритетний напрям діяльності бібліотеки — бібліотечно-інформаційне обслуговування депутатів Верховної Ради України та рад нижчого рівня. З 16 листопада 2000 року в установі почав працювати Канадсько-Український парламентський інформаційний центр.
Національна парламентська бібліотека знаходиться у підпорядкуванні Міністерства культури і туризму України. Вона очолює національну бібліотечну систему держави, є методичним та координаційним центром з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства. Бере участь у розробці державної політики у галузі бібліотечної справи та її реалізації. [11]
1.4 Структура Національної парламентської бібліотеки в наш час
Будь-яка бібліотека починається з комплектування фондів, як „театр з вішалки ”, проте довгий час парламентська бібліотека не мала спеціального відділу, який би займався цією роботою. До того, як на початку 30-х років ХХ століття було створено сектор комплектування та обробки літератури, це завдання виконували працівники різних відділів, які мали свої підсобні фонди і комплектували книги з урахуванням потреб своїх читачів. Але подальше зростання книжкового фонду майже в три рази, призвело до збільшення обсягів робіт по їх опрацюванню, тому постало питання про реорганізацію структури бібліотеки.
У 1959 році на базі сектору комплектування та обробки літератури було створено два відділи: комплектування та обробки і каталогів. З того часу відділ комплектування існує як самостійна структурна одиниця, через руки працівників якого вже пройшло понад 3 млн. 87 тис. видань.
З метою швидшого опрацювання документів і створення власних електронних баз даних на книжкові та періодичні видання у 1995 році відділ було комп’ютеризовано. У 2002 році змінено назву на відділ формування документних ресурсів. Зараз у відділі працює 14 осіб, всі вони є фахівцями своєї справи, 11 мають вищу спеціальну освіту.
Історія відділу каталогізації як окремого структурного підрозділу Бібліотеки починається з 1955 року, коли відбулася реорганізація відділу комплектування шляхом поділу його на дві окремі функціональні частини: відділ комплектування фондів та відділ обробки і каталогів. У штаті останнього налічувалося тоді 20 працівників.
Почалася робота над створенням першого україномовного універсального за змістом Інформаційно-пошукового тезауруса, який вийшов у світ у 2004 році і містить близько 35 тис. термінів. ІПТ може використовуватися в бібліотечних та інформаційних установах як уніфікована пошукова мова.
Відділ підтримує:
карткові каталоги й картотеки:
книжкові видання укр. і рос. мовами
каталог авторефератів дисертацій
каталог продовжуваних видань укр. і рос. мовами
каталог журналів
картотека статей з наукових збірників
каталог газет
каталог електронних ресурсів
каталог стандартів
службові каталоги: нотних, картографічних видань, аудіовізуальних матеріалів, графічних матеріалів (гравюри, літографії, портрети, натюрморти, репродукції, листівки, плакати, фотоматеріали), приватних колекцій та інш.
Відділ обслуговування користувачів НПБ України – один з найстаріших відділів Бібліотеки, основною метою діяльності якого є максимальне та оперативне задоволення інформаційно-бібліотечних потреб користувачів. Це вимагає забезпечення належного рівня і якості обслуговування, впровадження новітніх інформаційних технологій в практику роботи з користувачами.
Бібліотекарі, які працюють на обслуговуванні користувачів, виступають сьогодні у ролі посередників, провідників в масиві джерел інформації і шляхів її отримання. Тому працівники відділу прагнуть не тільки задовольнити інформаційні потреби користувачів, але і формувати ці потреби, сприяти їх виявленню.
На сьогодні в структурі відділу 7 секторів:
Сектор реєстрації користувачів;
Сектор інформаційно-консультаційної допомоги користувачам;
Сектор організації і використання підсобних фондів;
Загальний читальний зал №1;
Сектор довідкових і електронних видань;
Сектор періодичних видань;
Сектор популяризації документів.
Відділ інформаційного забезпечення Верховної Ради України створено у травні 1999 року з метою сприяння законотворчій діяльності Верховної Ради України шляхом надання інформаційних послуг народним депутатам, їх помічникам та працівникам апарату ВРУ.