Реферат: Напрямки розвитку платіжного обороту України
В Україні питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81%), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8%) та платіжними вимогами-дорученнями (6%).
Згідно з даними звітності (форма № 410 “Звіт про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків”) за станом на 01.01.2010 року установи 180 банків обслуговують понад 127,2 млн. клієнтів-юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки, з них:
· 125,2 млн. – фізичні особи;
· 2 млн. – суб’єкти господарювання [7].
Рис. 2. Динаміка зростання кількості рахунків клієнтів банків
Упродовж 2008 – 2009 років кількість клієнтів, які обслуговуються в банках, зростає переважно за рахунок клієнтів-фізичних осіб.
Як видно з рис. 2 загальна кількість відкритих рахунків клієнтів на звітну дату склала 159,5 млн., у тому числі:
· поточних – 98,4 млн. (61,7% від загальної кількості рахунків, відкритих у банках),
· вкладних (депозитних) – 61,1 млн. (38,3%).
Частка рахунків фізичних осіб складає майже 97,7% від усіх відкритих рахунків клієнтів (95,1 млн. поточних рахунків і 60,8 млн. вкладних (депозитних) рахунків)”.
На даному етапі розвитку України стає дуже актуальним і вигідним використання всіх можливостей сучасного розвитку технологій, в усіх сферах економіки, господарства, тощо. Так, не можна не помічати необхідності використання українськими банківськими структурами нового інформаційного середовища - глобальної мережі Інтернет, яка стрімко перетворюється в "абсолютний" ринок. Це призведе до підвищення швидкості та якості обслуговування безготівкових платежів клієнтів, та, як наслідок, банки, які будуть мати розвинену та сучасну систему обслуговування клієнтів звичайно підвищать свій рейтинг на рівні всіх банків України.
Укладаючи угоди, сторони замість фізичного обміну або безпосереднього контакту вдаються до електронного способу взаємодії. Компанії можуть вибрати кращих постачальників не переймаючись їх географічним розташуванням та віддаленістю, вийти на глобальний ринок зі своїми товарами та послугами. Це ж відноситься і до клієнтів банків у яких є можливість роботи в Інтернеті, вони виберуть той банк, який може запропонувати їм послуги даного виду, що призведе до економії часу, коштів, енергії працівників, які повинні ходити до установи банку навіть щоб провести один платіж.
Важливою складовою електронного бізнесу є інтернет-банкінг - управління банківським рахунком через Інтернет. Це - найдинамічніший і найпрогресивніший напрям фінансових інтернет-рішень. Він дає змогу банку продавати, а клієнту - одержувати максимальний спектр послуг. Звичайно ж, можна дізнаватися про стан свого рахунку та операції за ним протягом будь-якого проміжку часу. Однією з переваг інтернет-банкінгу є те, що він не потребує спеціалізованих програм: можна використовувати звичайний "браузер" - стандартні інтернетівські програми. На даний момент в Україні послуги інтернет-банкінгу надають 7 банків: Приватбанк, Банк Аваль, Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Universal Банк, Альфа-Банк та ОТП Банк.
Також сучасний платіжний оборот неможливо уявити без використання пластикових карток. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу, а лише підтверджують те, що їх власники мають на своїх рахунках певну суму грошей. За допомогою карток кошти приводяться в рух. Тому емісія карток не збільшує загальної суми грошей в обігу, проте вона може прискорити їх обіг та збільшити залучення готівки в банківський оборот [5].
В Україні робоча група з розробки національної системи безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток була сформована ще в 1990 році. З того часу безготівкові розрахунки з використанням банківських карток в Україні пройшли великий шлях розвитку. Важливою віхою стало створення національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).
Картковий ринок в Україні продовжує стрімко розвивається.
Зараз ринок платіжних карток після бурхливого, і трохи хаотичного, початкового етапу розвитку проходить стадію стійкого зростання. Визначились банки-лідери, такі як Приватбанк, Промінвестбанк, Райффайзен Банк Аваль та ВАТ "ОЩАДБАНК". Найактивнішим учасником серед банків є Приватбанк, доля якого на ринку дорівнює 40 %. Обсяг емісії міжнародних карток банку становить 16 млн., кількість POS-терміналів складає близько 47 тис. [7].
В Україні і надалі буде прослідковуватися тенденція зростання випуску карток завдяки зарплатним проектам, але поступово темпи приросту знижуватимуться завдяки насиченості ринку.
Великою проблемою з якою стикнулися українські банки в процесі розвитку карткового ринку — втрати від шахрайства, які зростають пропорційно зростанню кількості карток.
Такий сегмент банківської справи, як робота з платіжними картками, особливо гостро відчуває стан економіки, рівень життя населення. Пожвавлення економічних процесів в майбутньому підштовхне до активного розвитку роздрібного, у тому числі і карткового ринку як по депозитних, так і по карткових продуктах, тому Україна має значні перспективи розвитку даного сектора.
3. Перспективи вдосконалення готівкового обігу в України
Якщо розрахунки між господарюючими суб’єктами відбуваються переважно в безготівковій формі, то розрахунки за участю фізичних осіб в Україні здійснюються в основному за допомогою готівки.
У готівковому обігу України спостерігається стрімке зростання обсягів готівки, особливо останнім часом. У 2009 році готівка поза банками збільшилася на 1,5%, або на 2,3 млрд. грн., – до 157,0 млрд. грн. [7].
Протягом усіх років свого існування Національний банк України стабільно забезпечує потреби економіки і населення в готівці, однак, враховуючи тенденцію зростання готівкової маси і в подальшому, постає чимало проблем, невідкладне вирішення яких дозволить надійно виконувати свої функції і в перспективі.
Зростання обсягів готівки пояснюється рядом об’єктивних причин, серед яких найвагомішими можна вважати такі: високий рівень тіньової економіки і велика кількість неконтрольованих стихійних ринків, для яких, власне, і характерне здійснення розрахунків готівкою поза банківською системою; нерозвиненість фінансових ринків; недовіра населення до фінансової системи держави і, як наслідок, осідання значних обсягів грошових коштів на руках у населення; надто високий податковий тиск на виробників; низька платіжна дисципліна суб’єктів господарювання; незначна частка безготівкових форм розрахунків за придбані товари і надані послуги, що призводить до зростання обсягів готівки, яка витрачається на такі цілі [6].
Зростання готівки пов’язане насамперед з підвищенням грошових доходів населення, оскільки більше 80 % видач із кас банків припадає на виплату заробітної плати, пенсій та інших соціальних платежів, а також за вкладними та валютно-обмінними операціями.
З метою докорінного виправлення тодішнього стану і оперативного вирішення назрілих питань, з урахуванням світового досвіду, Правлінням Національного банку України було схвалено Концепцію вдосконалення організації роботи з готівкою в системі Національного банку України на 2008-2012 роки [2], мета якої – визначення оптимальних обсягів готівки, необхідних для потреб економіки, потоків готівки та впровадження новітніх технологій у роботі з готівкою шляхом оптимізації готівкових потоків, маючи на увазі максимально повне включення готівки в економічний оборот держави через банківську систему; створення в системі Національного банку найсучаснішої матеріально-технічної бази, яка надасть можливість якісного обслуговування потреб економіки і населення в готівці; централізації оброблення готівки через мережу створених регіональних касових центрів зі зберігання та обробки готівки, її доставки з максимальним наближенням безпосередньо до споживачів; поліпшення якості готівки в обігу, скорочення витрат на його організацію.
Перелік основних завдань щодо досягнення визначеної мети передбачає:
1. Децентралізацію зберігання резервних фондів готівки в системі Національного банку шляхом створення касових центрів і надання повноважень на зберігання частини резервних фондів, автоматизованого приймання від Центрального сховища готівки в контейнерах Національного банку або іншій уніфікованій тарі.