Реферат: Національна економіка та основні компоненти економічної системи Право власності в економіці

Основними компонентами товарного господарства є гроші та ціни. Вони слугують своєрідним цементом, що творить систему товарної економіки. Через гроші й ціни розподіляють ресурси між підпри­ємствами й галузями, визначається обсяг споживання домогосподарств тощо. Гроші — це питання життя і смерті кожної господарсь­кої одиниці у товарній економіці.

2. Гроші та їхні функції

Гроші виникли дуже давно. Це — один із най­визначніших витворів людського суспільства. Вони зачаровують людей. Заради них вони пра­цюють, через них навіть страждають, вигадують усілякі способи їх отримання і витрачання. Гроші — це єдиний товар, котрий не можна використати інакше, як витрачаючи їх. Вони не годують людей, не вбирають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. Гроші — це своєрідна загадка.

Історія грошей налічує вже тисячоліття. Учені неоднаково пояс­нюють процес виникнення грошей. Одні вважають, що гроші пос­тали стихійно у процесі розвитку обміну. Інші твердять, що люди домовилися, дійшли взаємної згоди щодо застосування грошей. Хоч би як пояснювали процес виникнення грошей, простежується кілька етапів у їхньому розвитку.

На ранніх етапах цивілізації один продукт безпосередньо обмі­нювався на інший. Нині такий обмін називають бартером. Кількість продуктів, що регулярно надходила в обмін, була незначною. Це були продукти скотарства, землеробства чи ремесла. Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди, інакше він ставав неможливим. Наприклад, власникові соки­ри потрібен був хліб, але власникові хліба потрібна була не сокира, а м'ясо. Безпосередній обмін сокири на зерно уже не міг відбутися. Тому з'явився посередник в обміні товарів, який називають за­гальним еквівалентом. Поява загального еквівалента означає виник­нення грошей, точніше товарних грошей.

Загальний еквівалент — це товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар.

В історії різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари. В одних країнах еквівалентом була худоба, в інших — сіль, хутро, тютюн, мідь, залізо, срібло, золото тощо. В Україні-Русі роль загального еквівалента тривалий

час виконували худоба й хутро. Врешті-решт роль загального еквівалента закріплюється за благо­родними металами — золотом і сріблом. З-поміж усіх товарів бла­городні метали за своїми природними властивостями найбільшою мірою пристосовані до виконання ролі грошей: вони подільні, добре зберігаються, однорідні, мають велику вартість тощо.

Однак використання благородних металів як грошей також викликало чимало проблем. Насамперед золота не вистачало упро­довж усієї історії торгівлі. Тому з'явилися паперові гроші, які потіс­нили товарні. Вперше вони були випущені в Китаї у XII ст., в Європі — лише у XVII ст. Держава зосереджує у своїх руках випуск паперових грошей, що робить їх рідкісними. Фізичні особи не мають права на випуск грошей, і такі спроби держава жорстоко карає. Кількість паперових грошей обмежена, що забезпечує їм відповідну

купівельну спроможність.

У XX ст. настала ера банківських грошей і безготівкових розра­хунків. У сучасних умовах простежується швидка еволюція грошей: виникають кредитні картки, чеки для туристів, електронні гроші. В усіх країнах в обігу нині перебувають лише паперові гроші й монети з неблагородних металів. Відбулася повна демонетизація золота, воно перестало виконувати функцію грошей.

Отже, суть грошей зводиться до виконання ними ролі посередника в обміні. Найповніше суть грошей виявляється через їхні функції; усе, що виконує функції грошей, є грошима. Гроші виконують три функції:

1) міри вартості;

2) засобу обміну,

3) засобу нагромадження багатства.

Тривалий час у вітчизняній економічній науці визнава­лося п'ять функцій грошей: до названих додавалися ще дві — засіб платежу і світові гроші. Проте ці функції повторюють попередні.

Суть функції міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей визначають ціни всіх інших товарів. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Для зручності встановлення цін грошову одиницю кожної країни поділяють на рівні частини. Наприклад, гривню — на 100 копійок, долар СІЛА — на 100 центів, японську єну — на 100 сенів, марку Німеччини — на 100 пфенігів, французький франк — на 100 сантимів, італійську ліру — на 100 чентезимо, польський злотий — на 100 грошів тощо.

У функції засобу обміну гроші виступають посередником між про­давцем і покупцем. Початкове обмін відбувався за допомогою зливків золота або срібла. Але це надто ускладнювало обмін: необхідність зважування грошового металу, дроблення його на частини, встанов­лення проби тощо. Тому почали карбувати монети. Монета — це зливок благородного металу встановленої форми, ваги й проби, що засвідчено на монеті особливим штампом держави. Питання про те, де і коли були викарбувані перші монети, остаточно не з'ясоване. В Україні-Русі перші монети з'явилися наприкінці X ст. за князя Володимира Великого. Функціонування грошей як засобу обміну дає змогу уникнути незручностей бартеру.

Функція нагромадження грошей означає створення багатства. У суспільстві існують глибинні економічні причини, що спонукають

фірми та окремих людей заощаджувати гроші. Для закупівлі капі­тальних благ необхідно попередньо нагромадити гроші. Придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, автомобілі та ін.) також передбачає заощадження грошей. Нагромаджує гроші не лише населення, а й держава, створюючи валютні резерви. Ці резер­ви мають важливе значення в умовах поглиблення міжнародного поділу праці та зростання взаємозалежності держав.

У сучасній економіці гроші складаються з таких компонентів:

1) монети;

2) паперові гроші;

3) поточні чекові рахунки.

Монети та паперові гроші називаються готівкою.

Поточні чекові рахунки (банківські гроші) — це гроші, вкладеш у банк або в інші кредитні інституції, на які можна виписувати чеки. Вклади (депозити) є грошима тому, що ними можна розплачуватися за покупки, виписуючи чеки.

У сучасному грошовому обігу монети становлять незначну части­ну грошей. Частка паперових грошей вагоміша. Проте готівка зага­лом не перевищує 10% усіх грошей — решту складають банківські гроші.

Рух грошей між фірмами, домогосподарствами та державою називають грошовим обігом.

Держава регулює грошовий обіг і формує національну грошову систему. Стабільність грошового обігу є важливою умовою успіш­ного розвитку національної економіки.