Реферат: Національна політика СРСР в роки перебудови

РІВНЕНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра всесвітньої історії

Shura 19@ yandex . ru

Курсова робота

на тему:

Національна політика СРСР в роки перебудови

Виконала:

студентка -го курсу,

групи , історико-

соціологічного факультету

Науковий керівник:

РІВНЕ - 2004

ЗМІСТ

Стор.

Вступ.................................................................................................................... 3

1. Передумови перебудови........................................................................... 5

1.1. Початок перебудови: відсутність передумов для

розвитку демократії....................................................................... 5

1.2. Ц ілі і задачі перебудови .................................................................. 8

2. Перебудова та викликані нею зміни.................................................... 10

2.1. Реформа державного апарату в період перебудови..................... 10

2.2. Зміни в законодавстві ............................................................................ 15

2.3. Формування нової зовнішньополітичної доктрини СРСР....... 20

2.4. Соціально-економічна і політична ситуація в

період перебудови................................................................................... 25

3. Наслідки перебудови................................................................................. 36

3.1. Завершення перебудови......................................................................... 36

3.2. Підсумки перебудови ………………………………………………….. 37

Висновки ……………………………………………………………………… 40

Література …………………………………………………………………….. 42

Вступ

У 1982 р. пішов з життя Л.І.Брежнєв, людина, яка уособлювала собою неосталінізм. Протягом п’ятнадцяти років, за винятком розстрілів і масових тортур, практично все лишалося, як було при Сталіні. За неповні два десятиліття в країні було відновлено й зміцнено командно-адміністративну систему управління всіма сторонами суспільного життя. Вона не передбачала ні в економіці, ні в культурі, ні, тим більше, в пресі ніяких дій, які не були би узгоджені з керівництвом. Ініціатива дозволялася лише в межах того, як краще виконати вказівки партії.

Новий генеральний секретар, який прийшов після Л.І.Брежнєва, Ю. В. Андропов, прагнув “затягнути гайки” і, як багаторічний голова комітету держбезпеки, взявся не до демократизації життя, а до впорядкування насильства, яке мало покласти край розпаду соціалістичного суспільства. Серед заходів, до яких вдалося керівництво країни, були і дуже непопулярні, наприклад, було дано команду зупиняти людей на вулицях та в кінотеатрах за те, що вони в робочий час перебували не на роботі.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--