Реферат: Наукова картина світу
З виникненням науки й поступовим зростанням її впливу на соціальне життя світоглядні змісти багато в чому починають формуватися під впливом наукової картини світу. Остання починає виступати як компонент наукового світогляду, що багато в чому направляє діяльність дослідника. Цей компонент фіксує у світогляді лише один блок знання про пристрій світу, отримані на тім або іншому етапі історичного розвитку науки. І оскільки наукова картина світу виступає лише як компонент світогляду, то в цьому змісті немає підстав говорити про збіг світогляду й наукової картини світу, але одночасно не можна провести й тверду лінію демаркації між ними. Скоріше, потрібно вести мову про взаємозв'язок світогляду й наукової картини світу. Можна відзначити, що видатні натуралісти, осмислюючи історію науки, натрапляли на цю проблему. Наприклад, В.І.Вернадський досить багато уваги приділяв аналізу взаємозв'язку картини світу й наукового світогляду. Він підкреслював, що науковий світогляд, що обов'язково включає як компонент загальнонаукову картину світу, а також її філософські підстави, розвивається в тісній взаємодії з усіма сторонами духовного життя суспільства. У роботах Вернадського була почата плідна спроба простежити взаємний вплив наукового світогляду й різних форм духовного життя, що є необхідним живильним для середовищем науки, що розвивається.
Досить стійка залежність наукових подань про світ (наукової картини світу) від більше широкого поля культури, у якому функціонує наука й зворотний вплив науки на інші сфери сучасної культури, була відзначена й іншими натуралістами. Так, Є. Шредингер проводив аналіз взаємозв'язку картини світу, що вводилася у квантово-релятивістській фізиці, з культурою сучасної технічної цивілізації прагненням до доцільності предметних форм і простоті, пристрастю до звільнення від традицій як вираженням динамізму соціального життя, методикою масового керування, орієнтованої на пошук інваріанта в наборі можливих рішень і т.д.
Цей аспект взаємного впливу наукової картини світу й світоглядних структур, що утворять фундамент техногенної культури, досить актуальний, тому що він дозволяє конкретизувати проблему кореляції внутрішніх і зовнішніх факторів наукового розвитку. І що особливо важливо, не тільки в окремих науках, але й у науці в цілому, поряд зі спокійними станами зустрічаються періоди інтенсивної перебудови наукового світогляду.
Наукова картина світу може вплинути на формування онтологічних компонентів світогляду. Зрозуміло, це ставиться тільки до особливих типів культури й цивілізаційного розвитку. У традиційних цивілізаціях наука не робила значного впливу на домінуючі світоглядні структури. Такий вплив властиво тільки нетрадиційним суспільствам, що вступили на шлях техногенного розвитку.
Наукова картина світу взаємодіє зі світоглядними структурами, що утворять фундамент культури, як безпосередньо, так і опосередковано, через систему філософських ідей, які з'являються як раціональна експлікація відповідних світоглядних змістів.
Тим самим проблема співвідношення наукової картини світу й світогляду трансформується в проблему взаємозв'язків наукової й філософської картини світу з її світоглядними образами.
Щоб обговорити цю проблему, необхідно попередньо уточнити відповідні поняття. Доцільно спочатку конкретизувати поняття світогляду як цілісної подоби людського світу й з'ясувати його співвідношення із системою подань про світ, створюваної у філософії. Оскільки ця тема досить інтенсивно обговорювалася в нашій філософській літературі в останні роки, ми відтворимо ті найважливіші результати, які ставляться до поставленої проблеми.
Фундаментальними категоріями світогляду є категорії світ і людина. Вони конкретизуються через систему категоріальних змістів інших універсалій культури, що виражає відносини людини до природи, до суспільства, іншим людям і самому собі (змісти категорій природа, космос, річ, відношення, я, інші, воля, совість і ін.). Всі ці світоглядні категорії завжди мають соціокультурний вимір і багато в чому визначають характер життєдіяльності людей і їхньої свідомості на тім або іншому історичному етапі соціального розвитку.
Категоріальні структури світогляду визначають спосіб осмислення й розуміння світу людиною. Вони задають цілісну подобу людського життєвого світу, картину цього світу. І якщо на ранніх етапах ця картина носила антропоморфний, міфологічний характер, то з виникненням філософії світогляд знаходить статус теоретичності.
Філософія саме й становить теоретичне ядро світогляду. Здійснюючи рефлексію над універсаліями культури, вона виявляє їх і виражає в логічно-понятійній формі як філософські категорії. Оперуючи з ними як з особливими ідеальними об'єктами, філософія здатна сконструювати нові змісти, а виходить, і нові категоріальні структури.
У результаті аналізу співвідношення філософії й світогляду виявляються нові змісти поняття картина світу. Філософське пізнання також прагне побудувати таку картину, експлікуючи й розвиваючи змісти універсалій культури у формі філософських категорій. Але реальні світоглядні структури, представлені сіткою категорій культури, і їхня філософська експлікація не тотожні. Філософія як теоретичне ядро світогляду не тільки схематизує образи світу, представлені змістами категорій культури, але й постійно винаходить нові нестандартні уявлення, що виходять за рамки цих образів.
У підсумку відбувається аналітична диференціація проблеми взаємозв'язків світогляду, філософських образів світу й наукової картини світу.
Наука із самого початку свого становлення й у своєму розвитку зазнає впливу від філософських і положень. Їхня цінність і евристична значимість для розвитку наукового знання зізнається в цей час філософами різної орієнтації.
Незважаючи на те що цілий ряд дослідників у західній філософії відзначали продуктивність філософських ідей у розвитку наукового знання, проте сам механізм цього впливу в їхніх дослідженнях не одержав достатнього обґрунтування. Щодо цього результати, отримані в нашій філософській літературі, виглядають переважні. Багато в чому це пов'язане з виявленням особливого шару, що зв'язує світогляд і філософію, з одного боку, і конкретно-наукове знання, з іншої. Стосовно системи онтологічних подань таким шаром саме виступає наукова картина світу. Досліджуючи механізми впливу філософії на формування наукового знання на матеріалі фізики, М.В. Мостепаненко підкреслював, що між фізичною теорією й філософією існує особлива проміжна ланка, через яке, з одного боку, філософія впливає на фізику, а з іншого фізика впливає на філософію. Цією проміжною ланкою є система фізичних подань і понять, називана фізичною картиною світу. Аналогічну точку зору проводив В.Ф.Черноволенко. На його думку, наукова картина світу такий обрій систематизації знань, де відбувається теоретичний синтез результатів дослідження конкретних наук зі знаннями світоглядного характеру, що представляють собою цілісне узагальнення сукупного практичного й пізнавального досвіду людства. Наукова картина світу стикується й з теоретичними системами меншого ступеня спільності (конкретними науками, що узагальнюють теоріями природознавства й т.п.) і із гранично широкою формою систематизації знань і досвіду світоглядом.
Наукова картина світу завжди опирається на певні філософські принципи, але самі по собі вони ще не дають наукової картини світу, не заміняють її. Ця картина формується усередині науки шляхом узагальнення й синтезу найважливіших наукових досягнень; філософські ж принципи направляють цей процес синтезу й обґрунтовують отримані в ньому результати.
Наукова картина світу може бути розглянута як форма теоретичного знання, яка репрезентує предмет дослідження відповідно до певного історичного етапу розвитку науки, форма, за допомогою якої інтегруються й систематизуються конкретні знання, отримані в різних областях наукового пошуку.
Література
1. Мамчур Е.А. Проблемы социокультурной детерминации научного знания. - М., 1987.
2. Меркулов И.П. Гипотетико-дедуктивная модель и развитие научного знания. - М., 2000.
3.Поппер К. Логіка й ріст наукового знання. - К., 1993.
4.Фейерабенд П. Вибрані труди по методології науки. - К., 1996.
5.Фридман А.А. Світ як простір і час. - К., 1999