Реферат: Наукові основи кваліфікації злочинів

Кваліфікація злочину являє процес співвідношення (порівняння) тих чи інших понять і явищ. Тому варто з'ясувати, чи є які-небудь специфічні особливості у правових понять (як “будівельного матеріалу" для конструювання кримінально-правових норм і для кваліфікації).

Предмети і явища можуть мати між собою схожість або відмінність. Останні знаходять своє відображення в ознаках, які у логіці поділяються на два види:

а) істотні ознаки - які визначають суть предмета (явища) у цілому і без яких дані предмет чи явище не можуть існувати; саме істотні ознаки дозволяють виділити те чи інше явище (предмет) з кола аналогічних;

б) несуттєві - другорядні ознаки, які можуть відноситися як до всіх предметів даного роду, так і характеризувати індивідуальні риси одиничного предмета.

Таким чином, поняття - це форма мислення, яка відображає і фіксує істотні ознаки предмета.

Для того щоб утворити поняття як первинну форму мислення, логікою використовується ряд прийомів, які, безумовно, повинні враховуватися юристами всіх рівнів як у законодавчій, так і правозастосовній діяльності. Такими є: порівняння, аналіз, синтез, абстракція, узагальнення, опис.

Порівняння - це логічний прийом, яким встановлюється схожість або відмінність різних предметів об'єктивної дійсності. Для того щоб порівнювати, треба виділити ознаки, які є підставами для порівняння.

Аналіз - це розчленовування предмета мислення на його елементи, виділення самостійних ознак і розгляд їх окремо.

Синтез - це уявне з'єднання частин предмета в одне ціле з метою розгляду його як деякої єдності.

Абстрагування - це уявне виділення з предмета його окремих ознак і залишення без уваги інших.

Узагальнення - це уявний перехід від окремих, одиничних ознак до більш загальних, властивих предметам і явищам більшого ступеня узагальненості, наприклад, роду.

Залежно від співвідношення з іншими поняттями усі вони можуть бути операціональними, генетичними, реальними, номінальними, родовидовими (тобто визначеними через найближчий рід і видову відмінність).

Існують основні правила визначення понять (у тому числі правових):

1) визначення повинні бути відповідними;

2) не можна допускати кола у визначенні, тобто в ньому повинна бути виключена тавтологія;

3) визначення повинно бути коротким, чітким і ясним;

4) визначення не повинно бути негативним;

5) визначення не повинно містити логічного протиріччя. Кожне з понять характеризується своїм змістом і обсягом.

Зміст поняття - сукупність всіх істотних ознак предмета.

Обсяг поняття - це всі предмети, до яких можна застосувати дане поняття.

Усі поняття поділяються:

а) за змістом - на конкретні й абстрактні; позитивні і негативні; безвідносні і співвідносні;

б) за обсягом - на загальні й одиничні.

У залежності від змісту й обсягу конкретних понять встановлюються певні види відносин між поняттями, які можуть бути: порівнянними і непорівнянними; сумісними і несумісними.

Зв'язки між порівнянними поняттями можуть характеризуватися:

а) відносинами тотожності;

б) відносинами підпорядкування (субординації);

в) відносинами субпідрядності (координації);

г) відносинами часткового збігу;