Реферат: Невротичні розлади у жінок (етіологія, патогенез, клініка, терапія)

Дані клінічного аналізу узгоджувалися з результатами, отриманими при використанні опитувальника вираженості психопатологічної симптоматики.

Згідно цих даних у хворих на неврастенію жінок вірогідно переважали середні значення показників за шкалами соматизації, депресії, тривоги та міжособистісної сенситивності (р<0,001), що віддзеркалювало наявність у хворих необґрунтованих соматичних перцепції та уявлень, які формуються за механізмами конверсії та соматизації, та загострення усвідомлення власного «я» з відчуттям власної неадекватності та неповноцінності.

У хворих на неврастенію чоловіків (група порівняння) підвищення за шкалами соматизації та депресії було вірогідно нижчим (р<0,05), а за шкалою ворожості – вірогідно вищим.

Тобто, в структурі клініко–психопатологічної симптоматики при неврастенії у жінок домінували астено-депресивні прояви з вираженою соматизацією. У чоловіків астенія частіше поєднувалася з іпохондричними розладами.

При вивченні соматоформних розладів нами було обстежено 109 жінок (основна група) та 43 чоловіка (група порівняння).

Середня тривалість захворювання склала в групах відповідно 2,6 та 2,3 роки.

Аналіз психогенних факторів у жінок, хворих на соматоформні розлади, показав, що найчастіше у них зустрічалися сімейні психогенії (77,9 %) (подружні конфлікти, конфлікти з родичами), чинники, пов’язані з хворобою (63,3 %) (власною та близьких), соціально-економічні (56,9 %) (невпевненість у завтрашньому дні) та сепараційні (29,4 %) фактори.

Дані факторного аналізу свідчать про те, що вірогідний взаємозв’язок провідного синдрому відзначався з сімейними психогеніями та факторами, які пов’язані з власною хворобою (r = +0,59; r = +0,48).

У групі чоловіків психогенну роль відігравали соціально-економічні фактори (74,4 %), та фактори, обумовлені власною хворобою (53,5 %), які були щільно пов’язані з провідною симптоматикою.

При вивченні анамнестичних даних у хворих на соматоформні розлади жінок встановлено, що патологія розвивалася у них на тлі спадкової обтяженості (92,7 %) (соматичної та неврологічної), факторів дизонтогенезу (74,3 %) (пренатальна патологія, патологія вагітності та пологів), патології виховання (53,3 %) (гіперопіка, відчужена поведінка), перенесених раніше захворювань (92,6 %) (дитячі інфекції, соматичні та неврологічні захворювання). За даними факторами вірогідних розбіжностей з групою чоловіків визначено не було.

В клінічній картині у жінок переважали соматизовані прояви у вигляді цефалгій (88,1 %), кардіалгій (80,7 %), коливань АТ (87,2 %), диспепсичних розладів (42,2 %); білю в області живота (46,8 %), нудоти та блювоти (38,6 %).

Описані розлади поєднувалися з клінічними проявами у вигляді гіпергідрозу (71,6 %), лабільності вазомоторів (60,6 %), тремору (46,7 %) та вегетативно-судинних пароксизмів (55,9 %). У 21,1 % хворих реєструвалися парестезії, у 10,1 % - сенестопатії.

Вищенаведені «соматичні» прояви відзначалися у обстежених жінок на тлі млявості (72,5 %), роздратованості (75,2 %), плаксивості (56,9 %), емоційної лабільності (71,6 %), пригніченого настрою (67,9 %), тривоги (60,6 %), фізичної та психічної втомлюваності (59,6 % та 57,8 %). Також в обстежених жінок виявлено зниження уваги (35,8 %), розлади сну (34,9 %), погіршення пам’яті (22,0 %).

Поведінка 49,9 % обстежених жінок характеризувалася демонстративністю; 43,1 % жінок були фіксовані на питаннях власного здоров’я; 35,8 % переоцінювали тяжкість свого стану.

Синдромальний аналіз показав, що у 51,4 % хворих цієї групи реєструвався депресивний синдром, у 46,7 % - тривожний, у 19,3 % - астенічний, у 4,5 % - тривожно-фобічний.

При порівнянні з групою чоловіків у жінок визначено вірогідне переважання депресивного синдрому та вегето-судинних пароксизмів у жінок (р<0,001).

За даними опитувальника вираженості психопатологічної симптоматики у жінок, хворих на соматоморфні розлади, відзначено вірогідне домінування середніх значень показників шкал соматизації, тривожності, депресії та міжособистісної сенситивності (р<0,001), що свідчить про наявність у хворих цієї групи відчуттів тілесної дисфункції, яка проявляється у вигляді симптомів ураження кардіоваскулярної, гастроінтестинальної, респіраторної та інших систем організму. Описані відчуття посилюються внаслідок соматизації депресії та тривоги.

Численні соматизовані зміни в даній групі обстежених формувалися в умовах негативних очікувань відносно міжособистісних комунікацій з іншими людьми, що зумовлено загостреним усвідомленням власного «я».

У чоловіків (група порівняння) відзначалися вірогідно нижчі значення за шкалою міжособистісної сенситивності (р<0,05) та вірогідно вищі значення за шкалою ворожості (р<0,05), що віддзеркалює трансформацію афективних проявів (депресії та тривоги) в емоційно-поведінкові еквіваленти агресивності.

Тобто, основу клініко-психопатологічної симптоматики у жінок, хворих на соматоформні розлади, складали різноманітні соматизовані прояви, які поєднувалися з вегетативною дисфункцією, депресією, тривогою та загальноневротичною симптоматикою. у чоловіків вірогідно рідшими були вегето-судинні пароксизми та депресивні прояви.

Аналіз тривожно-фобічних розладів проводився на підставі обстеження 94 жінок (основна група) та 38 чоловіків (група порівняння).

Середня тривалість захворювання у жінок складала 2,9, у чоловіків – 3,1 року.

Тривожно-фобічні розлади у жінок розвивалися внаслідок впливу різноманітних психогенних чинників: соціально-економічних (86,1 %) (погіршення матеріально-побутового стану або загроза його погіршення) та пов’язаних з хворобами (62,8 %) (хвороби близьких, фактори власної хвороби у минулому). Сімейні та «сепараційні» психогенії зустрічалися в даній групі вірогідно рідше (р<0,05).

Проведений факторний аналіз свідчив про те, що найбільш значущий вплив на провідний синдром мали чинники, пов’язані з хворобами (власними та близьких) (r = +0,67). Соціально-економічні фактори характеризувалися слабкими кореляціями з провідною симптоматикою та виконували роль «фонових», таких, що сприяють розвитку невротичних розладів.

У чоловіків (група порівняння) в ґенезі тривожно-фобічних розладів визначено інші закономірності. У них відзначалося переважання соціально-економічних чинників (92,1 %), які були найбільшою мірою пов’язані з провідною психопатологічною симптоматикою. Решта психотравмуючих чинників в даній групі виконувала другорядну роль.

За результатами анамнестичних досліджень тривожно-фобічні розлади у жінок формувалися на тлі спадкової обтяженості (59,6 %) (переважно соматичної та психопатологічної); чинників дизонтогенезу (62,8 %) (гіперопіка, відчужена поведінка); невротичних розладів в дитинстві (43,6 %), перенесених захворювань (97,8 %) (дитячі інфекції, соматичні, неврологічні розлади).

Предиспозиційні фактори в групі чоловіків вірогідно не відрізнялися.

Вивчення клініко-психопатологічного стану жінок, хворих на тривожно-фобічні розлади, показало, що у 100 % обстежених реєструвалися нав’язливі страхи різного семантичного змісту (страх смерті, страх збожеволіти, страх захворіти на інфаркт, інсульт).

інші обсесії у вигляді нав’язливих сумнівів та дій відзначалися у 22,3 % хворих. У 97,8 % хворих описані психопатологічні прояви супроводжувалися тривогою. нав'язливі страхи та стани спостерігалися в обстежених жінок на тлі виражених проявів загальноневротичної симптоматики у вигляді дратівливості (86,1 %), млявості (59,6 %), емоційної лабільності (62,8 %). У більшості обстежених жінок наявність нав’язливих страхів та станів призводила до зниження настрою (82,9 % хворих).