Реферат: Нормативна характеристика Б О
З 1 січня 2000 року в У. почався процес реформування с-ми б/о та звітності.
З 01.01.2000 р. основними д-тами, які регламентують с-му б/о в У. є:
1. З-н У. від 16.07.99 р. № 996- XIV „Про б/о та фінансову звітність в У.”
2. Національні Положення (стандарти) б/о (далі П(С)БО).
3. Порядок надання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.
4. План р-ків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій п-в і організацій та розроблена до нього Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів У від 30.11.99 р. № 291.
З-н У „Про б/о та фінансову звітність в У.” від 16 липня 1999 р. № 996- XIV визначає правові принципи регулювання, організації, ведення б/о і складання фінансової звітності в У. та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести б/о та подавати фінансову звітність згідно з чинним законодавством.
Стандарт перекладається з англійської мови як норма, зразок. Стосовно нормативної д-тації з б/о стандарт означає комплекс д-тально оформлених правил ведення обліку. Кожне з цих правил визначає термінологію, методи, способи, суть обліку спри відображенні того чи іншого явища.
Стандарт обліку – облікові правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки і надання облікової інформації, розроблені відповідними професійними організаціями.
Стандарти обліку поділяються на два види: міжнародні та внутрішні (національні). Міжнародні стандарти б/о – стандарти, які розроблюються Комітетом міжнародних стандартів б/о (КМСБО) і рекомендовані до застосування. Внутрішні (національні) стандарти – нормативи з б/о, які видаються для внутрішнього користування окремою країною.
Бухгалтерський стандарт – це стандартні вимоги до методів і процедур ведення б/о.
Стандарти в основному відносяться до фінансового обліку та звітності.
В кожній країні розробкою принципів та стандартів займаються спеціальні організації.
В У. розробкою принципів та стандартів займається Мінфін У.
Стандарти б/о розглядають наступні питання:
1. Який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності, щоб на її основі можна було приймати різні управлінські рішення?
2. Як оцінювати статті фінансової звітності (активи, пасиви та інші показники)?
Структура Положень (стандартів) б/о в У. має наступний вигляд:
- вступ – загальні положення;
- опис сутності (розкривається зміст даного об’єкту, його визнання та способи оцінки, методи обліку тощо);
- розкриття інформації, яка повинна обов’язково знайти відображення у звітності та примітках до неї;
- необхідні пояснення (примітки), що регулюють процедуру практичного застосування окремих вимог, що складають основу того чи іншого положення (стандарту);
- дата набуття чинності.
Кожне Положення присвячене окремій темі б/о.
В У. передбачається прийняти 25 П (С) б/о, які охоплюють всі діючі МСБО (Крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об’єднують положення декількох МСБО, а в деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.
3. Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво п-ва формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.
Визначення терміну „облікова політика” дається в ст. 1 З-ну У „Про б/о і фінансову звітність У.” і в п. 3 П(С)БО № 1: „облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються п-вом для складання і подання фінансової звітності”.
В економічній літературі вона трактується таким чином:
Облікова політика – це сукупність конкретних методів і форм (способів) ведення б/о, що обирається підприємство виходячи із загальноприйнятих правил та особливостей своєї діяльності для підготовки та наддання фінансової звітності.