кількості різноманітних звуків, які обрушу­ються на дитину після появи на світло.

Дитина повертає голову в напрямку, звідки доноситься звук. Установлено, що дитині більше подобаються високі частоти, ніж баси. Багато дорослих людей інстинктивно зміню­ють тембр голосу на більш високий при роз­мові з дитиною, адже такий голос їй подо­бається більше. Мама, що розмовляє з дити­ною, що воркоче над нею, робить їй неоцінен­ну послугу. У людини слух прямо поєднаний з унікальною функцією, якою не володіє більше ніяка істота на Землі, — здатністю до зро­зумілої мови, її здатність до сприйняття і роз­ходження звуків ідеальна. Починаючи зі стадії статевого дозрівання, вона починає вга­сати. Іронія полягає в тім, що до того моменту, коли людина зможе скористатися дорогою сте­реосистемою, вона вже не зуміє її по-справжньому оцінити.

Органи нюху. У світі дорослих зір без­роздільно панує над нюхом, однак, у житті ди­тини її ніс відіграє дуже важливу роль. Дити­на відразу після народження розрізняє запа­хи, вона відразу впізнає свою матір по спе­цифічному запаху її шкіри. Вона розрізняє за­пах молока. Притягнута запахом молока, ди­тина відразу прагне ссати груди. По запаху во­на може відрізнити свою маму від іншої жінки. Дивно, але і мати може по запаху впізнати свою дитину без будь-яких інших підказок. З усіх почуттів запах і смак для ди­тини відіграють найважливішу роль. Дитина накладає свій запах на материнські груди, на свої іграшки і пелюшки. Після того, як їх випруть, дитина втрачає до них інтерес.

Смак. У лоні матері дитина вже розрізняла смак. В роті в немовляти на тисячу більше смакових рецепторів, чим у дорослої людини, деякі з них розташовані навіть за щоками. Усі вони спрямовані тільки на одне — на сприй­няття материнського молока. Численні прове­дені експерименти з підслащення і підсолю­вання навколоплідної рідини показують, що дитині різноманітні смакові відчуття були не­байдужі. Існують чотири основних смаки: со­лодке, кисле, солоне і гірке, котрі в сполу­ченні дають усю ту гаму смакових відчуттів, якими насолоджуємося ми, дорослі. Але в ди­тини працює інша динаміка. Розчин цукру викликає сильний смоктальний рефлекс, а розчин солі — зовсім іншу реакцію. Ці ме­ханізми забезпечують дитині дотримання строгої молочної дієти. Не випадково дорослі в момент сильного щиросердечного хвилюван­ня шукають заспокоєння в чашці солодкого чаю чи гарячого шоколаду, так вони регресу­ють у стан дитинства.

Смакові пристрасті, на думку вчених, фор­муються ще з періоду внутрішньоутробного життя. Якщо під час вагітності Ви вживали часник, цибулю чи прянощі, Ви можете вжи­вати їх і під час грудного вигодовування. Хоча молоко буде мати запах цих речовин, дитина буде з апетитом споживати те, до чого вона вже звикла.

Почуття дотику. За допомогою дотику немов­лята можуть відчувати тепло, холод і біль. Це теж розвинено з часу перебування в лоні матері. Інтенсивний тілесний контакт, погладжуван­ня, носіння на руках особливо важливі на по­чатку тому, що сприяють кращому здоровому розвитку дитини і є необхідним компонентом для розвитку органів почуттів. Вони також сприяють утворенню визначених гормонів, що впливають на ріст і розумовий розвиток дити­ни. Тому те, що маленька дитина проситься на руки — не примха, а життєво важлива для неї необхідність.

Дитина починає досліджувати світ за допо­могою рота. Тактильне відчуття в цей період життя сильніше за все виявляється на губах і язику. Пізніше дитина використовує кінчики пальців, якими вона торкається людей і пред­метів для їхнього відчуття і дізнавання.

Здатність мислити. Часто запитують, чи ро­зумна дитина. Строго говорячи — ні. Розум — це здатність зіставляти виниклі проблеми з досвідом минулого. Немовля занадто мало жило на цьому світі, щоб мати будь-який досвід мину­лого. Однак у нього є здатність до навчання. Як губка, вона збирає враження, що надходять до нього від усіх органів почуттів. Мозок здорової дитини до моменту початку ходьби буквально начинений враженнями. У нас немає впевне­ності, що нудне дитинство веде до відставання в розвитку, але чи варто ризикувати.

Розвиток органів сприйняття. Для правиль­ного розвитку необхідне подразнення органів почуттів. Яскраві іграшки, що рухаються перед очима дитини, пісенька, що співає мама, доти­ки, забави з дитиною, масаж, гімнастика, носіння на руках так само життєво необхідні, як і годування. Це емоційна їжа для повноцінного розвитку дитини. Але дитину не потрібно перезбуджувати. На надлишок роздратування вона реагує відверненням голови, гримасами, невдо­воленням і плачем. Якщо після тривалого спілкування і гри у дитини з'являються ці ре­акції, виходить, їй потрібний відпочинок і сон.

ШІСТЬ СТАНІВ НЕМОВЛЯТИ

У дорослої людини сон складається з декількох циклів, що поділяються на два вели­ких періоди: повільний чи спокійний сон, і пара­доксальний сон, названий так тому, що цей стан не схожий на сон і на положення сплячої люди-

ни: виразна міміка, безладні рухи очей, часті пульс і подих, посилення електричної активності моз­ку. Це — сон зі сновидіння­ми. Однак протягом усього періоду новонародженості людина перебуває, по суті, у перехідному стані від сну до пильнування, у стані більш-менш активної напівдрімоти. Проте, її поведінка і реакції про­тягом доби помітно змінюються. Якщо ми буде­мо знати різні стадії сну, то зможемо краще зро­зуміти реакції дитини.

Глибокий спокійний сон. Дитина спить зі стиснутими кулаками без найменших очевид­них рухів, але її м'язи знаходяться в тонусі. У цій фазі виробляється гормон росту.

Активний парадоксальний сон. Дитина здається збудженою, з живою мімікою, посмішками, гримасами, очі рухаються під напівприкритими віками, руки і ноги роблять дрібні рухи, дихання нерегулярне, з паузами, що можуть тривати до 15 секунд. Вам здається, що дитина от-от прокинеться.

Дрімота. Дитина знаходиться в перехідному стані напівсну. У цей момент не беріть її на руки і не розмовляйте з нею, інакше вона прокинеться.

Спокійне пробудження. Дитина спокійна, уважно дивиться навколо, мало рухається, але може «відповісти» вам, зображуючи посмішку чи міміку.

Активне пробудження. Дитина дуже напруже­на, скоріше, збуджена, рухає руками і ногами. Здається, що вона легко може прокинутися.

Збуджене пробудження. Дитина нервує, сто­гне, голосно плаче, і вам ніяк не вдається ЇЇ за­спокоїти. У перші тижні ці фази більш часті і довші, ніби фази спокійного пробудження чи сну, потім BQHH потроху зменшуються і зника­ють до 3-го місяця. Дайте їй виспатися. Даремно привчати немовлят до визначеного режиму сну. Потрібно дати йому можливість знайти свій власний ритм. Необхідні місяці, щоб воно знай­шло необхідну рівновагу.

Не втручайтеся в цикли сну вашої дитини. По­старайтеся не плутати стан пильнування й ак­тивний парадоксальний сон, коли дитина здається збудженою, відкриває очі, чи посміхається, пхикає уві сні. Не беріть її на ру­ки, не думайте, що вона просить вас про це, їй потім важко буде заснути. Почекайте, поки вона виявить свої бажання більш чітко. Ви швидко навчитеся розрізняти ці стани.

ДИТИНА САМА ПІДБЕРЕ ПОТРІБНИЙ РЕЖИМ

Режим дня — це правильний розподіл у часі і правильна взаємопослідовність в задоволенні фізіологічних потреб організму: пильнування, сну і годування, а також своєчасної зміни різних видів діяльності під час пильнування.

Правильний режим сприяє нормальному функціонуванню всього організму, оберігає нервову систему від втомлення. При наро­дженні у дитини немає ніякого режиму сну і пильнування, вона засинає в різний час дня і ночі, різна і тривалість кожного відрізка сну.

На першому місяці виробляється добовий ритм сну і пильнування, зі 2-3 місяця — ден­ний ритм і правильна послідовність сну, году­вання і пильнування. Спочатку потрібно прослідити за ритмом, який встановлює сама дитина, а потім поступово встановити режим, зручний для дитини і для матері. Гнучкий ре­жим — це зведення кількості годувань до ро­зумного в більш або менш певні години і при­пинення нічних годувань, як тільки дитина буде до цього готова. Таким чином, вільний режим не означає безладне годування кожні 1-2 години, як тільки дитина прокинеться або занепокоїться. Уміло складений режим з урахуванням індивідуальних особливостей дитини забезпечить бадьорий, урівноваже­ний, емоційно позитивний стан малюка.

В міру зростання режим дня усклад­нюється. Враховуючи реакцію дитини на будь-яку зміну режиму, потрібно пам'ятати, що зміни треба вводити поступово, дотриму­ючи послідовність режимних процесів, сон, годування, пильнування.

У години, встановлені для сну, треба ство­рювати умови, сприятливі для засинання, а в часи пильнування — умови, що активізу­ють рухову і емоційну активність дитини. Ду­же корисно під час денного сну перебування на свіжому повітрі. Дитина швидко засинає, сон її стає тривалим і глибоким.

Під час пильнування необхідно різно­манітити діяльність дитини. У перші місяці це чергування положень, зміна іграшок, роз­мова з дитиною, гра, фізичні вправи, масаж.

ОСНОВНЕ ПРАВИЛО ГОДУВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Годувати «на вимогу» — значить, давати малю­ку їсти, коли він голодний, а не по режиму. Го­лод — це нове відчуття для дитини: в утробі матері його «підгодовували» постійно. Тепер же він виму­шений подовгу обходитися без їжі. Його системі травлення ще важко справитися з великою кількістю їжі, що надходить через довгі інтервали. Тому на перших порах основне правило — годува­ти потроху і часто. Якщо Ви будете примушувати

малюка чекати годування, після того, як він сам попросив, ні до чого хорошого це не приведе — він так настраждається, що не буде смоктати і його довго доведеться заспокоювати. Відгукуючись на прохання малюка, Ви не балуєте його. У перші тижні він прокидається і плаче, тому що зго­лоднів. У міру зміцнення системи травлення і зро­стання шлунка збільшуються інтервали між году­ваннями і кількість їжі.

ЧАСТОТА ГОДУВАНЬ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Вимагати їжу малюк буде, як тільки відчує голод. Спочатку ці вимоги будуть вельми части­ми. У новонароджених немає чіткого «розкла­ду». На 3—4-й день годувати доведеться кожні 2-3 години, в денний час разів вісім, не вважаю­чи коротких вечірніх годувань. Вночі, напевно, треба буде годувати разів 2-3, тому що немовля­та до шеститижневого віку рідко сплять більше 5-ти годин підряд. Діти, яких годують грудьми, зазвичай вимагають їжу частіше, ніж ті, що на штучному годуванні, оскільки грудне молоко за­своюється легше і швидше, ніж молочна суміш. Через три місяці малюк, швидше за все, вже змо­же пристосуватися до режиму годування з інтер­валами в 3,5-4 години: п'ять разів вдень і 1-2 ра­зи протягом ночі. Якщо Ви годуєте молочною сумішшю, можливо, вдасться перейти на цей ре­жим трохи раніше.

Література

Венцковський Б.М., Березний В.В., Отт В.Д., Шунько Є.Є. “Енциклопедія для батьків ви та ваш малюк”.