Реферат: Нуклеїнові кислоти

CH₂ O

H H Динуклеотид

H H

OH OH

Отже: нуклеїнові кислоти – природні біополімери які складаються з дуже великої кількості нуклеотидів (мономерів).

ДНК інсуліну людини складається з 2860 нуклеотидів;

ДНК соматотропіну – 15000 нуклеотидів;

ДНК мітохондрій – 30000 нуклеотидів.

Поскільки нуклеїнові кислоти є складними білками, то для них також властивий високий рівень організації.

Під первинною структурою розуміють порядок чергування нуклеотидів у полі-нуклеотидних ланцюгах.

Для кожної нуклеїнової кислоти характерна своя первинна структура, яка і визначає видову специфічність живих організмів.

Будова ДНК

Поскільки ДНК – складні білки нуклеопротеїди, то вони характеризуються вели-кими молекулярними масами (100000–3000000) та великою кількістю моно-нуклеотидів (80 – 100000).

Всі мононуклеотиди якісно представлені 4-ма представниками до складу яких входить дезоксирибоза: дезоксиаденілова кислота (А), дезоксигуанілова кислота (Г), дезоксицитидинова (Ц), дезокситимідинова (Т).

Зв‘язуючись між собою 3–5 фосфоефірними зв‘язками вони утворюють полі-нуклеотидний ланцюг ДНК.

Досліджуючи будову молекули ДНК за допомогою рентгеноструктурного, та ін-ших видів аналізу, було встановлено що:

1. Молекула ДНК складається з двох антипаралельних ланцюгів.

2. Азотисті основи обох поліпептидних ланцюгів знаходяться в середині уявного просторового циліндру, пентози та залишки фосфорної кислоти – ззовні.

3. Азотисті основи поліпептидних ланцюгів розміщені по принципу комплемен-тарності (взаємодоповнення). Ця закономірність відома під назвою правила Чаргаффа.

Правило Чаргаффа

3.1.Пуриновіазотистіосновиодногополіпептидноголанцюгарозміщуютьсяпротипіримідиновихосновдругогополіпептидноголанцюга. Аденінпротитиміну (стабілізуєтьсядвомаводневимизв‘язками); гуанінпротицитозину (стабілізуєтьсятрьомаводневимизв‘язками).

Наслідки правила Чаргаффа

В молекулі ДНК сума пуринових основ рівна сумі піримідинових: А+Г=Т+Ц;

=1

Кількість аденіну дорівнює кількості тиміну (А=Т), гуаніну дорівнює цитозину (Г=Ц).Співвідношення сум пар А+Т і Г+Ц носить назву коефіцієнта специ-фічності і є однією з найважливіших характеристик ДНК. Коефіцієнт специфіч-ності був відкритий у 1962 році Білозерським і Спіркіним і суть його полягає у слідуючому:

1) Якщо 1, то молекула ДНК –– АТ–типу, характерна для організмів вищих тварин та рослин.

2) Якщо 1, то молекула ДНК ––ГЦ–типу, характерна для мікроорганізмів.

Отже:1.Молекула ДНК володіє первинною, вторинною, третинною структурами.

2.ДНК– локалізована в хромосомах клітинних ядер.