Реферат: О. Архипенко - новатор і традиціоналіст

Основним у новому відкритті є тривалість часу і швидкість, що дають змогу усвідомити характер і зміст даного руху. В архипентурі міра часу і швидкості встановлюється згідно з рухом об’єкту на полотні, і їхнє співвідношення, подане на полотні, що змінюється, дає нам уявлення про об’єкт. Архипентура володіє способами передачі на полотні конкретних змін тривалості і швидкості і завдяки цьому вона пов’язана з часом і простором. Можна сказати, що архипентура «малює час».

Як пише сам О. Архипенко, архипентура, як мистецтво взагалі, не має прямих зв’язків із теорією Ейнштейна (хоча він не заперечує найбільший її вплив на свій винахід), але вона здатна передати речі вищого порядку, речі, які в певних аспектах, без сумніву, подібні до теорії відносності, позаяк вони мають чотири виміри.19

Отже, ми бачимо, що О. Архипенко – новатор у великій сфері мистецтва, зокрема скульптури. Він виробив концепцію поступу через відсутність, яка полягала в модулюванні увігнутості, простору, прозорості і їх відбитків у тривимірній скульптурі, конструкціях і скульптурному живописі. Ще його новаторство полягає у філософсько-психологічному індивідуальному підході до свого мистецтва. Те, що, здавалося б, є традиційним у творах інших жанрів, митець переосмислював і по-своєму використовував у своїх скульптурах. Як видно з його витворів, він надавав велике значення сприйманню своїх творів, винаходив психологічні підходи до свого мистецтва, яке б викликало у глядачів певні асоціації завдяки символіці. Ось у чому полягало його новаторство.

Традиційні тенденції у творчості митця

Із попереднього розділу видно, що майже вся творчість О. Архипенка – це суцільна новизна. Проте у його мистецтві проглядаються і традиційні риси, зокрема українського народу, вихідцем із якого він був. Хоча дехто і відмовляє в його українстві, мотивуючи це тим, що, мовляв, залишив Україну 1906 р. і більше сюди не повертався. Проте живився майстер саме її імпульсами, культурою Трипілля, Кагарлика, Київщини. Про це свідчать навіть його слова: «Хто знає, чи думав би я саме в такий спосіб, якби українське сонце не запалило в мені туги за невідомим, якого я навіть не усвідомлюю».

Також із записів скульптора відомо, наскільки важливими для нього були спостереження з самого дитинства за роботою сільських керамістів. Не випадково й те, що перші Архипенкові твори зроблено з паленої глини — шамоту.20 Тож саме українські народні впливи і зумовлюють певну традиційність творів митця.

Якщо конкретно розглядати ті риси, що можна назвати традиційними, то до них віднесемо лінію, оскільки лінії використовувалися як традиційні малюнки.21 Також колаж, оскільки такий різновид мистецтва був характерним навіть для простого народу. Особливо О. Архипенко займався рельєфним колажем. Проте у нашого скульптора застосовується особистий підхід до нього. Це стосується, перш за все, техніки. Митець використовував принцип колажу в скульптурному живописі і конструкціях, але прикріпляв клаптики пласких матеріалів у різних діагональних положеннях щодо тла і пов’язував їх з опуклими піднесеннями загнутого металу. Таким чином майстер отримував яскраві ефекти природного світла і тіней. Він також загинав дріт, щоб окреслити форму простору.

Сам О. Архипенко писав, що його скульптурний живопис і конструкції походять від старовинних інкрустацій; але оскільки йому довелося розв’язувати складніші проблеми, він був змушений розташовувати свої площини так, що вони майже відокремлюються від тла і тягнуться в повітря.

Щодо увігнутостей автора, то вони не були абсолютно новими у мистецтві, адже увігнуті поверхні були характерними в італійському інтальйо, єгипетському втиснутому рельєфі та зустрічалися у деяких негритянських масках. Проте сам майстер пояснює наявність таких увігнутостей випадковим явищем, що не несе ніякої символічності.22 І тому його твори в цьому аспекті абсолютно нові й особливі.

Різнобарвний колір скульптурних творів також можна вважати за певну традиційність, яка була характерною рисою українського мистецтва (іграшки, керамічний посуд, різьблення іконостасів, весільні скрині). Вочевидь, саме це стало джерелом насиченого кольору у творчості митця, про що свідчать згадки народних майстрів з їхнім «непомильним оком».23

Тож бачимо, що поряд із новаторством існує і певна традиційність творів О. Архипенка, проте його мистецтво є унікальним, оскільки він зумів синтезувати традиційні риси світового мистецтва і своєрідно застосувати всі його досягнення по-своєму, з особливою індивідуальністю.

Роль О. Архипенка в українському мистецтві та визнання митця

Не дивно, що О. Архипенко нині є одним із найвідоміших митців, принаймні серед скульпторів. Він зробив своєрідну революцію у мистецтві своїми новаціями. Однак таке визнання характерне для нашої демократії, для сучасності. Оскільки не завжди творчість О. Архипенка визнавали. Попри гучну славу, він наражався на недовіру в Європі та в Америці. Про це свідчить те, що скульптури Архипенка, виставлені на Венеціанському Бієннале у 1920 році, були викляті тамтешнім католицьким зібранням. Деформація людського тіла, образу і подоби Всевишнього, випадала з покірливо-самозневажливого ставлення до самих себе, яке личить істинно християнській душі.24 Іншим не менш фантастичним епізодом є звинувачення конгресмена 1949 р. в американській пресі, який дійшов абсурдного висновку, ніби модерні тенденції мистецтва, включно з творами О. Архипенка, інспіровані марксизмом. Водночас, у комуністичних країнах те саме модерне мистецтво оголосили небезпечною примхою західної буржуазії; комуністи вилучили твори митця і всі модерні мистецькі речі зі своїх музеїв; Гітлер просто знищив їх під час політичного цькування вільного духу.25

Проте ми можемо говорити, що перше міжнародне визнання О. Архипенко отримує запрошенням із персональною виставкою на згаданому вже Бієннале і навічно залишається на цьому рівні.

Про важливу роль нашого митця свідчить і широке коло спілкувань, зокрема з художниками і вихідцями з України: Малевичем, Кандинським, Олександрою Екстер, Сонею Терк Делоне...

Усі роки в Америці Архипенко підтримує зв'язки з українською громадою. Так, у 1933 році Союз українок Америки шукав кошти для допомоги голодуючим в Україні. Архипенко виділяє для них одну зі своїх скульптур, «Портрет жінки», яку розігрують у лотерею.

Певне коло людей з галузі української культури спілкується з ним. Так, його обирають почесним членом відомого українського «Мистецького клубу» у Нью-Йорку. Він створює на замовлення погруддя Тараса Шевченка. Для українського парку у Клівленді виготовляє погруддя князя Володимира, Тараса Шевченка, Івана Франка.

Очевидно, що творчість Архипенка є надбанням всесвітньої культури. Він став і був громадянином світу і, мабуть, таким і почувався.26


Висновок

Отже, у даній праці ми охарактеризували основні риси мистецтва О. Архипенка на підтвердження його як новатора і зробили спробу показати певну традиційність його творчості, проте не як значущий, а допоміжний елемент. Також спробували довести важливе значення психологізму та символічності у його творах, без яких неможливо розглядати цього майстра.

Тож, як було сказано вище, О. Архипенко звертався концепції застосування відсутнього як основного фактора творення кожного свого шедевру. Він застосовував модуляції увігнутості, прозорості, простору у своїх винаходах – скульптурному живопису, конструкціях, геометричних скульптурах, рельєфних колажах, архипентурі.

Митець намагався довести що простір не лише може бути облямівкою скульптури як матеріалу, але й може існувати як цілком самостійний елемент твору, що лише потребує матеріалу як облямівки. Майстер наділив не лише матеріал, але й простір духовним наповненням і символічним значенням.

Таким же чином О. Архипенко довів те, що кожна точка скульптури має бути значущою і пов’язаною з іншими точками поверхні, тобто цим він аргументував важливість не лише опуклості, але й увігнутості, якій він також надав символічності й духовності.

Для нової естетичної виразності майстер використовує світло і прозорість, які піддає такій обробці, щоб уникнути заломлення і, водночас, зберегти точність форм. Таким чином, в його руках перетворюється плексиглас у щось неймовірне та вишукане.

О. Архипенко застосовує скульптурний живопис для того, щоб поєднати і підкреслити невід’ємність існування форми і кольору; використовує конструкції та геометричні скульптури, щоб показати, що дуже прості геометричні розташування форм можуть стати могутніми символами і що можливе естетичне і вишукане поєднання різноманітних матеріалів як результат оригінальних ідей.

І, врешті-решт, архипентура, яка увіковічнила ім’я свого генія-винахідника, стала важливим набутком світового мистецтва і, певно, була прообразом сучасного біґборда. Саме ця машина стала новим методом зображення для відтворення реального руху на поверхні картин. Таким чином був затверджений справжній рух у живописі.

Отож, відкриття О. Архипенка самі говорять за себе: це просто геніальний, самобутній і незалежний митець, який, фактично, із нічого, із відсутнього, із неіснуючого позитивного, може створити шедевр. Його важлива роль беззаперечна. І його вплив на сучасне мистецтво варте поглибленого дослідження.


Посилання

1 Б. Лобановський. Художник і світ речей/ Всесвіт, 1968, № 1, с. 105.

К-во Просмотров: 234
Бесплатно скачать Реферат: О. Архипенко - новатор і традиціоналіст