Реферат: Об рунтування доцільності створення лісових культур 2

Агротехнічний догляд з метою створення умов для росту і роз­витку культур проводиться після садіння (сівби) до змикання сіянців (саджанців) у рядах і міжряддях. Догляд полягає в роз­пушуванні грунту та знищенні трав'яної рослинності, а також в освітленні деревець при затіненні їх порослю малоцінних порід. Догляд за лісовими культурами передбачає також оправлення сіянців після садіння.

Розпушування грунту, знищення бур'янів і природного віднов­лення малоцінних порід у міжряддях за межами захисних зон ря­дів культур проводиться знаряддями з дисковими робочими орга­нами (КЛБ-1,7) в агрегаті з трактором методом сідлання рядів. Трав'яну рослинність у рядах і захисних зонах видаляють голов­ним чином уручну. Внесення гербіцидів у зв'язку з їх негативною дією на навколишнє середовище повинно бути обмеженим.

Залежно від категорії лісокультурної площі та головної поро­ди, що культивується, розробляють типові технологічні карти ство­рення лісових культур, де наводяться всі операції щодо їх ство­рення та вирощування — від обробітку грунту до останнього дог­ляду за культурами з зазначенням затрат на створення лісової культури.

ОБРОБІТОК ГРУНТУ

Обробіток грунту — це дія механічними або ручними знаряддя­ми на грунт, що сприяє поліпшенню його фізичних, хімічних, біо­хімічних властивостей, водного і теплового режиму, активізації діяльності ґрунтової фауни, нейтралізації шкідливого впливу тра­в'яної рослинності з метою створення сприятливих умов для ко­реневого живлення деревних і чагарникових рослин. Обробіток грунту є однією з основних умов успішного приживлення, збере­ження і росту штучних лісових насаджень.

Використовуються різні способи обробітку грунту: суцільне або смугове розкорчовування площі чи спилювання пнів рівно з землею в смугах з наступною оранкою, проведення борозен з пе­ревертанням або без перевертання скиби в дно борозни, обробіток грунту смугами та ін.

Повне розкорчовування площі з вичісуванням коріння дає змогу без перешкод механізувати весь комплекс лісокультурних робіт, але внаслідок розкорчовування руйнується структура грунту, він збіднюється, гальмується або зовсім припиняється розвиток ґрунтової мікрофлори, зростає собівартість 1 га культур.

Залежно від способу обробітку грунту категорії лісокультурних площ об'єднуються в наступні групи.

1. Старі зруби і згарища з видаленими пеньками, ділянки з дуже малою кількістю пеньків, пустища, прогалини та землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, де можна про­водити суцільний обробіток грунту (суцільну оранку).

2. Згарища, рідини і зруби без відновлення головних і супут­ніх порід з кількістю пеньків до 500 шт./га на вологих та пере­зволожених і до 600 шт./га — на свіжих і сухих грунтах, де мож­ливий лише частковий обробіток грунту шляхом прокладання смуг або борозен чи влаштування площадок.

3. Зруби з незадовільним природним відновленням головних або з рясним відновленням м'яколистяних порід, а також насад­ження повнотою 0,4 і менше з густим підліском, де вимагається попереднє розкорчовування і розчистка площ, після чого прово­диться частковий обробіток грунту смугами або борознами.

Поділ лісокультурних площ на групи є нестабільним і весь час вимагає уточнення. Наприклад, зруби без природного віднов­лення через 2—3 роки покриваються порослю осики та берези і потребують перед обробітком грунту розчистки і розкорчовування. Тому перед складанням проекту лісових культур при натурному ог­ляді лісокультурна площа повинна бути віднесена до тієї чи іншої групи.

Залежно від типу лісорослинних умов і категорій лісокультур­них площ обробіток грунту під лісові культури проводиться за різними технологічними схемами, куди входять певні способи: оранка, влаштування та прокладання терас, гряд, ямок, борозен, скиб, лунок, а також розпушення, фрезерування, дискування, лу­щення, культивація, боронування і коткування.

На задернілих ділянках грунт обробляють за системою чорного пару (лущення, осіння оранка, весняне боронуваня, 3—4-разова культивація грунту літом, глибока осіння безполицева оранка та весняне боронування), а на ділянках без бур'янів застосовується зяблевий обробіток грунту (лущення, осіння оранка, весняне бо­ронування) . Оранка проводиться на глибину гумусового горизонту (25—ЗО см). Грунти з неглибоким гумусовим шаром обробляють на всю потужність, стежачи при цьому, щоб на поверхню не вино­сився елювіальний горизонт, тому що тоді поверхня грунту швидко твердне і його аерація різко погіршується. Весною грунт борону­ється, а перед початком лісокультурних робіт здійснюється перед­посадкова культивація на глибину садіння з одночасним борону­ванням.

На задернілих ділянках, пустищах, землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, восени проводиться суціль­ний або смуговий обробіток грунту плугами загального або спе­ціального призначення з наступним обробітком весною дисковими боронами або культиваторами.

Для суцільного обробітку грунту використовують плуги загаль­ного призначення: ПЛН-5-35, ПН-4-40, ПЛН-4-35, ПКУ-3-35, ПКУ-4-35, ПДН-4-30, ПКС-4-35, плантажні плуги ІШН-40, ППН-50, ППУ-50А та плуг-розпушувач ПРН-40. На невеликих за розміром лісокультурних площах використовуються плуги ПОН-2-30, ПН-3-40, ПН-2-ЗОР, ПН-ЗОР. Для оранки осушених бо­літ застосовуються плуги ПКБ-75 і ПБН-75, для оранки заболоче­них площ із чагарниками висотою до 4 м — плуг ПБН-ЮОА. Для наступного обробітку грунту використовуються важкі зубові бо­рони ЗБЗТУ-1,0, ЗБЗС-1,0, дискові — БДТ-3,0, БДНТ-3,5, парові культиватори КПН-4Г і КПГ-4.

Однак суцільний обробіток грунту вимагає високих трудозат-рат, тому застосовується порівняно рідко.

Широкого використання набув частковий обробіток грунту — прокладання борозен, смуг, валів або створення ямок, площадок, терас. Із усіх видів часткового механізованого обробітку грунту найчастіше застосовується прокладання смуг у двох варіантах: оранка смугами на одному рівні із землею; створення мікропідвищень у вигляді скиб або гребенів.

Обробіток грунту на рівні поверхні землі або з незначним його підвищенням проводиться за допомогою фрез, дискових борін або звичайних сільськогосподарських плугів. При цьому розпушуються і перемішуються верхні шари грунту та лісової підстилки. Значним недоліком є сильний розвиток трав'яної рослинності на створених смугах.

На категоріях площ, переважно свіжих зрубах, де відсутня злакова коренепаросткова рослинність, грунт розпушують смуга­ми на глибину 10—15 см з перемішуванням мінерального шару з підстилкою і ґрунтовим покривом, найкраще весною, безпосеред­ньо перед садінням з використанням фрез ФЛУ-0,8, ФЛШ-1,2.

На старих зрубах та інших площах, де є коренепаросткові зла­кові бур'яни, проводиться оранка плугами лемішного типу на гли­бину, яка перевищує глибину проникнення основної маси коренів злакових.

На свіжих зрубах прокладають смуги важкими дисковими бо­ронами БДН-3,0, БДНТ-2,2, БДТ-3,0. Частковий обробіток грунту смугами забезпечує розпушування верхнього, найбільш родючого, шару грунту та його повне збереження. При цьому створюються майже такі ж умови росту для рослин, як і при суцільному обро­бітку.

На зрубах з груповим розміщенням природного відновлення, де не можна використовувати плуги, культиватори та борони, широко застосовується обробіток грунту площадками, який проводиться по «вікнах» серед природного відновлення деревних порід, у сирих і мокрих, типах лісорослинних умов. Розмір і кількість площадок на лісокультурній площі визначається розміщенням та кількістю природного відновлення, кількістю пнів, розчисткою лісосік, мето­дом створення культур, різновидом садивного матеріалу. Залежно від дренованості грунту площадки можуть бути пониженими, під­вищеними і на рівні поверхні грунту. Найбільш доцільна форма площадок — квадратна, яка не так сильно заростає трав'яною рос­линністю. Розмір площадок — 0,5X0,5—-2,0X2,0 м, для влашту­вання їх використовують площадковлаштовувачі ПН-1-0,8, ОПГН-1, ПНД-1 та ін.

При ручному обробітку грунту в сирих типах площадки влаш­товують на мікропідвищеннях, у сухих — на мікропониженнях. У місцях з рівним рельєфом і надмірним зволоженням мікропідвищєння створюють плугами ППН-40 і ППН-50. У сирих типах мікропідвищення влаштовують чагарниково-болотними плугами ПБН-3-45 та ПБН-75.

У мокрих типах мікропідвищення влаштовують плугом-канавокопачем ПКЛН-500А, плугом шнековим ПШ-1, плугом лісовим ПЛО-400, канавокопачем ЛКН-600, екскаваторами Е-304В, Е-2515 та ін.

З метою ущільнення грунту, поліпшення його фізичних власти­востей усі види мікропідвищень улаштовують не пізніше ніж за один рік до садіння культур. Сіянці (саджанці) необхідно висад­жувати на 4—5 см глибше кореневої шийки, оскільки грунт буде розмиватися й осідати.

На схилах крутістю до 8°, де відсутні ерозійні процеси, грунт обробляють плугами загального призначення ПЛН-5-Зо, ПН-4-40, ПН-ЗОР. На схилах крутістю 8—12° прокладають смуги впоперек .схилу плугами ПЛН-3-35 та ПРН-40. Ширина смуг становить 1,5—2,0 м на сильнозадернілих та 0,7—1,0 м — на слабозадерні- ' лих площах. Відстань між центрами смуг залежить від наявності природного відновлення і становить від 2,5 до 10,0 м.

Н# схилах крутістю понад 12° обробіток грунту проводиться площадками, ямками чи терасами вручну або за допомогою терасерів та площадковлаштовувачів.

На схилах балок і ярів крутістю 16—38° здійснюють терасуван­ня схилів, нарізуючи тераси завширшки 2,5—4,5 м, де висаджу­ють один або два ряди деревних порід. Відстань між терасами ста­новить в середньому 4—6 м. Для нарізування терас використову­ються терасери ТР-2А, ТР-3, ТС-2,5 та ін. Тераси повинні мати протилежний нахил 2—3°. На яружно-балкових схилах, де не