Реферат: ОБЛІК ЕЛЕМЕНТУ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

Затрати на рівні цехів або дільниць, переділів із бри­гадною чи ланковою структурою облічуються, тобто облік процесу їх формування, розподілу та перероз­поділу здійснюється за схемою, яка наведена на рис. 3.

??????? ?? ?????????? ???????????? ????????????, ??????, ???????, ??????????, ????????? ???? ????????? ? ???? ??????? ?? ????????? ?????????, ???????, ?????????, ??????????, ????????? ?????, ???????????? ?? ????????? ???????????, ????????? ?????????,

Рис. 4. Загальна побудова обліку формування, розподілу та перерозподілу загальногосподарських витрат за місяць

НВ – незавершенне виробництво

ГП – готовий продукт.

будинків, охорону праці, інші витрати, які передбачені норматив­ними документами та рекомендаціями.

Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно обліку витрат на утримання і експлуатацію машин та устаткування.

Відносно складним є облік витрат на управління гос­подарством. Ці витрати включають такі* утримання всього персоналу, його заробітну плату, відрахування на страхування, утримання будинків, споруд, інвентаря за­гальногосподарського характеру, утримання загально­господарських лабораторій, пожежної охорони, підготовку кадрів, організаційний набір кадрів, поштові, канцелярські витрати тощо.

Облічені в дебеті рахунку N 26 "Загальногоспо­дарські витрати" у кінці місяця розподіляються, спису­ються, перерозподіляються за складною схемою, яка показана на рис. 4 і передбачає 4 етапи:

1-й етап — облік формування елементів затрат по статтях номенклатури загальногосподарських витрат;

2-й етап — розподіл та списання затрат на виробничі структурні підрозділи та направлення;

3-й етап — розподіл та списання затрат на готову продукцію та незавершене виробництво;

4-й етап — розподіл та списання затрат на окремі види готової продукції.

??? ????? ???? ?????????? ????????????? ???????? ?????? ?? ??? ????? ????? ??????? ? ??????? ???????????? (????. 1).

Таб. 1. Розподіл та перерозподіл загальновиробничих витрат

Облік браку у виробництві. Брак на непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправити недоліки» — (це витрати).

Для побудови обліку браку у виробництво його кла­сифікують, за такими ознаками:

за місцем виявлення — внутрішній, тобто виявлений до відвантаження або передачі покупцеві, та зовнішній — який виявлено уже у покупця;

за характером дефектів — остаточний, який уже не можливо виправити, та такий, який ще можна виправити;

за причинами виникнення (неякісні матеріали, при­пинення подач електроенергії тощо);

за винуватцями (робітник, постачальник, служба постачання, тощо).

Документальне виникнення браку у виробництві оформляють або актом на брак, повідомленням або листком на брак. У цих документах вказують дані про те, що забраковано, яку продукцію, хто винен, яка причина браку тощо.

Для обліку витрат, пов'язаних із забракованою про­дукцією; передбачено рахунок № 28 Брак у вироб­ництві". На дебеті цього рахунку облікують витрати по виправленню браку або вартість остаточно забракованої продукції. З кредиту списують вартість матеріалів або відходів від забракованої продукції, утримання їх за­робітної плати винуватців та остаточної втрати, які включають у собівартість продукції.

Загальна схема обліку браку, який можна виправи­ти, наведена на рис. 5, а браку, який не можна виправи­ти, на рис. 6.

У документах на виправлення браку слід показувати конкретно, на який вид браку використані матеріали, або прийняті інші витрати.

ОБЛІК ЗВЕДЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАТРАТ

В економічній літературі поняття "Облік зведення за­трат" трактується по-різному; як "Зведений облік за­трат", або як "Зведення затрат", або як "Облік зведення затрат". Є й інші тлумачення. Але якщо прийняти за вихідну точку поетапну побудову обліку процесу вироб­ництва, то облік зведення затрат — це третій етап. Разом з тим це етап завершення обліку викори­стання ресурсів як елементів затрат і як використання продуктивних сил. На цьому етапі з'являється мож­ливість одержати загальну суму затрат на виробництво за певний

???????? ???? ? ??????, ??????? ????.
???. 5. ???????? ????? ?????? ?????????? ?????, ???? ???? ???? ???????????.

Рис. 6. Загальна схема обліку браку, який не може бути виправлений.

На першому етапі затрати на виробництво облікуються по центрах первинного формування елементів затрат. Це дозволяє по кожному такому центру (бригаді, ланці, дільниці, цеху, фермі, переділу тощо) одержати суму затрат. Наявність підсумкових даних про затрати окремих структурних підрозділів господарства дає змогу одержати підсумкові дані у цілому в розрізі елементів затрат та видів затрат.

На даний момент у господарствах затрати на вироб­ництво зводяться по центрах їх первинного використан­ня (бригадах, ланках, дільницях, цехах, фермах, техно­логічних фазах, переділах, виробництвах тощо), всере-дені центрів формування (по виробах, групам виробів, видах робіт, послугах, видах витрат) та сукупно, тобто по господарству у цілому незалежно від призначення.

Це означає, що затрати зводяться як по горизонталі, так і по вертикалі, за ієрархією виробництва. Але у всіх випад­ках затрати зводяться за ознакою "Елементи затрат".

На методику та техніку обліку зведення затрат на ви­робництво впливають багато факторів: належність до певної галузі, тип виробництва, характер технології, ха­рактер організації технології, кількість продукції, ор­ганізаційна побудова управління, варіанти обліку напівфабрикатів, характер організації технології, кількість продукції, наявність або вид напівфабрикатів. Загалом визначено такі варіанти зведення затрат в за­лежності від особливостей виробництва: однопе-редільний, одновирібний (однопродуктовий), од-нопередільний багатовирібний (багатопродуктовий), попередільний (багатопередільний) одно-вирібвоий з попроцееним методом групування витрат, попередільний (багатопередільний) одновирібний з послідовним нашаруванням витрат, попе­редільний (багатопередільний) багатовирібний з без-напівфабрикатнігім прийомом зведення витрат та попередільний (багатопередільний) напівфабрикатний багатовирібний з послідовним нашаруванням витрат.

Названі вище варіанти зведення витрат є основними й дуже рідко схрещуються на практиці.

Для правильної побудови обліку зведення затрат важливе значення має вірне вирішення поняття напівфабрикатів (напівпродуктів).

Напівфабрикат (напівпродукт) — це продукт окре­мих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бри­гад тощо), який повинен пройти ще одну або декілька технологічних фаз (переділів тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Разом з тим для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим продуктом. Якщо напівфабрикат для даної фази (або переділу) є готовим і він призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, то у такому випадку його облікують як готову продукцію, і тоді його на­явність на методику обліку зведення затрат не впливає.