Реферат: Облік основних засобів, нематеріальних активів та матеріалів

За кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком за визнання цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс).

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно.

5. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається на рахунках 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається таким проведенням:

Д-т рахунка 7423 "Амортизація"

К-т рахунків 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банками нараховується із застосуванням таких методів:

прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається Діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів;

зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у%) обчислюється як різниця між одиницею та результатом добутку кореня n-ступеня (де n - кількість корисного використання об'єкта) з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, цю амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на визначену суму років його корисного використання;

виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

У разі зміни методу амортизації нарахування здійснюється згідно з новим методом, починаючи з місяця, наступного за. тим, в якому відбулися зміни.

На розмір амортизації активу впливають такі фактори:

первісна вартість;

ліквідаційна вартість;

вартість, яка амортизується;

строк корисної служби.

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина ціни придбання активів (за відрахування певної ліквідаційної вартості) протягом усього визначеного строку їх корисного використання.

Щомісячна сума амортизаційних відрахувань (АВ) визначається формулою:

АВ = ЦП-ЛВ\N

де ЦП - ціна придбання активу; ЛВ - визначена чиста ліквідаційна вартість наприкінці строку корисного використання; N - визначений строк корисного використання, місяців.

Витрати на ліквідацію можуть іноді дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості. Тому для багатьох активів, які є об'єктами нарахування амортизації, ліквідаційну вартість зовсім не визначають. Визначена чиста ліквідаційна вартість - це не обов'язково вартість брухту чи того, що залишиться від активу на час завершення строку його корисного використання та списання. Ліквідаційна вартість - це вартість для іншого потенційного покупця на дату, коли власнику знадобиться його продати.

6. Зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів та облік їх вибуття

Банки повинні визнавати втрати економічної вигоди внаслідок зменшення корисності об'єктів необоротних активів у сумі, що перевищує їхню залишкову вартість, порівняно - з сумою очікуваного відшкодування.

Сума очікуваного відшкодування - це найбільше зі значень чистої ціни продажу чи вартості використання.

Чиста ціна продажу - сума, яка може бути одержана від продажу активу (за відрахування витрат, пов'язаних із його вибуттям).

Вартість використання - дисконтована вартість прогнозованих майбутніх потоків грошових коштів, виникнення яких очікується від продовження використання активу та від його вибуття в кінці строку корисної служби.