Реферат: Огляд кримінального кодексу України

Не е злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить оз­наки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.

(Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4571-10 від 12.01.83; Законом № 2468-12 від 17.06.92)

Стаття 7'. Поняття тяжкого злочину

Тяжкими злочинами визнаються перелічені в частині 2 цієї статті умисні діяння, що являють підвищену суспільну небезпеку.

До тяжких злочинів належать: особливо небезпечні злочини проти держави (статті 56—60, 62, 63, 63'); порушення рівноправності грома­дян залежно від їх расової, національної приналежності чи ставлення до релігії при обтяжуючих обставинах (стаття 66 частини 2 і 3); бандитизм (стаття 69); дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття 69'); контрабанда (стаття 70); контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (стаття 70'); масові безпорядки (стаття 71); пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стат­тя 78); пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття 78' частини 2 і 3);

виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів (стаття 79);

порушення правил про валютні операції при обтяжуючих обставинах (стаття 80 частина 2), розкрадання державного або колективного майна з проникненням у приміщення чи інше сховище, або шляхом привласнен­ня, розтрати або зловживання посадовим становищем, вчинене повтор­но, або за попереднім зговором групою осіб, або у великих розмірах, або в особливо великих розмірах (статті 81 частини 3 і 4, 82 частини 3 і 4, 83 частина 3, 84 частини 3 і 4 і 86'); розкрадання державного або колектив­ного майна шляхом грабежу, вчинене при обтяжуючих обставинах (стат­тя 82 частини 2 і 3); розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян (статті 86 і 142); вимага­тельство державного або колективного майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах (статті 86² частини 2 і 3, 144 час­тини 2 і 3); вчинене при обтяжуючих обставинах умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або індивідуального майна громадян (статті 89 частини 2 і 3 та 145 частина 2); умисне зни­щення або пошкодження майна, що належить судді чи працівникові пра­воохоронного органу (стаття 189¹ частина 2); умисне вбивство (статті 93, 94 і 96); умисне тяжке тілесне ушкодження (статті 101, 189⁴ частина 2);

незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) при обтяжуючих обстави­нах (стаття 115¹ частина 2); зґвалтування (стаття 117); захоплення залож­ників (стаття 123'); торгівля людьми (стаття 124'); крадіжка індивідуаль­ного майна з проникненням у житло (стаття 140 частина 3); грабіж при обтяжуючих обставинах (стаття 141 частини 2, 3 і 4); ухилення від спла­ти податків, зборів, інших обов'язкових платежів при обтяжуючих обста­винах (стаття 148² частина 3); шахрайство з фінансовими ресурсами (стат­тя 148⁵ частина 2); порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів при обтяжуючих обставинах (стаття 148' частина 4); спекуляція при обтяжуючих обставинах (стаття 154 частини 2 і 3); протидія законній підприємницькій діяльності, вчинена при обтяжуючих обставинах (стат­тя 155⁸ частина 3); зловживання владою або посадовим становищем (стаття 165 частина 2); перевищення влади або посадових повноважень при об­тяжуючих обставинах (стаття 166 частини 2 і 3); одержання хабара (стат­тя 168); посередництво в хабарництві або дача хабара при обтяжуючих

обставинах (статті 169 частина 2 і 170 частина 2); притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності при обтяжуючих обстави­нах (стаття 174 частина 2); примушення давати показання при обтяжую­чих обставинах (стаття 175 частина 2); винесення завідомо неправосуд­ного вироку, рішення, ухвали або постанови, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (стаття 176 частина 2); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти при обтяжуючих обставинах (стаття 183 частина 2); створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп (стаття 187⁶ ); посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військо­вослужбовця (стаття 190'); примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 198² частина 3); злісне або особливо злісне хуліганство (стаття 206 частини 2 і 3); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 217² ); блокування транс­портних комунікацій (стаття 217³ частина 3); розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин (стаття 223); розкрадан­ня радіоактивних матеріалів (стаття 228³ ); розкрадання наркотичних за­собів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229² частини 2 і 3), а так само збут або вчинені з метою збуту розкрадання, незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезен­ня або пересилання таких засобів чи речовин (статті 229' і 229² ); посів або вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обста­винах (стаття 229³ частина 2); організація або держання дому для вжи­вання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229⁴ частина 2); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вин і прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229¹² частина 2);

незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229" частини 2 і 3); розкра­дання, незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передача чи про­даж іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення нарко­тичних засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229'⁷ частини 2 і 3); розкрадання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229¹⁹ частини 2 і 3); незаконні виготовлення, прид­бання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів при обтя­жуючих обставинах (стаття 229²⁰ частини 2 і 3); непокора при обтяжую­чих обставинах (стаття 232 пункти "б" і "в"); опір начальникові або при­мушення його до порушення службових обов'язків (стаття 234); насиль­ницькі дії щодо начальника (стаття 236); порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості при обтяжуючих обставинах (стаття 238 пункти "б" і "в"); дезертирство (стаття 241); умисне знищення або пошкодження військового майна при обтяжуючих обставинах (стаття 245 пункти "б" і"в"); порушення правил несення бойового дежурства при обтяжуючих обставинах (стаття 251 пункти "в" і "г"); зловживання військової посадо­вої особи владою чи посадовим становищем, перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, бездіяльність військової влади при обтяжуючих обставинах (статті 254 пункти "б" і "в", 254² пункти "б", "в" і "г", 254³ пункти "б" і "в").

(Кодекс доповнено статтею 7'згідно з Указом ПВР № 862-08 від 21.07.72, із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1898-08 від 23.07.73. № 2718-08 від 17.06.74, № 4571-10 від 12.01.83, № 6591-10 від 29.02.84, № 4392-11 від 31.07.87, № 4452-11 від 21.08.87, № 5723-11 від 14.04.88, № 7373-11 від 14.04.89, № 647-12 від 18.01.91; Законами № 1564-12 від 18.09.91, № 2468-12 від 17.06.92, № 2935-12 від 26.01.93, № 3351-12 від 30.06.93. № 3582-12 від 11.11.93, № 3888-12 від 28.01.94, № 3890-12 від 28.01.94, № 137/94 від 27.07.94, № 246/94-ВР від 15.11.94, № 64/95-ВР від 15.02.95, № 282/95-ВР від 11.07.95, № 79/96-ВР від 06.03.96. № 388/96-ВР від 02.10.96, № 530/96-ВР від 20.11.96, № 44/97-ВР від 05.02.97, № 210/98-ВР від 24.03.98)

Стаття 8. Вчинення злочину умисно

Злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо до­пускала настання цих наслідків.

Стаття 9. Вчинення злочину з необережності

Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 10. Відповідальність неповнолітніх

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.

Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство (статті 93—98), посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття 190'), умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я (статті 101—104, 106 частина 1 та 189⁴ ), зґвалтування (стаття 117), крадіжку (статті 81,86', 140,223 і 229² ), грабіж (статті 82, 86', 141, 223 і 229² ), розбій (статті 86, 86', 142, 223 частина 2 і 229² частина 3), злісне або особливо злісне хуліганство (стаття 206 час­тини 2 і 3), пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафто-продуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття 78' частини 2 і 3), умисне знищення або пошкодження державного, колективного майна чи

індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки (статті 89 частини 2 і 3 та 145 частина 2), а також за умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда (стаття 78).

До особи, яка вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано, що її вип­равлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відпові­дальність, вчинила суспільне небезпечне діяння, передбачене цим Ко­дексом, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

(Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 27.06.61, від 17.08.66, № 2368-07 від 12.12.69, № 3130-08 від 14.10.74, № 1848-09 від 23.03.77, № 647-12 від 18.01.91; Законами № 2468-12 від 17.06.92, № 3787-12 від 23.12.93, № 246/94-ВР від 15.11.94, № 388/96-ВР від 02.10.96)

Стаття 11. Примусові заходи виховного характеру До осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років або суспіль­не небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає кримінальна відпо­відальність, суд може застосувати такі примусові заходи виховного ха­рактеру:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) застереження;

3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання;

4) покладання на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно або заробіток, обов'язку відшкодувати заподіяні збитки;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються спеціальними положеннями.

Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому громадського вихователя в порядку, передбаченому відповідним Положен­ням.

(Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 284-07 від 26.08.67, № 1848-09 від 23.03.77; в редакції Закону № 3787-12 від 23.12.93)