Реферат: Оподаткування сільського господарства в Україні

Реферат з дисципліни

Основи аграрного розвитку і політики

На тему

„Оподаткування сільського господарства в Україні”

Студент 4-го курсу

Факультет Економіка АПК

Заочної форми навчання

спец.6107/1

Новік Є.І.

Київ 2007
План

1. Вступ

2. Цілі оподаткування

3. Система оподаткування в сільському господарстві України

а) ФСП

б) ПДВ

в) інші податки

4. Висновок

5. Список використаної літератури.

1. ВСТУП

У будь-якій економіці необхідно мати фіскальні ресурси для виконання державних функцій. Для того, щоб уряд на­дав кошти іншим, вони спочатку повинні бути зібрані. Уряд може отримувати доходи з різних джерел і оподаткування є одним із методів переводу ресурсів із приватного у державний сектор .

У багатьох випадках ринковий механізм сам спромож­ний ефективно пропонувати товари та послуги. Але за певних умов ри­нок сам не в змозі виробляти оптимальну або найефектив­нішу кількість продукції і у цьому контексті можна говори­ти про роль уряду у корегуванні чи поліпшенні функціо­нування ринкових механізмів. Держава може покращити функціонування ринкових механізмів відносно сільського господарства такими кроками:

а) запровадженням антимонопольного законодавства;

б) оподаткуванням виробників із негативними побічними ефектами та підтримкою вироб­ників із позитивними побічними ефектами;

в) забезпечен­ням суспільними благами.

Задля виконання цих кроків уряд потребуватиме доходів бюджету.

У ринковій економіці податки мають вплив на багато змінних, враховуючи роз­поділ доходів (і багатства) та розміщення ресурсів. Тому податкова система відіграє важливу роль у стабілізації економіки. У сільському господарстві система оподаткування може визначати кількість та розміри сільськогосподарських підприємств, їхню організаційну структуру, а також обсяги виробництва та використання землі, робочої сили та капіталу. Крім того, система оподаткування сільського господарства впливає на інші сектори еконо­міки та на макроекономічний баланс країни в цілому.

Процес трансформації в аграрному секторі і економіці загалом є унікальним через те, що на його початковому етапі економічне зростання можна досягти не лише за рахунок залучення відомих чинників, що є визначальними для зростання у довго­строковому періоді, наприклад інвестицій, але і за рахунок виправлення "старих" про­блем галузі та створення нових ринкових інституцій. Хоча ці джерела зростання про­дуктивності через певний час будуть вичерпаними , вони можуть створити солідний потенціал для економічного зростання у коротко і середньостроковій перспективах. Тому побудова ефективної системи оподаткуван­ня сільського господарства, яка б усунула велику кількість "старих" неефективних чинників та зупинила появу "нових", повинно розглядатися як важливий крок на шляху створення конкурентноздатного аграрного сектору, що робитиме значні внески у загальний економічний розвиток країни.

Не є секретом, що Україна успадкувала занадто викривлену економіку від Радянсь­кого Союзу зі штучно встановленими цінами, неефективними підприємствами, непра­ктичною законодавчою базою і великою кількістю економічних та адміністративних бар'єрів для обміну ідеями, технологіями та стандартами. В такій економіці податкова система не була розрахована на стимулювання економічного зростання та розподіл доходів і багатства, мінімізуючи при цьому втрати економічної ефективності. Подат­кова система була більше інструментом розподілу ресурсів та продукції між підприємствами. Тому з початку переходу економіки України від плану до ринку, реформа системи оподаткування була надзвичайно важливим завданням для стимулювання розвитку приватного сектора та надання можливості уряду виконувати свої функції у новому ринковому середовищі.

Історично так склалося, що колективні господарства за­безпечували більшість суспільних благ у сільській місцево­сті. Ці підприємства отримували значну підтримку з бюдже­ту та інших джерел, а також вони були відповідальними за розвиток та підтримку соціальної інфраструктури і несільськогосподарську діяльність — таку, як будівництво, роз­дрібна торгівля, спорудження доріг, електрифікація та водо постачання, та інші види послуг. Під час перехідного періоду реформо­ваним сільськогосподарським підприємствам більше не потрібно було турбуватися про розвиток сільських територій. Декілька законодавчих актів наказали передати соціальні активи на баланс сільських рад, і на даний час більшість сільськогосподарських підприємств не має у своє­му розпорядженні ні будівельних, ні інших бригад. Але оскільки сіль­ські ради не мають відповідного фінансування, від сільськогосподарсь­ких підприємств продовжують очікувати забезпечення села всіма послугами, які вони зазвичай надавали в минулому, і, отже, вони зали­шаються відповідальними за розвиток сільських територій.

Аграрний сектор в Україні має значні податкові пільги та привілеї, включаючи вигоду від фіксованого сільськогосподарсько­го податку (ФСП), пільг зі сплати ПДВ з продажу сільсь­когосподарської продукції та повернення ПДВ перероб­ними підприємствами виробникам молока та м'яса. Найголовнішою причиною такої системи оподаткування сільського господарства є низький рівень прямої бюджет­ної підтримки. Крім ФСП та пільг з ПДВ у 2005 році сільськогосподарські виробники почали сплачувати внес­ки до фонду соціального страхування та пенсійного фон­ду за нижчими від загальних ставками.

На сьогодні сільське господарство України працює у надпривілейованому режимі оподаткування. Податкові канікули повинні були завершитися у 2004 р., але бу­ли продовжені до 2010 р. Справедливе податкове навантаження на сільськогосподар­ські підприємства тісно пов'язане з питанням субсидування сільськогосподарських підприємств.

2. Цілі оподаткування

Ефективна система оподаткування за умов ринкової економіки базу­ється на таких принципах:

• економічна ефективність: податки мають бути такими, щоб мінімізувати втручання у прийняття економічних рішень на ефективних ринках. Такі втручання призводять до економічних втрат, тому й повинні бути обмеженими. Пільговий режим для певного товару/пос­луги чи сектора призводить до економічних утрат через викривлення рішень щодо виробництва та споживання;

• економічне зростання: податки мають стимулювати економічне зростання через вплив на заощадження та інвестиції. Податкова систе­ма повинна мати таку структуру, щоб використовувати фіскальну систему для стабілізації та зростання економіки. Крім того, вона повин­на забезпечувати стабільні та оптимальні обсяги доходів держави для фінансування своїх витрат на постачання суспільних благ;

• справедливість: Розподіл податкового навантаження має бути одна­ковий для всіх. Кожна людина має платити справедливу частку. Грома­дяни з однаковими можливостями повинні платити однаковий податок (це називають «горизонтальною рівністю»), а громадяни з більшими можли­востями повинні платити більше податків (це називають «вертикальною рівністю»). Несправедлива система оподаткування, за якої надаються податкові пільги, зменшує повагу до себе та бажання платити податки;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--