Реферат: Опоряджувальні роботи в будівництві
Маяки – бувають розчинні, дерев’яні і металічні. Розчинні маяки найбільш трудомісткі. Дерев’яні маяки – це рейки – правила із зрізом від 40х40 до 50х50 мм.
Інвентарні металічні маяки виготовляють з сталевих, дюралюмінієвих або других твердих уголків зрізом 25х25, 30х30 і 35х35 мм. З її допомогою наносять штукатурку товщиною відповідно 18, 22 і 25 мм. Робочою частиною таких маяків являється вершина уголка-усянок. До кінців уголків приварені кошики з прорізами довжиною 60...70, в яких рухається сталевий штир з гайкою.
Малки – івикористовують для розрівнювання розчину між дерев’яними маяками на стінах, стелі, відкосах, заглушках. Для розрівнювання розчину між дерев’яними масками, які по висоті більші товщини штукатурки, використовують прості або розвідні малки з відрізами такої глибини, яка відповідає товщині розчину. Розвідні малки дають можливість розрівнювати розгин між масками, тамованими на відстані 1,2...2 мм.
Зажими – призначені для закріплення правил до поверхності. Простими зажимами кріплять правила при витягуванні тяг, обробці дверних та віконних відкосів.
Вони складаються з штиря квадратного або прямокутного зріз довжиною від 150 до 200 мм і лапки з отворами по формі штиря, яка надівається на штир. Складні зажими складаються з штиря, скоби і двох болтів. Штир забивають в площину, надівають на нього скобу, кріплять її до штиря болтам, ставлять в скобу правило або дерев’яний маяк і закріплюють другим ботом.
Шаблони – служать для витягування тяг (карнизів, поясків). Вони бувають різних розмірів і конструкції.
Розгинні ящики – призначені для приготовлення і зберігання сухих умілей і розгинів. Вони бувають металеві і дерев’яні. Металевий штукатурний малий ящик для зберігання розчину на робочому місця має розміри 600х400х220 мм, об’ємом 0,35 м3 .
Сита – служать для просівання сипучих матеріалів і процідження розчинів. Сита можна натягнути на круглу обойму або набити на прямокутну дерев’яну раму з ручками, або просто зв’язати кінці сітки, обв’язати їх тканиною
Розчини
Вапняно-гіпсовий
Розчини призначені для оштукатурення дерев’яних поверхонь не вологих приміщеннях, а також кам’яних поверхонь. З цього розчину добре витягуються карнизи. Вапняно-гіпсові розчини швидко ржавіють, тому при роботі з ними не потребується великого фронту робіт. Раніше ці розчини широко використовувались для оштукатурення фасадів.
Вапняно-гіпсові розчини приготовлять невеликими порціями (не більше 5 л), щоб їх можна було використати за декілька хвилин.
Затужавілий розчин переміщувати не можна, так як при цьому він втрачає здатність тверднути і не зберігає міцність.
Для приготування порції розчину в розчинний ящик наливають воду, насипають туди тонким шаром гіспові в’яжусі в все швидко переміщують до гіпсового сжетаноподібного тіста. Потім туди добавляють вапняний розчин, і ще раз швидко переміщують і використовують тут же в діло.
Цементно-вапняний розчин (змішані) використовують два оштукатурення зовнішніх стін, вологих частин будинку, а також з підвищеною вологістю повітря в процесі експлуатації, цоколів і т.д. Ці розчини повільно тужавіють, наносять їх тонким шаром. Цементно вапняні розчини використовують в протязі 1 год., до початку тужавлення цементу. Ці розчини пластичніші цементних, ними удобніше працювати, вони легко розрівнюються тонким шаром і розслоюються менше цементних.
Склади цементно-вапняних розчинів (цемент, вапно тісто і пісок), об’ємні частини 1:1:6, 1:2:8; 1:2:9; 1:2:11; 1:3:12 і 1:3:15.
Марка розчину залежить від марки цементу.
При малих об’ємах робіт розчини приготовляють по різному. В одному випадку спочатку із цементу і піску роблять суху суміш, відміряють потрібну кількість вапняного тіста і води, все переміщують, получають вапняне молоко, яке проціджують через сито, і на цьому вапняному молоці розчиняють цементну суміш. В другому випадку приготовляють вапняний розчин з вапняного тісті і піску. В цей розчин добавляють цемент і все переміщують. Якщо потрібно, добавляють воду. Можна також цемент змішати з водою, получене цементне молоко добавити в вапняний розчин і все перемішати до повної однорідності.
Цементні розчини використовують в сирих місцях (більше 60%) і для штукатурення зовнішніх стін, піддаються систематичному зволоженню. Ними оштукатурюють нижні частини фундаментів, які знаходяться в вологому середовищі, цоколів, зовнішніх стін споруди. Ці розчини використовують для влаштування ізоляційного мару з добавкою водонепроникних добавок. Цементні розчини міцні, повільно тужавіють. Але виповнення робіт цементними розчинами необхідний великий фронт робіт. Розчини використовують в дію не пізніше чим через годину після приготування.
Склади розчинів від 1:1 до 16:, на одну об’ємну частину цементу беруть від 1 до 6 частин піску. Розчини в відношенні від 1:4 і більше достатньо тверді і наносити їх незручно. В штукатурних роботах частіше всього використовують склади розчинів до 1:3. Вони більш пластичні, добре наносяться і розрівнюються, но при цьому потребують більше цементу. Розчини приготовляються так. Відмірюють дозами цемент і пісок, переміщують їх і просіюють через сито. Приготовлену суху суміш розчиняють водою. Склади і марки цементно вапняного і цементного розчинів приведені в таблиці.
Види підмащування для опоряджувальних робіт.
Основні вимоги.
При опоряджувальних роботах використовують інвентарні розкладні помости і підмостки, які відповідають потребі індустріального будівництва. Вони повинні забезпечувати безпеку робіт і відповідають потребам “Засоби підмащування”.
Помости і підмости установляють на мідному і надійній основі.
Ширина настилу на помостах і підмостах повинна бути не менше 1,5 м, висота між настилами – не менше 1,8 м. Настил повинен мати рівну поверхню. Між дошками або щитами допустимі зазори не більше 5 мм.
Якщо настил суцільний, то позволяється стикувати дошки поверх, по їх довжині спочатку скосивши торці дощок. Кінці розставляють на опорі (прогоні) так, щоб кожний з них перекривав опору (прогін) не менше чим на 20 см в одну і другу сторону.
Після влаштування підмостків і помости висотою до 4 м їх приймає майстер будівельних робіт, а вище 4 м – комісія, акт при2мання підтверджується головним інженером будівничої організації. Помости в процесі експлуатації оглядає виконроб або майстер не рідше ніж через кожних 10 днів.
В місцях підйому людей на помости і підмости вивішують плакати з указанням величини і схеми розміщення навантажень.
Драбини, настили і переходи потрібно зберігати в чистоті, виносячи з них сміття, розчин і залишки матеріалів.
Помости використовують для роботи на невеликій висоті як всередині будівель. Переважно використовують інвентарні помости з металевих труб. Вони легко збираються і розбираються, мають підйомні механізми, що дають можливість їх піднімати або опускати на різну висоту. Настилом у них служить дерев’яний щит.
Розглянемо найбільше часто використовуючи розкладні помости.
Складний двохвисотний столик має висувну площадку, що дає можливість виконувати роботу в приміщеннях висотою від 2,5 до 2,7 м. Площадку столика можна піднімати на висоту 700...900 мм. Розмір площадки 1060х470 мм. Маса столика з щитом 14,6 кг.
При суцільному підмощуванні установлюють декілька столиків і між ними укладають щити настилу.