Реферат: Організація фінансів і кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників

Сьогодні державна підтримка аграрного виробництва в Україні малоефективна. Крім того, що бюджетні кошти виділяються в недостатніх об’ємах, вони поступають на місця неритмічно, несвоєчасно, неповністю. Асигнування для здійснення капітальних вкладень нерідко надаються без проведення конкурсів і використовуються без належної віддачі. Аналогічна ситуація складається і з фінансуванням державних операцій на ринку продовольства. Недостатньо підтримується організація ринкової інфраструктури АПК.

Для виходу з кризи і підйому сільського господарства України необхідно здійснити комплекс заходів економічного і адміністративного характеру, у тому числі першочергові:

проводити ринкові операції і цінові субсидії по обмеженню коливань цін (зі встановленням верхньої і нижньої меж, а також цін, що знаходяться між ними які б орієнтували виробника) шляхом товарних інтервенцій і прямих державних виплат;

здійснювати державне регулювання земельних відносин, ринку землі, ефективнішого використання сільськогосподарських угідь, їх екологічного збереження;

застосовувати прямі субсидії на капітальні вкладення, розвиток і підтримку аграрної науки, освоєння і впровадження нової техніки і технологій;

проводити курс аграрного протекціонізму в цілях збереження економічної (у тому числі продовольчої) безпеки, підтримки зовнішньоторговельного балансу з обмеженням імпорту і субсидуванням експорту, збереження і розвитку вітчизняного сільського господарства як найважливішої галузі економіки, що дозволяє функціонувати АПК;

використовувати пільгове кредитування і функціонування іпотечних банків;

відшкодовувати втрати від стихійних лих і інших несприятливих природно-кліматичних умов шляхом страхування майна, урожаю і тварин (в основному за рахунок централізованих фондів держави).

В цілях стабілізації продовольчого ринку, структури, які організують закупівельні і товарні інтервенції, визначає держава.

Закупівельні інтервенції проводяться для вилучення надмірної кількості продукції, стабілізації ринкової кон'юнктури, забезпечення умов конкуренції, підтримки прибутків сільськогосподарських товаровиробників за допомогою проведення державних закупівель і заставних операцій.

Товарні інтервенції здійснюються у формі організованих розпродажів сільськогосподарської продукції і продовольства з державних фондів з метою стабілізації економічної кон'юнктури, ліквідації дефіциту і пониження рівня цін.

Пріоритетними завданнями в області державної політики, реально направленої на регулювання і підтримку аграрного виробництва, є:

вдосконалення міжгалузевих відносин на основі використання системи цільових і гарантованих цін;

захист вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку від експансії імпортерів;

організація закупівель і застави сільськогосподарської продукції, не реалізованої на вільному ринку;

поліпшення фінансово-кредитної системи, що включає використання програмно-цільового механізму фінансування ефективних проектів;

розширення поставок техніки і устаткування на основі лізингу при фінансовій підтримці федерального і місцевих бюджетів;

ухвалення законодавчих розв'язань по зміцненню єдиного економічного простору в Україні, особливо з питань здешевлення транспортування сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства з основних зон їхнього товарного виробництва в споживаючі регіони;

фінансове і організаційне сприяння розвитку інфраструктури ринку, у тому числі крупних гуртових продовольчих, а також місцевих ринків, товарних бірж, проведенню аукціонів, ярмарків і інших форм організованої гуртової і роздрібної торгівлі з виходом на них безпосередніх товаровиробників;

створення загального ринку продуктів сільського господарства і промислових засобів виробництва країн СНД.

Завданнями державного регулювання є:

стабілізація і розвиток агропромислового виробництва;

забезпечення продовольчої безпеки;

поліпшення продовольчого забезпечення населення;

підтримка економічного паритету між сільським господарством і іншими галузями;

зближення рівнів прибутку працівників аграрної сфери і промисловості;

захист вітчизняних товаровиробників.

Державне регулювання здійснюється подальшим напрямам:

формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства;