Реферат: Організація метеорологічної підготовки в артилерійському дивізіон
Основа рушниці складається із плити, шарової п’яти з механізмом фіксації, ричагу і стійки з шліфтом.
Місце розгортання вітрової рушниці вибирають з таким розрахунком, щоб знос куль вітром проходив в бік від вогневої позиції. В напрямку зносу вітрових куль повинна бути відкрита, рівна ділянка місцевості до 200 м., дозволяючи швидко відшукати місце падіння куль.
В вибраному місці вітрову рушницю встановлюють і орієнтують. Встановлення вітрової рушниці для вимірювання середнього вітру в нижньому прошарку атмосфери здійснюють в такій послідовності:
- вибирають (вирівнюють) площадку радіусом до 1 м.;
- на площадці встановлюють основу рушниці;
- стійку основи за допомогою ричагу шарової п’яти орієнтовно встановлюють в вертикальне положення;
- ствол перехідною трубою одягають на стійку і поворотом за годинниковою стрілкою фіксують його на стійці;
- притримуючи рукою ствол, піднімають ногою ричаг шарової п’яти і коливальними рухами ствола виводять рівень на середину;
- натискуючи ногою на ричаг шарової п’яти, закріплюють ствол в вертикальному положенні. При цьому рівень не повинен виходити за межі великого кола нанесеного в центрі рівня.
Орієнтування вітрової рушниці полягає в наданні лімбу такого положення, при якому поділка 30-00 була б направлена на північ.
Орієнтують вітрову рушницю за допомогою бусолі ПАБ-2А , для чого:
- на віддалені не менше 30 м. від рушниці встановлюють бусоль, орієнтують її по магнітній стрілці і визначають магнітний азимут на рушницю;
- в отриманий магнітний азимут вводять поправку бусолі і отримують дирекційний кут на вітрову рушницю;
- встановлюють вказівник візиру на поділку шкали лімбу, що відповідає даному дирекційному куту, і закріплюють візир на лімбу стопорним гвинтом;
- відстопорюють резервне кільце лімба, затискаючи прапорцем і повертаючи лімб разом з візиром, наводять візир в бусоль. Потім резервне кільце лімба стопорять прапорцем і опускають стопорний гвинт візира. В цьому випадку поділка шкали 30-00 лімба буде обернена на північ, а дирекційний кут, знятий зі шкали на середню точку падіння “вітрових куль”, визначають напрямок “звідки дує вітер”.
Установивши і зорієнтувавши вітрову рушницю підготовляють зондуючи кулі: в денний час – ЗП-2, в нічний – НЗП. Переконавшись, що в напрямку пердбачуємого місця падіння вітрових куль людей немає, по команді “Почати зондування” здійснюють постріл. Після пострілу розрахунок уважно спостерігає за падінням кулі і помічають місце її падіння. В вказаній послідовності здійснюють 4-5 пострілів з проміжком 45-60с. Після кожного пострілу контролюють положення шарового рівня.
Визначають середню точку падіння не менше чим трьох куль і відмічають її віхою. При необхідності здійснюють допоміжний постріл.
Візиром визначають дирекційний кут на віху, а за допомогою мірної стрічки (мірного шнура)вимірюють відстань від рушниці до віхи.
За напрямок середнього вітру (звідки дує) в межах висоти 200 м. приймають значення дирекційного кута на віху.
Швидкість середнього вітру визначають по відстані від рушниці до віхи використовуючи таблицю 1.
Таблиця 1. Швидкості середнього вітру Wу (м/с) і приріст напрямку середнього вітру Dawу (Д.У.) в залежності від зносу вітрових куль Дг зондувальних патронів ЗП-2 і НЗП.
|
Стандартні висоти У, м. |
Дальність зносу вітрових куль Дг, м. |
Дирекційний кут aw200 збільшують на Dawу | |||||||||||
|
40 |
50 |
60 |
70 |
80 |
90 |
К-во Просмотров: 444
Бесплатно скачать Реферат: Організація метеорологічної підготовки в артилерійському дивізіон
| |||||||