Реферат: Організація озброєння і техніка загальновійськових та артилерійськ

Організаційна структура загальновійськових підрозділів та частин

Організація військ – структура військових формувань, яка повинна забезпечувати їх найвигідніший склад, найбільш доцільне поєднання видів озброєння і родів військ,високу бойову готовність та здатність успішно вести бойові дії.

Організація військ є частиною будівництва збройних сил, охоплює всі їх ланки: підрозділи, частини, з'єднання, об`єднання як видів збройних сил, так і формувань родів військ, спеціальних військ.

У практиці будівництва збройних сил більшості країн відомо такі основні форми організацій військ:

Сухопутні війська – відділення (обслуга, екіпаж),

– взвод,

– рота (батарея),

– батальйон (дивізіон),

– бригада (полк),

Взвод роту (батарею), батальйон (дивізіон) – називають ще підрозділами, полк – частиною, бригаду – з'єднанням.

ПС – авіаційна ланка, ескадрилья, полк, крило, дивізія, корпус,

ескадра, повітряний флот.

ВМФ – корабель, дивізіон кораблів, бригада кораблів, дивізія

кораблів, ескадра, флотилія, флот.

Організаційна структура сучасних військових формуваньвід

батальйону, йому відповідних і вище, як правило складається з:

– управління (командування, штаб)

– бойових підрозділів бойового забезпечення (підрозділи розвідки, зв'язку)

– підрозділи обслуговування (тилові, технічні, медичні).

Кожному з'єднанню, частині і підрозділу присвоюється номер і найменування по роду військ.

Наприклад: 5 армійський корпус; 4 механізована бригада; 15 артилерійський полк; 3 танковий батальйон.

Організація військ, як військова справа в цілому, розвивається головним чином під впливом економічних можливостей держави. Безпосередній вплив на зміни в організації військ чинить в першу чергу кількість і якість озброєння, яке мають війська, а також способи ведення бою.

Так, в рабовласницькому суспільстві організаційна структура військ визначалась наявністю на їх озброєнні ручної холодної зброї і простішими способами ведення бою. Це забезпечувало застосування в той час, таких порівняно нескладних організаційних форм, як наприклад, загін, маніпула (120 чоловік), легіон (1200 чоловік).

В період розвитку вЗахідній Європі феодалізму, коли в силу соціально-економічних причин піхота, як головний рід військ, поступово втратила своє значення і була змінена рицарською кіннотою потреба в маніпулах, легіонах відпала, оскільки бойові дії стали представляти собою частіше протиборство лицарів; первісною організаційно-тактичною одиницею стає спис. Кількість десятків списів поєднувалась у прапор (загін).

З появою (в 14 столітті) і розвитком вогнепальної зброї, в головній ролі на полях битв знову виступає піхота. Першими організаційно-тактичними формами відродженої піхоти стали батальйони непостійного складу, які в 14–15 столітті у ряді країн мали назву мала баталія. В 16 – 17 столітті основною організаційно-тактичною структурою ряду армій стає полк, маючи у своєму складі 10 рот (ескадронів). У деяких арміях, для зручності управління, 3 – 4 роти стали зводитись в батальйон постійної організації (500 -1000 чоловік), а 2–3 полки – в бригаду.

На флоті основною організаційною одиницею є парусний корабель, кілька кораблів поєднувались в дивізії, а останні в ескадри.

Збільшення масштабів бойових дій у 17 – 18 століттях привело до необхідності створення більш великих організаційно-тактичних одиниць (дивізій і корпусів), об'єднавши усі роди військ (піхоту, кінну, артилерію). Кожна дивізія таким чином стала справжньою армією в зменшених масштабах, здібною діяти самостійно і чинити значний опір навіть противнику, який має переважаючі сили. Для дій на окремих напрямах; а потім і оперативних напрямках стали створюватися об'єднання.

В Першій, а потім і в Другій світовій війні були відпрацьовані і випробувані в ході боїв організаційні структури загальновійськових підрозділів і частин, які діють і в сучасних умовах.

Організація озброєння механізованого (танкового) батальйону

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--