Реферат: Організація ринкової економіки

Завдяки значним своїм перевагам ринкова економіка потіснила всі інші економічні системи. По-перше, конкурентна ринкова економіка забезпечує найефективніше використання ресурсів. Вона змушує фірми застосовувати найпередовіші технології, сприяє роз­робленню та впровадженню нових та ефективніших технологій у виробництво. Ринкова економіка залучає ресурси на виробництво тих товарів і послуг, яких найбільше потребує суспільство. По-друге, ринкова економіка створює ефективні стимули до праці для най­маних працівників і підприємців. Більші зусилля в роботі означають вищі грошові доходи, які спричинюють вищий рівень життя.

3. Схема кругопотоку

Для глибшого розуміння ринкової економіки застосуємо схему кругопотоку. Функціонування ринкової економіки грунтується на взаємо­пов'язаному безперервному русі ресурсів, виго­товлених продуктів і доходів. Такий рух називають кругопотоком.

Основними учасниками господарського життя є: домогосподар­ства, фірми (підприємства) і держава.

Домогосподарства —це особи або сім'ї, що мають спільні доходи і спільно їх використовують. У ринковій економіці Домогосподарства не лише отримують і витрачають доходи, а й володіють усіма економічними ресурсами. . .

Підприємства (фірми) — це основні виробничі одиниці, які використовують ресурси для виробництва товарів або послуг з метою вилучення прибутку. . .

Держава виконує важливі функції в економіці. Але поки що залишимо осторонь питання ролі держави у господарському житті

Рис.1

Схема кругопотоку

На рис. 1 показано Домогосподарства і підприємства, які ухвалюють рішення у ринковій економіці. На верхній зображено ринок ресурсів. Тут Домогосподарства, які безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) воло­діють усіма ресурсами — працею, землею, капіталом і підприєм­ницьким хистом — і постачають ці ресурси підприємствам.

Підприємства потребують ресурсів, бо саме за допомогою остан­ніх фірми виробляють товари і послуги. Взаємодія попиту й про­позиції на величезну кількість трудових і матеріальних ресурсів установлює ціну на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства при­власнюють у вигляді заробітної платні (оплата праці), ренти (плата за землю), процента (плата за капітал) і прибутку (плата за підприєм­ницький хист). Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

Зверніть увагу, що схема кругопотоку містить два кола — вну­трішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло відображає рух ресурсів, товарів і послуг — потік проти годинникової стрілки. Зовнішнє коло від­дзеркалює грошовий потік доходів, витрат і споживчих видатків — за годинниковою стрілкою.

У нижній частині схеми показано ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів і послуг. Через видатки свого гро­шового доходу домогосподарства виявляють свій попит на товари й послуги. Водночас підприємства використовують ресурси, які вони придбали, для виробництва, а отже для пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. Під час взаємодії попиту і пропозиції визначають­ся ціни продуктів. Зауважимо, що з точки зору підприємств видатки на товари і послуги становлять виторг, або надходження, від продажу товарів і послуг.

Схема кругопотоку демонструє складне переплетення процесів економічного життя. Домогосподарства і підприємства є учасниками обох основних ринків, але в кожному випадку діють як протилежні сторони. На ресурсних ринках підприємства діють як покупці, а домогосподарства — як власники ресурсів і постачальники, котрі є продавцями. На ринку продуктів вони міняються позиціями: домо­господарства як споживачі є покупцями, а підприємства — продав­цями.

Усі операції купівлі—продажу кількісно обмежені. Домогоспо­дарства володіють лише обмеженими ресурсами для постачання їх підприємствам. Тому грошові доходи споживачів також обмежені. Обмежена кількість грошей не дає змоги придбати усі товари й послуги, які споживач хотів би купити. Внаслідок обмеженості ресурсів виробництво товарів і послуг також обмежене.

Отже, у ринковій економічній системі домогосподарства як власники ресурсів продають їх підприємствам і як споживачі витрачають отриманий грошовий дохід для купівлі товарів та послуг. Для виробництва товарів і послуг підприємства купують ресурси, а свої готові продукти продають домогосподарствам.

ПІДСУМКИ

1. Національна економіка, або господарство країни, — це сукупність підприємств, домогосподарств та уста­нов, які функціонують у межах держави. Основним за­вданням національної економіки є виробництво і роз­поділ життєвих благ, потрібних для підтримання життє­діяльності суспільства.

2. Спосіб організації національної економіки називають економічною системою. Основними компонентами економічної системи є власність на ресурси та спосіб узгодження діяльності суб'єктів господарського життя. Людство знає два типи організації національної економіки: традиційне, або натуральне, господарство та товарне господарство.

3. Власність — це сукупність прав окремої людини, групи людей, держави щодо володіння, розпорядження та використання конкретних благ. В економічній системі можуть співіснувати різні форми власності, але одна з них є панівною. В Україні закон дозволяє існування приватної, колективної та державної власності.

4. Товарне господарство — це така організація націо­нальної економіки, коли виробники виготовляють про­дукти для продажу на ринку. Становлення товарного господарства пов'язане з поглибленням поділу праці — розвитком ремесел і міст.

5. Основними компонентами товарного господарства є гроші та ціни. Усе, що виконує функції грошей, є грішми. Гроші виконують три функції: міри вартості, засобу обміну та засобу нагромадження багатства. Гроші пройшли тривалий шлях — від товарних до паперових і до банківських грошей. Нині простежується їхня подальша еволюція.

6. Ціна — це кількість грошей, яку покупці віддають в обмін за одиницю певного товару або послуги. Ціни бувають адміністративні й ринкові. Ринкові ціни форму­ються в ході взаємодії попиту й пропозиції. Ринкова ціна виконує такі функції: нормувальну; інформаційну; стимулювальну.

7. Адміністративно-командна економіка передбачає дер­жавну власність на усі матеріальні ресурси й централі­зоване директивне планування. Основними причинами краху командної економіки радянського типу були неспроможність централізованого директивного пла­нування координувати складнішу економіку, відсутність раціональних показників діяльності підприємств та відповідних стимулів, застій в аграрному секторі та не­спроможність використати інтенсивні методи еконо­мічного зростання.