Реферат: Організаційні аспекти медико-соціальної реабілітації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячих інтернатних закладах
Для оптимізації надання медичної, психологічної та соціальної допомоги дітям-сиротам з ВІЛ-інфекцією МОЗ України запропоновано організувати перебування їх в окремих групах чи колективах у зв'язку з їх особливими потребами у медичній допомозі, догляді, харчуванні, вихованні та психологічній підтримці. ВІЛ-інфіковані діти без клінічних проявів захворювання або із несуттєво-вираженою симптоматикою можуть перебувати у ДІЗ: в окремих групах, якщо кількість дітей більше 6; в окремих ДІЗ при кількості таких дітей більше 50; спільно з іншими дітьми, якщо кількість їх менше 6. В останньому випадку, для забезпечення повноцінного медичного спостереження з боку персоналу і виключення травмування й інфікування цих дітей, кількість ВІЛ-інфікованих у групі не повинна перевищувати 6 дітей; ВІЛ-інфіковані діти можуть перебувати на загальних підставах у школах-інтернатах санаторного типу. Якщо кількість таких дітей у класі сягає 15, їх виділяють в Окремий клас.
На випадок захворювання для таких дітей варто передбачити окремий ізолятор. Рішення про направлення ВІЛ-інфікованих дітей-сиріт до ДІЗ приймається на загальних засадах спільно територіальними органами охорони здоров'я її освіти і науки. У разі зняття діагнозу ВІЛ-інфекції, діти направляються до загального типу.
Важливим для медико-соціальної реабілітації цих дітей є перебування закладах сімейного типу або передача до прийомної сім'ї, на жаль на сьогодні ВІЛ-інфікування є протипоказанням для направлення дитини у прийомну сім'ю.
Важливим елементом будь-якої системи є правильна організація робочого часу медичного персоналу. Наказом МОЗ України від 29.11.2002 №434 "Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні" були внесені зміни до положень про дитячу міську поліклініку (поліклінічне відділення), які передбачають і організацію роботи і з дітьми-сиротами. Для удосконалення роботи медичного персоналу дитячого будинку та школи-інтернату, де кількість медперсоналу обмежена, доцільно рекомендувати педіатру, у зв'язку із відсутністю чергового лікаря, планувати свою діяльність за змінним графіком з метою здійснення дієвого контролю за роботою медичного і педагогічного персоналу з питань охорони здоров'я вихованців, підвищення якості диспансеризації. Для підсилення уваги до проведення лікувально-оздоровчих заходів, забезпечення індивідуального підходу до диспансерного хворого бажано також виділити старшу медсестру, яка б працювала щоденно з ранку для проведення відбору дітей диспансерної групи на планове оздоровлення, забезпечення контролю за виконанням призначень змінними медсестрами (ЛФК, фізіотерапевтичні процедури, санація порожнини рота, психотерапія, медикаментозна терапія, дієтотерапія, фізіотерапія, трудотерапія). Іншим медсестрам запропоновано організувати роботу за зміщеним по часу графіком, молодших медсестер залучати до роботи у нічні години.
Крім зміни графіка роботи медичного персоналу, лікарю-педіатру запропоновано давати висновок про стан здоров'я кожного вихованця (враховуючи всі виявлені захворювання та відхилення, рівень фізичного розвитку), спільно із спеціалістами складати рекомендації щодо подальшого обстеження, плани лікувально-оздоровчих заходів для диспансерних хворих, заносити все до "Індивідуальної карти дитини" (ф.026/о). Для забезпечення завершеного циклу лікування та реабілітації дітей, яких виписано із стаціонару, для завершення усього комплексу заходів, у інтернатних закладах, необхідно створювати денний стаціонар. Для проведення оздоровчих заходів інструктору ЛФК доцільно формувати групи дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, із захворюваннями внутрішніх органів (дихання, травлення, кровообігу), нервово-психічними розладами, з ендокринними захворюваннями, групи адаптації (ті, що вперше поступили, що перенесли ГРВІ, загострення хронічних хвороб). Подібний підхід має сенс і відносно комплектування груп для оздоровлення дітей у фізіотерапевтичному кабінеті.
Медичному персоналу запропоновано доводити до відома педагогів і вихователів ДІЗ та загальноосвітніх шкіл, де вчаться вихованці, інформацію про індивідуальні особливості та стан здоров'я кожної дитини.
Низьким є рівень психічного здоров'я вихованців інтернатних закладів, який, як і прояви соціальної незрілості, є наслідком умов навчання і виховання у закритій установі що потребує удосконалення медико-соціальної і психологічної допомоги дітям-сиротам, впровадження соціологічних і соціально-психологічних методик, що навчають і розвивають особистість, удосконалення роботи педагогічного та медичного персоналу з вихованцями, що потребує структуризації у підготовці кадрів для таких закладів, а також удосконалення держави, форм утримання цього контингенту шляхом розукрупнення, впровадження інших форм виховання.
З метою більш тісного контакту медперсоналу дитячих будників та шкіл-інтернатів з медперсоналом територіальних дитячих лікувально-профілактичних закладів доцільно пропонувати участь медичного персоналу установи для сиріт у конференціях, клінічних розборах цих лікарень. Керівництву територіальних органів освіти та охорони здоров'я здійснювати своєчасне направлення медпрацівників дитячих інтернатних закладів на передатестаційні, тематичні цикли, інші форми удосконалення медпрацівників.
Таким чином, система надання медико-соціальної допомоги дітям у дитячих інтернатних закладів всіх типів передбачає побудову діяльності територіального і профілактичного закладу-координатора медико-соціального забезпечення дітей у інтернатних закладах для дітей-сиріт спільно з органами, закладами і установами різних відомств, причетних до надання допомоги цим дітям. Суттєвим внеском у розбудову системи є введення до штатних нормативів будинків дитини лікарів-спеціалістів та середнього медичного персоналу для надання усього переліку кваліфікованої медичної допомоги дітям безпосередньо у закладі, що перепорює його на реабілітаційних центр за умови застосування сучасних методик у школах соціальної реабілітації. Важливим аспектом є побудова роботи інтернатних закладів всіх типів для дітей-сиріт на принципі єдиного медичного простору.