Реферат: Організіція видавництва

Міністерство освіти України

Черкаський Інститут Управління

РЕФЕРАТ

на тему : Організація видавництва

по курсу : Журналістика та видавнича справа

ПЕРЕВІРИВ: викладач Зражевська

ВИКОНАВ: студент 5 курсу гр. ММ-51 Борисов Дмитро

Черкаси 1999 рік.

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Типи видавництв

3. Видавничі структури

4. Організаційні форми

Вступ.

Коли в минулому видавництва випускали в світ книжки, які вони самі вважали вартими прочитання або конче потрібними читачеві, і пропонували книга­рям їхній асортимент, виходячи дуже великою мірою з власних уявлень, то тепер вони чимраз більше вва­жають себе активними учасниками ринку. Видав­ництва вивчають бажання, потреби та інтереси своєї клієнтури і намагаються спрямуванням і добором книжкової продукції, пропонованої! ринкові, задоволь­няти попит покупців.

Певна річ, це не е щось зовсім нове. Завжди існу­вали окремі видавництва та книгарні, які добирали свою продукцію та складали свій асортимент, орієн­туючись на потреби клієнтури, працювали для кон­кретних читацьких контингентів і задовольняли кон­кретний попит.

Нове тут те, що чимраз більше видавництв нама­гаються знайти своє місце в ринку і припасовують свою програму та організаційну структуру саме до нього. На сьогоднішньому книжковому ринку відби­лася низка й почасти нових факторів:

1. Конкуренція у виробництві споживчих товарів— отже, і в “книжковій промисловості”— стає дедалі жорсткіша. Надто багато виробників зазіхають на га­манець споживача.

2. Книжка для багатьох утратила свою самостійну цінність і зазнає дедалі гострішої конкуренції з боку інших засобів інформації та розваг.

3. Тиск витрат на підприємство—досить згадати хоча б плату за виробничі приміщення — непомірне зріс.

4. Попит дуже великою мірою вже задоволений. дійти до нових потенційних читацьких верств надто важко — а ще важче їх утримати.

5. Площа полиць у торговельних приміщеннях об­межена, і за цей “життевий простір” між видавництва­ми точиться затята боротьба.

Все це веде до чіткої професіоналізації видавничої справи й кінець кінцем призводить до того, що під­приємство може вирости, лише завдавши збитків кон­курентам.

До того ж дедалі більше зростає влада торгівлі над виробництвом: саме книгарі вирішують, яка продук­ція якого видавництва буде представлена в асорти­менті їхніх книгарень, і таким чином визначають успіх чи провал тієї або тієї назви чи видавничої програми. Існує дуже мало таких назв, котрі для книгаря е чи­мось обов'язковим і “мусять” бути в наявності,— а по­за тим він лише заповнює певні тематичні царини, цікаві для його покупців. Він може знайти собі поста­чальника з оптимальними умовами здавання книжок на продаж, та ще й такого, що забезпечуватиме без­перебійне співробітництво: сам стимулюватиме про­даж і сприятиме підвищенню попиту, провадячи рек­ламні кампанії та популяризуючи свої книжки у пресі.

Тут не йдеться про цілковите пристосуванство або інтелектуальну проституцію як мету підприємства. Книжки, отже й видавництва, розповсюджують ідеї, інформацію, розваги, прагнуть донести їх до якомога більшої кількості людей, та й мати від цього прибу­ток. Щоб досягти цих первісних цілей кожного під­приємства, видавництва повинні щоразу визначати зумовлені обставинами завдання, перевіряти власні структури і хід організаційного процесу—отже, ста­вити перед собою такі запитання:

1. Чого прагне досягти підприємство в середній чи далекій перспективі?

2. Чи організаційна структура видавництва націле­на на здійснення такої мети?

3. Чи спрямована ця організація у всіх своїх лан­ках на ринок і чи може вона в умовах ринку діяти й реагувати по-новаторському, гнучко, оперативно, ефективно?

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--