Реферат: Орографічна характеристика Сумщини
Орографічна характеристика Сумщини
Перший погляд на карту дає вам уяву про рельєф області як типово-платформенний – це рівнина із середніми відмітками височини 140-180м. До 90% всієї площі області займає територія низовини(до 200м) і лише у східній частині області можна бачити окремі масиви з абсолютними відмітками височини більше 200м – тут на просторі Польсько-Дніпровської низовини(західна частина області) вторгаються відроги Середньо-Російської височини місцевості (243м у Краснопільському районі біля села Грабовське). Транзитні ріки, які перетинають нашу область зі сходу на захід або на південний захід, тим самим показують загальний нахил місцевості з північного сходу на південний захід, де можна знайти найбільш низинні ділянки, які належать заплавам рік(110-115м абс. височини).
Дійсно, територія області, як і значна частина України, лежить на величезній ділянці земної кори, яку називаємо Східно-Європейською платформою, ледве не найдавнішим утворенням у земній корі. За досить тривалий час існування платформа зазнала безліч змін: вона опускалася і підіймалася, заливалася морем і знову море відступало. У наш час основа платформа - кристалічний фундамент – виявився під різною товщею осадових порід: в районі м. Глухова вона складає майже 300м, у районі м. Суми – 600 – 700м, а на півдні області їх товщина сягає 5000м і більше.
Власне, сама поверхня рельєфу області і обумовлена нахилом кристалічного фундаменту території в південно-західному напрямі(кути нахилу невеликі: на півночі, очевидно, вони не перевищують 1°, на південь збільшуються до 2-3° іноді досягають 8°).
Таким чином, розміщення території області в межах такої геологічної структури, як платформа(від француз. – «плоска форма») є однією із головних причин рівнинності нашого рельєфу.
Другою, не менш важливою причиною, яка сформувала рельєф поверхні, є клімат. Зміни кліматичних показників не раз призводили до утворення льодовикових періодів, серед яких найпотужнішим було четверте зледеніння. У цей період льодовик, який утворився у Скандинавії, поступово розростався і кінець кінцем досягнув України. Най південніше положення льодовика, назване дніпровським, захопило частково і нашу область, а межа льодовика проходила по лінії Ромни-Білопілля.
Льодовий покрив, потужністю декілька сотень метрів, відіграв роль величезної праски, яка прасувала поверхню. Проте, на краю цього природного «утюга» нагромаджувались уламки: це могли бути валуни-уламки кристалічних порід, які були перенесені льодовиком із Скандинавії або Карелії. Таких свідків зледеніння ще не так давно можна було знайти на просторах Роменського і Конотопського районів. У краєзнавчому музеї м. Ромни зараз можна побачити майже 1,5м висотою камінь круглої форми, який є одним із визначних експонатів.
Яскравим вираженням діяльності льодовика є так звані «зандрові» рівнини, які сформувалися при розтаванні і виносі талими водами із поверхні льодовика маси піщаних частинок («зандр»- від нім. «пісок»).
Спочатку від краю льодовика відходили поодинокі конуси піску, які поступово збільшувались і зливались. Льодовик розтавав повільно протягом тривалого періоду, тому зандрові рівнини розширювали свою площу і зараз С. Будський, Ямпільський, Конотопський, Шосткінський, Путивльський райони являють собою вирівняну поверхню, яка вкрита піщаними покладами зі слабо вираженими ярами.
Значну роль у формуванні рельєфу області відіграли поверхневі породи, серед яких важлива роль належить лесовим. Вони становлять собою пористу карбонатну гірську породу світлопалевого кольору. Лесові суглинки легко розмиваються водами, сприяють утворенню ярів і балок. Тому територія області, особливо та, яка покрита лесовими покладами, досить порізана. Це центральні, східні, південно-східні райони нашої області, де рівнинні ділянки супроводжуються утворенням дуже розгалуженої яро балочної мережі.
На схилах крутих ярів, які виходять у плавні рік, нерідко відбуваються обвали і зсуви. Перепади височин можна спостерігати на берегах річок Сула, Хорол, Грунь та ін. Такий вид рівнини називають ерозійно-акумулятивною. Південно-східні і частково східні ділянки області не підлягали впливу льодовика, тому їх рельєф є найбільш давнім і більш порізаним, еродованим.
Вивчаючи рельєф області, не можна не звернути увагу на одну найважливіших форм рельєфу – річкові долини. Долина становить собою негативну пологу, витягнуту форму рельєфу, в якій виділяють дно і схили. Схили долини частіше всього терасовані, дно долини широке і представлене заплавою, яка заливається у повінь.
На великих річках, як правило, бувають розвинені два рівні заплав - високий і низький.
На високому рівні заплави русло річки достатньо глибоке (нижче ніж 1 м) врізане в поверхню; ширина заплави коливається від декількох десятків метрів до 8км. Найбільш широка заплава відмічається по долинах р. Десна, Псел, Сейм, Ворскла. При низькому рівні – заплава заболочена і важко прохідна.
Від заплави вгору по схилу розміщуються тераси. Перша, над заплавою, називається боровою терасою. Вона являє собою широку площадку, покриту товстим шаром піску. У період танення льодовика вона становить собою заплави річки, на якій води повені залишили частинки піску. У подальший період пісок перевіювався вітром, утворюючи еолові (тобто вітрові) форми, які називаються дюни. Яскраво виражені дюни у долинах р. Сули (с. Коровинці, Курмани, Біловоди), р. Псла, Ворскли, Сейму (відповідно Лебединського, Охтирського і Путивльського районів) та ін. Сьогодні вони нагадують пагорби висотою 5-10 м, які покриті тонким шаром дерну або соснових-голок. Ця тераса, як правило, зростає сосновим бором і тому її називають «борова». Ширина борової тераси від 2 до 10км, а висота над рівнем річки 4-10м.
Друга надзаплавна тераса простежується майже повсюдно над боровою, але частіше її можна побачити на лівобережжі.
Вона добре виражена у долинах річок Ворскли, Сули, Десни, Сейму та ін. Від борової тераси вона відокремлюється виступом, але часто він не досить виразний, розмитий талими поверхневими весняними водами.
Спеціаліст може виділити ще декілька терас, але оскільки їх вік більш давній, то за довгий період свого існування вони зазнали дуже сильної ерозії і часто нечітко виражені.
З низинними територіями пов’язані такі несприятливі фізико-географічні процеси, як підтоплення. Динаміка процесу підтоплення в останні роки досить неоднозначна. Якщо в одних районах відбувається деяке скорочення підтоплених площ, то в інших, навпаки, їх розширення.
Сталі прояви підтоплення виявленні в 64 населених пунктах області, в т. ч. в 20 містах і селищах(57% загальної кількості міст і селищ) та в 44 селах. Загальна площа підтоплених територій населених пунктів становить 7155га, в т. ч. в містах і селищах-5913га(10% загальної площі міст і селищ) та 1242га в селах.
Найбільш ураженими підтопленням є міста: Суми-320га, Охтирка-1900га, Лебедин-483га, Путивль-333га, Кролевець-150га, Шостка-183га, а також села Алтинівка-175га, Ленінське-100га, Андріївка-24га(Кролевецького району), Велика Чернеччина Сумського району-80га, Бором ля Тростянецького району-259,46акр. Загальна кількість сіл із площею підтоплених територій понад 10га становить 29.
Найбільш шкідливої дії від підтоплення зазнають райони:
- Великописарівський-9 сіл,300 га;
- Кролевецький-3 села, 299га;
- Лебединський-8 сіл,200га;
- Охтирський-6 сіл, 155га.
Площа сільськогосподарських угідь різного ступеня заболочення в області становить близько 99 тис. га, а перезволоженої ріллі, тобто такої, яка має незадовільний водно-повітряний режим, нараховується близько 32 тис. га. Особливо негативні наслідки близького залягання ґрунтових вод проявляються в дощові роки та в період великих повеней.
Площа осушених земель в області становить 106,6 тис. га, але через занедбаність меліоративних систем вони знаходяться у незадовільному стані, частина з них вийшла з ладу.
За обліковими даними, за останні 5 років площа боліт збільшилася на 0,5 тис. га і становить 61,7 тис. га, що вказує на тенденцію до підняття рівня ґрунтових вод та поступового підтоплення і заболочування територій.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--