Реферат: Осінні календарні та християнські свята

22 вересня День партизанської слави України

22 вересня 2001 року, в день 60-тих роковин з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше наголошувався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави наголошується як дань всенародної пошани до тих, хто в суворий військовий час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не жаліючи крові і самого життя.

6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, наносили відчутні втрати Гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з'єднань Радянської Армії на захід.

За мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизан і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

27 вересня День туризму

Україна туристична.

В Україні День туризму наголошується з 1998 року згідно Указу Президента № 1047/98. Туризм грає значну роль в житті країни.

Завдяки розвитку туризму Україна стає все більш відомою в світі як держава з багатою історією і культурою.

Це свято кожного, хто хоч раз відчув себе мандрівником, вибравшись з щоденної буденної суєти на берег річки, в ліс, в поле або в інші місця, якими так багата наша земля!

Воздвиження Хреста Господнього

Християнське свято, присвячене згадці про знаходження святою рівноапостольною царицею Єленою справжнього хреста, на якому був розп'ятий Ісус Христос, і Воздвиження його для загального вшанування і поклоніння. Святкується 14 (27) вересня. У Православній Церкві – Господське двонадесяте свято. Це єдине свято, що одержало початок одночасно із самою подією, якій воно присвячене. Перше Воздвиження відсвятковане в Єрусалимській Церкві на початку IV ст. при самому знаходженні хреста. Джерела називають різні дати цієї події – 313, 326. Найбільш достовірним є свідчення Олександрійської хроніки VI ст., що відносить його до 14 вересня 320 р.. За переказом, цариця Єлена, мати імператора Костянтина Великого, у 325 р. відправилася в Єрусалим з метою відшукати хрест, на якому був розп'ятий Господь, і місце поховання Христа. У результаті розкопок на місці храму Венери було знайдено три хрести. Для того, щоб довідатися, на якому з них був розп'ятий Господь, хрести по черзі покладали на померлу людину; коли поклали третій хрест, померлий ожив. Від скупчення великої кількості людей не всі могли бачити і цілувати Хрест Господній; тоді Патріарх Єрусалимський Макарій піднявся на відвищення і воздвиг Хрест так, щоб народ міг його бачити. Ця подія і була покладена в основу богослужбового чина Воздвиження Хреста. Частинки древа Животворящого Хреста були розіслані по всій імперії.

Зі святом Воздвиження Хреста в 335 було з'єднане відновлення храму Воскресіння, побудованого Костянтином Великим на місці знаходження Хреста. Єрусалимська церква здійснювала ці свята щорічно з великою урочистістю. За свідченням західної прочанки в Єрусалим кінця IV ст. Сильвії Аквітанки і церковного історика Созомена (V ст.), святкування в Єрусалимі продовжувалося вісім днів, і щодня служба відбувалася в різних місцях при скупченні безлічі прочан. Церкви прикрашалися так само, як на Великдень і Богоявлення.

Особливо широке поширення й урочистість свято Воздвиження одержало після знаходження Хреста Господнього в результаті укладання миру в 628 між Візантією і Персією. Свято стало називатися Всесвітнім Воздвиженням Чесного і Животворящого Хреста, тобто загальним для всіх церков Всесвітньої церкви. 3 травня – день урочистого внесення святого древа Імператором Іраклієм у Єрусалим – став святкуватися в Західній церкві з VII ст. як «день знаходження Хреста».

Воздвиження має день передсвята (13 вересня) і сім днів післясвяткування. Віддання – 21 вересня. Оскільки у свято Воздвиження відбувається служба хрестові, то в цей день належить дотримуватись строгого посту. Після Вечірні хрест Господній виноситься і покладається на престол; на Утрені, після великого славослів'я, хрест виноситься з вівтаря, покладається на середині храму для поклоніння; у соборних храмах і монастирях відбувається особливий чин Воздвиження хреста.

28 вересня День машинобудівника України

«Візок одноосний самозвальний» Снежнянського машинобудівного заводу.

Щорічно в четверту неділю вересня в Україні за традицією наголошується День машинобудівника. Дата професійного свята працівників машинобудування і приладобудування закріплена Указом Президента України № 361/93 від 08.09.1993.

В структурі машинобудівної галузі України в даний час налічується понад 2800 промислових підприємств і 230 організацій, які виконують наукові і науково-технічні роботи. Загальна кількість працюючих – понад 1 млн. людей.

Основними складовими ринку машинобудівної промисловості в Україні є продукція таких галузей, як транспортне і енергетичне машинобудування, автомобілебудування, а також машинобудування для нафтохімічної і хімічної, металургійної і гірничодобувної промисловості, верстатобудування.

Святі Софія, Віра, Надія й Любов

(Грец. Σοφία, Pistis, Elpis, Agape, іт. Sapienza, Fede, Speranza, Carità † 137, Рим, Італія) — ранньо-християнські святі, мати Софія та її доньки мучениці Віра, Надія і Любов.

За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот. Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Під час переслідування християн 137 року матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Після безуспішного намагання схилити дівчат до відступництва від святої віри розлючений імператор наказав замучити невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе. Пам'ять — 30 вересня.

30 вересня Всеукраїнський День бібліотек

Послугами книгосховищ користуються більше 17 мільйонів.

Всеукраїнський День бібліотек наголошується 30 вересня згідно Указу Президента України від 14 1998 травня №471/98.

Перші бібліотеки в Київській Русі стали відкриватися при церквах і монастирях після ухвалення в 988 році християнства. Найбільшою у той час була бібліотека Софії Київської, заснована в 1037 році Ярославом Мудрим. В цілому в бібліотеці налічувалося до 900 томів рукописних книг – грандіозна для середньовіччя кількість.

Книги, які виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, яка з кінця ХІ в. стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі.