Реферат: Основи розчинення та його використання в хімічному аналізі
На практиці частіше доводиться мати справу з розчинами твердих речовин у воді. Кількість твердої речовини, яку можна розчинити в даному об'ємі води, має межу, яка залежить від властивостей речовин і від умов, при яких відбувається розчинення. Коли межа досягнута, то утворюється насичений розчин. Концентрація насиченого розчину називається розчинністю.
При нагріванні розчинність багатьох твердих речовин збільшується. Проте деякі солі не підлягають цьому правилу: їх розчинність або зменшується з підвищенням температури, або підвищується до певної межі. Наприклад, максимальна розчинність вуглекислого натрію Ма2 СО3 у воді спостерігається при 35,2 °С і становить 51г солі на 100г води. Розчинність вуглекислого літію при 100°С в 2 рази вища, ніж при 20°С. Згідно з принципом Ле-Шателье, якщо розчинна речовина при розчиненні поглинає тепло, розчинність збільшується з підвищенням температури. Якщо ж розчинення супроводжується виділенням тепла, то розчинність при нагріванні зменшується.
Розчин називається пересиченим, коли в ньому міститься значно більше розчинної речовини, ніж її потрібно для насичення при даній температурі. Такий розчин може утворитися при повільному охолодженні насиченого розчину речовини, розчинність якої знижується з температурою. Пересичені розчини нестійкі, здатні до існування лише при відсутності системи у розчині твердих часток розчинної речовини. У спокійному стані вони можуть роками залишатися без змін.
Густина розчину відрізняється від густини розчинника. Розчин кипить при більш високій температурі, а температура замерзання його нижча, ніж розчинника.
Швидкість розчинення твердої речовини залежить від розміру часток—великі шматки твердої речовини слід подрібнювати в ступці. Проте гігроскопічні речовини не подрібнюють перед розчиненням. Якщо порошок при висипанні у воду спливає і не змочується, то його спочатку слід змочити етиловим спиртом, а потім доливати воду. Смолисті речовини перед розчиненням слід розрізати наневеликі шматочки і вводити до розчинника поступово.
РОЗЧИННІСТЬ РІДИН
На практиці спостерігаються три типи розчинення рідини у рідині:
1. Рідини практично не розчиняються одна в другій, наприклад вода і масло. При змішуванні вони завжди відокремлюються одна від другої.
2. Рідини розчиняються одна в другій в певних об'ємах. Наприклад, вода і ефір, вода і бензол. При змішуванні води і ефіру утворюються два шари. Верхній — це розчин води в ефірі, нижній — розчин ефіру у воді.
3. Рідини розчиняються одна в другій в необмежених об'ємах. Наприклад вода і спирт, багато кислот і вода.
Високомолекулярні речовини при розчиненні спочатку набухають.
КЛАСИФІКАЦІЯ І КОНЦЕНТРАЦІЯ РОЗЧИНІВ
Розрізняють водні та неводні розчини. До останніх належать розчини в органічних розчинниках. Розчини солей, кислот і лугів в основному водні.
За точністю вираження концентрації розчини поділяють на приблизні, точні та емпіричні.
Концентрацією розчину називається масовий (об'ємний) вміст розчиненої, речовини в певній кількості або в певному об'ємі розчину.
Концентрації розчинів звичайно виражають у масових та об'ємних (для рідин) процентах, у молях, які містяться в одиниці об'єму розчину, а також титром і моляльністю.
Розчини з високою концентрацією розчиненої речовини називаються концентрованими, з низькою - розбавленими.
Концентрації приблизних розчинів звичайно виражають у масових процентах, точних - в молях, які містяться в 1 кг розчину, або титром.
При вираженні концентрації в масових процентах вказують вміст розчиненої речовини по підношенню до всього об'єму розчину. Наприклад, 20%-ний розчин повареної солі NаС1 - це такий, в 100г якого міститься 20г NаСІ і 80г води.
Концентрація розчину, виражена числом молей розчиненої речовини, які містяться в 1 дм3 розчину, називається молярністю. Молем (грам-молекулою) якої-небудь речовини називають її молекулярну масу, виражену в грамах. Молярні розчини позначаються буквою М, попереду якої ставиться коефіцієнт — число молів, що містяться в 1 дм3 розчину. Наприклад, 2М розчин містить в 1 дм3 розчину два молі розчиненої речовини, 0,5М розчин містить в одному дм3 розчину п'ять десятих моля і т. д.
Інколи концентрацію розчину виражають числом молів розчиненої речовини, які містяться в 1000г розчинника.
Такі розчини називають моляльними.
Концентрацію розчинів часто виражають числом грамів розчиненої речовини, яка міститься в 1 см3 .розчину. Виражена таким чином концентрація називається титром.
ТЕХНІКА ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ
Для приготування розчинів застосовують тільки чисті розчинники. Посуд повинен бути також чистим. Слід підготувати дві посудини: одну - для розчинення, другу - для зберігання. Необхідно запобігти потраплянню в приготовлені розчини пилу чи газів, з якими можуть реагувати деякі розчини. Пляшки або інший посуд повинні бути закриті добре підігнаними пробками. Розчини лугів захищають від двоокису вуглецю, обладнавши пляшки хлоркальцієвою трубкою, яка заповнюється натронним лугом. Лужні розчини не можна залишати надовго у фарфоровому і особливо в скляному посуді.
РОЗРАХУНКИ ПРИ ПРИГОТУВАННІ ВОДНИХ РОЗЧИНІВ
Приблизні розчини. При приготуванні приблизних розчинів кількість речовин, які повинні бути взяті для цього, обчислюють з приблизною точністю. Атомні маси елементів можна брати округленими до цілих одиниць. Речовини зважують на технічних терезах. Кількість приготовленого розчину виражають або в одиницях маси (г, кг), або в одиницях об'єму (см3 , дм3 ). У зв'язку з цим і розрахунок кількості розчиненої речовини проводять по-різному.
Приклад: потрібно приготувати 0,5кг 24%-ного розчину NаСІ. Заздалегідь обчислимо кількість солі за пропорцією:
100г - 24г
500г - х
х=24х500/100=120г
тобто якщо в 100г розчину міститься 24г солі (24 %), то скільки її потрібно для 500г розчину?
Згідно з розрахунком потрібно зважити 120г солі, тоді води необхідно взяти 500—120 ==380 г.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--