Реферат: Основні положення управління ключами ISO/IEC 11770

1. Класифікація ключів, ієрархія ключів і криптоперіод

Стандарт ISO/IEC 10770 здійснює класифікацію ключів за такими класифікаційними ознаками (рис. 1).

По-перше, ключі розподіляються в залежності від того, у якій криптографічній системі вони використовуються – симетричній або несиметричній. Як відомо, в симетричних криптографічних системах здійснюється два перетворення, одне на передаючій стороні, інше – на прийомній, які використовують той самий ключ. У несиметричних же криптосистемах одне перетворення (відкрите) виконується на одному (відкритому) ключі, а інше, закрите перетворення, виконується на іншому (особистому) ключі. У зв'язку з цим усі ключі можна розділити на такі типи:

Особистий ключ (private key) – ключ із пари несиметричних ключів об'єкта, що повинен використовуватися тільки даним об'єктом.

Відкритий ключ (public key) – ключ із пари несиметричних ключів об'єкта, який зроблений загальнодоступним.

Особистий і відкритий ключі використовуються в несиметричних криптографічних системах.

Симетричний ключ (symmetric key) – ключ, що використовується у симетричних (одноключових) криптографічних системах.

Секретний ключ (secret key) – ключ, що тримається в секреті і використовується тільки певною множиною об'єктів. Секретні ключі це зазвичай симетричні й особисті ключі.

Як симетрична, так і несиметрична криптосистема в найзагальнішому випадку реалізує послуги конфіденціальності (системи шифрування) і автентифікації об'єктів і повідомлень (системи автентифікації). У цьому випадку можна розглядати ключі, що необхідні для реалізації задач цих систем.

Системи автентифікації містять механізми забезпечення цілісності повідомлень (МАС-коди, MDC-коди і т.п.) і цифрові підписи. Дані механізми припускають виконання таких дій:

- постановка цифрової печатки (seal), тобто обчислення симетричної криптографічної контрольної суми (МАС-код);

- підпис – обчислення цифрового підпису;

- перевірка цифрової печатки – повторне обчислення криптографічної контрольної функції;

- перевірка підпису – перевірка несиметричного цифрового підпису.

Таким чином, системи автентифікації використовують три основних типи ключів:

- ключ печатки (sealing key) – симетричний секретний ключ;

- ключ підпису (signature key) – особистий ключ;

- ключ перевірки (verification key) – або відкритий ключ (для несиметричних систем), або симетричний секретний ключ (для симетричних систем).

Системи шифрування містять симетричні й несиметричні системи й основними типами ключів тут є:

- ключ шифрування – або секретний ключ, або відкритий ключ;

- ключ дешифрування – або секретний ключ, або особистий ключ.

За типом закриття інформації задачу забезпечення конфіденціальності можна розбити на дві підзадачі:

– забезпечення конфіденціальності даних користувача;

– забезпечення конфіденціальності ключового матеріалу.

У зв'язку з цим ключі звичайно, організовуються в ієрархію ключів (key hierarchies).

На верхьому рівні ієрархії розташовується головний або майстер ключ (master key). Головні ключі не можуть бути криптографічно захищені. Вони захищаються прийняттям відповідних організаційних заходів при їхньому розподілі, збереженні, введенні в дію. Розподіл здійснюється ручним способом через довірених кур'єрів чи спеціальну пошту, або шляхом безпосередньої інсталяції в криптографічне устаткування при його виготовленні або постачанні. Захист у цьому випадку здійснюється через фізичну або електричну ізоляцію пристрою збереження ключа.

На наступному рівні ієрархії знаходяться ключі шифрування ключів (key-encrypting keys). Це симетричні ключі або відкриті ключі шифрування, що використовуються для збереження й передачі інших ключів. Якщо такі ключі застосовуються в протоколах доставки ключів, то вони ще називаються транспортними ключами (key-transport keys).

Нарешті, на нижньому рівні ієрархії розташовуються ключі даних (data keys), що застосовуються для реалізації різних криптографічних операцій над даними користувача. Найчастіше до таких ключів відносяться симетричні короткочасні ключі. До таких ключів можна віднести і ключі генерації цифрового підпису, які найчастіше є довгостроковими ключами.

Для захисту ключів одного рівня ієрархії можуть використовуватися ключі тільки вищого рівня ієрархії. Безпосередньо для реалізації послуг забезпечення безпеки даних використовуються ключі тільки найнижчого рівня ієрархії. Такий підхід дозволяє обмежити використання конкретного ключа, тим самим зменшити ризик розкриття ключа й ускладнити проведення криптоаналітичних атак. Наприклад, компрометація одного ключа даних (тобто ключа на нижньому рівні ієрархії) призведе до компрометації тільки захищених цим ключем даних. Розкриття головного ключа потенційно дає можливість розкрити або маніпулювати всіма ключами, що захищені цим ключем (тобто всіма ключами ієрархії). Отже, бажано мінімізувати доступ до цього ключа. Можна побудувати систему таким чином, щоб жодний із користувачів не мав доступу до значення головного ключа.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--