В процесі оволодіння науковими знаннями світ начебто дробиться в свідомості дитини на окремі сторони, частини. Ця суперечність пізнання створює тенденції відриву навчання від виховання, бо дитина втрачає єдину картину світу, не уявляє світ як єдине ціле. Тому виникає необхідність, виконання завдань виховання, формування поглядів і переконань в процесі навчання.

В принципі виховуючого навчання можна виділити три положення: формування наукового світогляду в початкових класах:

· елементів діалектико-матеріалістичного розуміння світу;

· виховання моральних якостей особи і вольових рис характеру;

· формування відчуттів і емоцій, пов'язаних з навчальним процесом.

Сенс наукового пізнання - розкрити закономірності, які людина відображає в абстрактному вигляді. Тому вміст знань в навчанні дитина засвоює переважно за рахунок абстрактних роздумів, бо головне призначення навчання - пізнання учнем закономірностей навколишнього світу.

Відбувається відрив людського, життєвого досвіду дитини, його конкретно-образного представлення світу від односторонньої абстрактної характеристики окремих сторін, виражених у відповідних навчальних предметах: математиці, хімії, фізиці і т.д.

Максимальну увагу учень зосереджує на вивченні теорем, формул, наукових положень, доказів, які вимагають розвиненого абстрактного мислення.

Світогляд, особисті погляди і переконання не можуть бути абстрактними. Вони вимагають зв'язки абстракції з конкретним пізнанням, з світом предметів, явищ, знайомих учню із власного досвіду.

У системі абстрактних роздумів можна створити тенденції до того, щоб учень намагався пов'язати наукову закономірність, що вивчається, з уявленням про Всесвіт. Тоді відбуватиметься певна переробка наявних поглядів і формування нових.

Ось, наприклад, як можна образно представити ідею нескінченності рахунку. При переході до вивчення розряду тисяч вчитель питає у дітей:

Пам'ятайте, спочатку ми вивчали одиниці, потім десятки, потім сотні, зараз тисячі. Чи є найбільше число або вважати можна без кінця?

Діти відповідають:

Найбільшого числа немає, тому що за тисячами йдуть мільйони, трильйони і ще якісь дивні назви.

Кінця рахунку немає, тому що одна людина скаже число, а інший назве більше.

Вважати можна без кінця, тому що чисел багато, їх все не перерахуєш.

Є кінець рахунку. Адже є ж найбільше число.

Вчителька говорить дітям про те, що оточуючих нас предметів так багато, що неможливе все перерахувати: листя на деревах, травички, порошинки, краплі дощу або сніжинки, піщинки, камінчики і ін. Дуже багато зірок, видимих і невидимих. І всі предмети складаються з маленьких частинок. Їх теж можна вважати, і якби ми стали рахувати все по порядку, то не могли б назвати найбільше число. Світ нескінченний, і немає кінця рахунку, і немає найбільшого числа.

Цей момент уроку створює тенденції, нехай в елементарній і початковій формі, до уявлення про світ на основі математичних положень, що вивчаються. Ці тенденції до узагальненого представлення предметів навколишньої дійсності з погляду абстрактної математичної думки і є первинний зародок формування матеріалістичного світогляду.

Іншою стороною принципу виховуючого навчання є виховання на уроці цінностей моралі, дисциплінованості і волі.

Важливо створити у дитини тенденції до того, щоб вона прагнула оцінити свої дії і вчинки з погляду того представлення суспільних відносин, які у неї складаються в процесі формування світогляду. Суперечність тут полягає в тому, що у молодшого школяра вже склався досвід житейських відносин, певні звичаї, традиції. Все це регулює поведінку учня, його відношення до людей, природи, навчальної, ігрової діяльності. По суті, у нього склалася певна мораль, яка визначає перебіг його життя.

Суб'єктивно у дитини під впливом навчання може не виникати необхідності переоцінювати або вносити корективи в моральні норми, що склалися. А якщо учень і усвідомлює невідповідність своєї поведінки з тими поглядами, які у нього формуються, то іноді через звички, що склалися, не випробовує внутрішньої необхідності міняти моральні засади. Потрібно викликати у дитини прагнення удосконалювати свою поведінку з погляду моральних норм і вимог.

Навчальний матеріал дає великі можливості для знайомства учня із змістом цінностей моралі. Необхідною умовою дієвого виховання моралі в процесі навчання є формування у особистісних відносин, що вчаться, до змісту моральних норм. Тоді учень оцінюватиме свої дії і вчинки з погляду того уявлення про суспільні відносини, яке у нього складається в процесі формування норм моралі. Урок робить істотний вплив на формування етичних якостей, якщо матеріал, що вивчається, порушує у дітей глибокі відчуття і переживання. В цьому відношенні велике значення мають уроки праці, малювання, співу і музики, фізкультури. Участь дітей в трудовій, художньо-образотворчій, музично-естетичній, спортивній діяльності завжди викликає відчуття задоволення, радості або засмучення, що формує відношення до товаришів, вчителя, школи.

Принцип науковості навчання

Наукові знання - це правильне віддзеркалення дійсності, проте не всяке правильне віддзеркалення дійсності наукове знання. Наприклад, в дошкільному віці дитина правильно пізнає навколишній світ, але глибина віддзеркалення недостатня, щоб вважати знання школяра науковими.

Науковими знання стають тоді, коли в них відображаються закономірності навколишнього світу, внутрішні сутнісні властивості і взаємозв'язки предметів, явищ. Ці знання роблять вирішальний вплив на розумовий розвиток, оскільки дозволяють оволодіти сучасною наукою, технікою, виробництвом, культурою, мистецтвом.

Необхідність принципу науковості навчання полягає в тому, щоб створити правильні умови для віддзеркалення, розуміння і засвоєння учнем закономірностей в навчальному матеріалі.

Навчальний предмет завжди включає наукові знання, але між навчальними предметами і відповідними науками немає однозначного зв'язку. Логіка науки впливає на науковість навчального матеріалу, проте зміст навчального предмету формується під дією і інших чинників: віку учня, психолого-педагогічного і методичного обґрунтування, традицій тощо. Логіка наукової думки і логіка вивчення учнем навчального матеріалу не співпадають. Учень наближається до певного рівня наукового розуміння, який спеціально планується виходячи з психолого-педагогічних підстав.

Розуміння теоретичних положень - істотна ознака науковості пояснення, яка визначає характер розумової діяльності учня. Наукові знання можуть з різною глибиною відображати дійсність, не припиняючись бути науковими. Тому наукове пояснення можливо на всіх етапах навчання, в будь-якому класі.

Візьмемо два положення, з якими знайомиться молодший школяр: рослини і людина дихають повітрям; рослини і людина в процесі дихання поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ. Перше положення менш глибоке відображає дійсність, чим друге. У другій думці даються додаткові ознаки, які заглиблюють розуміння процесу дихання у рослин і людини. Недостатньо глибоке пояснення може привести до порушення принципу науковості, що неприпустимо на будь-якому етапі навчання. У сучасних умовах важливо не допускають спрощеності, примітивізму, що іноді спостерігається в практиці навчання молодших школярів і виправдовується посиланнями на недостатній рівень їх розвитку.