Реферат: Основні законодавчі акти з охорони праці
· забезпечення працівникам соціальних гарантій в області охорони праці на рівні, не нижче передбаченого законодавством;
· комплексні заходи для досягнення нормативів безпеки праці й виробничої санітарії;
· заходи з підвищення існуючого рівня охорони праці, попередження випадків виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій і пожеж.
Повинні бути також визначені обсяги і джерела фінансування вказаних заходів.
Зобов'язання угоди «Охорона праці» колективного договору повинні відповідати принципам економічного стимулювання і матеріальної відповідальності за стан охорони праці (ст. 25 Закону «Про охорону праці»).
Зобов'язання колективного договору є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги до власника (адміністрації підприємства), але і зобов'язання працівників з безумовного виконання норм, правил, стандартів і інструкцій з охорони праці, дотримання встановлених вимог користування машинами, механізмами, інструментом і пристроями, обов'язкового використання засобами колективного й індивідуального захисту і т. д.
Залежно від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки галузі в колективному договорі визначаються зобов'язання з організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучаються до виконання суспільних робіт за договорами з центрами зайнятості населення та ін.
У трудові договори забороняється включати умови, що погіршують у порівнянні з чинним законодавством, колективним договором становище працівників.
Охорона праці жінок
Згідно із ст. 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється:
· застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
· на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного й побутового обслуговування);
· залучення жінок до підняття і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Міністерством охорони здоров'я України, за узгодженням з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці, затверджений перелік важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підняття і переміщення вантажів жінками (наказ № 241 від 10 грудня 1993 р.).
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюються чинним законодавством.
Охорона праці неповнолітніх
Відповідно до Закону, забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 11 Закону). Порядок трудового й професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з цими роботами, визначається положенням, що затверджується Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.
Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими в нього підлітками попереднього і наступних періодичних медичних оглядів.
Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 години на тиждень для підлітків 14 – 15 років і 36 годин для підлітків 16 – 17 років. Обов'язковим має бути рівномірний розподіл робочого часу по днях п'яти- або шестиденного робочого тижня.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, понаднормових робіт і робіт у вихідні дні.
Трудовим законодавством України заборонено приймати неповнолітніх віком до 18 років на такі роботи:
· пов'язані тільки з перенесенням або пересуванням вантажів вагою понад 4,1 кГ;
· що пов'язані винятково з підйомом, утриманням або переміщенням важких предметів.
Затверджені граничні норми переміщення і підйому важких предметів неповнолітніми (наказ Головного державного санітарного лікаря України № 59 від 22.03.96 р.).
Час роботи підлітків з вантажами не повинен складати більше 1/3 часу робочої зміни.
Охорона праці інвалідів
Підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи й індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи з безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, при необхідності встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів (ст. 12 Закону).
Залучення інвалідів до понаднормових робіт і робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається.
Положення про медичний огляд працівників
Положенням про медичний огляд працівників установлюється:
· єдиний порядок організації і проведення попереднього (при прийомі на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб у віці до 21 року;
· обов'язки, права і відповідальність власника підприємства, установи, організації.