Реферат: Особливості анатомічної будови тваринної клітини

1. Особливості анатомічної будови тваринної клітини.

2. Основні тканини тваринного організму.

3. Органи багатоклітинних організмів.

1.

Зоологія — це біологічна наука, яка досліджує будову, життєдіяльність, різноманітність та поширення тварин, а також їхнє значення у природі й житті людини.

У тварин ззовні від мембрани с лише тоненька пружна оболонка - глікокалікс, тому клітини тварин часто здатні до утворення виростів (несправжні ніжки або псевдоподії, якими вони захоплюють тверді частки.

Фагоцитоз - здатність клітини до захоплення твердих часток.

Гетеротрофні організми – організми, що живляться органічними речовинами.

Висновки :

Тварини - особливе царство організмів, яке за кількістю видів перевищує всі інші разом узяті царства.

Тварини - це переважно рухомі еукаріотичні організми, що живляться органічними речовинами.

Тваринна клітина мас тоненьку клітинну стінку (глікокалікс), часто здатна до погли­нання твердих часток (фагоцитозу), не має хлоропластів і вакуолей із клітинним соком.

Серед тварин є одноклітинні, колоніальні й багатоклітинні види

2 .

Тіло багатоклітинних тварин побудоване із тканин.

Тканина, - це сукупність клітин і міжклітинної речовини, які подібні за будовою та виконують однакові функції

Епітеліальна тканина складається з одного або кількох ша­рів клітин і майже не містить міжклітинної речовини. Вона покриває по­верхню тіла та вистилає порожнини органів, виконуючи захисну, секре­торну (епітелій залоз, який утворює різні необхідні організму речовини – секрети) газообмінну (епітелій легень), всисну (епітелій ворсинок кишечнику) та деякі інші функції

Сполучна тканина характеризується тим, що до її складу входять клітини, розкидані у великій масі міжклітинної речовини. Ця тка­нина утворює такі опорні системи організму, як скелет, сухожилля, вхо­дить до складу всіх органів, з'єднує різні види тканин і забезпечує їхнє живлення, транспортує різні речовини, захищає організм та окремі орга­ни від паразитів й отрут, а також від механічних ушкоджень.

М'язова тканина складається з м'язових клітин, які здат­ні до сприйняття подразнень, що надходять від нервової системи, і відпо­відають на них скороченням. Завдяки м'язовій тканині здійснюються різні типи рухів організму в цілому та окремих його частин.

М'язова тканина також виконує опорну функцію, підтримуючи весь організм та окремі його органи у певному положенні, захищає внутрішні органи (напр., шкірно-м'язовий мішок червів). М'язова тканина залежно від особливостей будови може бути гладенькою і поперечносмугастою .

Нервова тканина здатна до сприйняття подразнень і забез­печує реакцію організму на них. Сприйняття подразнень здійснюється особливими утвореннями нервової тканини - рецепторами. Нервова тканина складається з нервових клітин - нейронів, які здатні сприймати подразнення і проводити збудження (нервові імпульси).

3 .

До підцарства належать багатоклітинні тварини . Клітини, що їх складають, різні за своєю будовою, функціями і утворюють тканини, з яких в свою чергу утворюються органи та системи органів. Підцарство Багатоклітинні тварини налічує близько 30 типів, з яких у шкільному під­ручнику розглядається сім (Кишковопорожнинні, Плоскі черви, Круглі черви, Кільчасті черви, Молюски, Членистоногі, Хордові).

Тип Кишковопорожнинні об'єднує понад 9 000 ви­дів тварин - переважно представників солоних водойм.

У процесі ембріонального розвитку у кишковопорожнинних заклада­ється два зародкових листки: ектодерма та ентодерма. Надалі з цих зарод­кових листків у тварини формуються два шари клітин: зовнішній (ектодермальний) та внутрішній (ентодермальний) Клітини цих двох шарів виділяють драглисту безструктурну речовину мезоглею, яка виповнює простір між ними.

Кишковопорожнинні характеризуються променевою (радіальною) симет­рією. Характерною для типу Кишковопорожнинні є наявність жалких клітин, які слугують їм для ураження здобичі та для за­хисту у кишковопорожнинних спостерігаються дві основні життєві фор­ми поліпи та медузи.

У поліпів здебільшого видовжене тіло, на верхньому кінці якого зна­ходиться ротовий отвір, оточений віночком щупалець, а на нижньому -підошва. Звичайно вони ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя Представлені як поодинокими формами (напр., гідра), так і колоніальними (напр., морські коралові поліпи).

Медузи, на відміну від поліпів, як правило, ведуть плаваючий спосіб життя. Тіло в основному має форму парасольки або дзвона. Киш­кова порожнина у медуз набуває вигляду системи канальців (кишково-судинна система). Поділ на медуз та поліпів не систематичний. Часто про­тягом життєвого циклу одного виду (напр., аурелії) відбувається законо­мірне чергування поліпоїдного та медузоїдного поколінь.

Поліпи розмножуються переважно вегетативне (брунькуванням). Як­що брунька залишається на тілі материнської особини, утворюються ко­лонії поліпів. Медузи звичайно розмножуються статево.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--