Реферат: Особливості бетонування деяких конструкцій
Затягування арок, що мають натяжні пристосування, бетонують після розкружалювання арок і підтягання цих пристосувань. Жорсткі затягування омонолітують одночасно з бетонуванням арок.
Зведення великої протяжності членують по довжині на окремі ділянки з пристроєм робочих швів, перпендикулярних зведенню. При невеликих прольотах (до 15 м) і малій товщині зведення (до 0,2 м) ділянки бетонують безперервно, укладаючи суміш смугами, паралельними, одночасно з двох сторін від п'ят до замка.
Масивні зведення прольотами більше 15 м в межах кожної ділянки членують на непарну кількість ділянок, паралельних. Ширину розділових смуг між ними приймають рівній товщині зведення.
Бетонну суміш подають в баддях, розвантажуючи її порціями в окремих крапках по фронту бетонування. При товщині зведень до 0,35 м суміш ущільнюють поверхневими вібраторами або віброрейками, в більш масивних зведеннях —внутрішніми вібраторами.
При крутих зведеннях ділянки у опор щоб уникнути сповзання бетону при вібрації бетонують в двосторонній опалубці. Зовнішні щити встановлюють по ходу бетонування.
Невеликі куполи бетонують безперервно дві-три ланки, працюючі безперервно. Укладають суміш горизонтальними круговими смугами без утворення робочих швів. Великорозмірні куполи ділять на ділянки-«листочки», утворюючи розділові смуги між ними (мал. 9-19, би). Бетонують куполи, як правило, в двосторонній опалубці, зовнішні щити якої встановлюють по ходу бетонування.
Оболонки, чотирикутні в плані, бетонують в односторонній опалубці смугами, паралельними зовнішнім їх граням, а круглі — концентричними смугами. Ущільнюють суміш вібрацією майданчиковими вібраторами, віброрейками або вакуумуванням. Для малорухливих сумішей (ОК=1-13 см) застосовують віброущільнення, а більш рухомі з осіданням конуса 4—6 см ущільнюють вакуумуванням.
Колони,як правило, повинні бетонуватися на всю висоту поверху без перерви. Робочі шви можуть влаштовуватися тільки або у самого низу колон (на рівні верху фундаменту або перекриття), або зверху колони, на декілька сантиметрів нижче за рівень примикання балок перекриття. В підтримуючих безбалочні перекриття колонах з капітелями робочий шов влаштовується у низу капітелі. Сама капітель повинна бетонуватися одночасно з плитою перекриття. Колони промислових цехів можуть мати робочі шви на рівні верху підкранових балок або на рівні низу консолей (виступів), що підтримують підкранові балки.
Балки і прогони повинні бетонуватися, як правило, одночасно з плитами перекриття. Тільки при дуже високих балках і прогонах (заввишки 800—, 1000 мм і більш) може бути допущений як виняток розрив в часі між бетонуванням балок і плити. В цих випадках робочий шов влаштовується в балках на 30—50 мм нижче за рівень плити.
Іноді за відсутності підкладок застосовують для цієї мети обрізання арматурної сталі, проте така заміна небажана, а для зовнішніх і підземних конструкцій недопустима.
Для утворення захисного шару в плитах бетонщики у міру бетонування злегка струшують арматуру металевими крюками, стежачи при цьому за тим, щоб під арматурою утворився шар бетону необхідної товщини (звичайні 10 мм). Більш доцільно укладати арматурні сітки на спеціальні підкладки (з пластмаси або з цементного розчину, але не з арматурної сталі).
Дуже важливо витримувати в натурі проектну товщину плити. Для цього застосовують маякові рейки, прибивані злегка до опалубки. Верх рейки повинен співпадати з проектним рівнем верху плити. У міру бетонування рейки знімають і поглиблення закладають бетонною сумішшю одночасно із загладжуванням поверхні плити.
За наявності верхньої арматури, укладеної на підставках з арматурної сталі (жабах), необхідно вести роботи по ущільненню бетонної суміші з переставних лавок, щоб не пом'яти верхню арматуру, і ретельно стежити за збереженням її проектного положення.
Для ущільнення бетонної суміші в балках застосовуються вібробулави і вібратори з гнучким валом. Балки заввишки до 400 мм бетонуються звичайно в один шар, більш високі — в два-три шари товщиною по 300— 400 мм Плити бетонуються з ущільненням за допомогою поверхневого вібратора. Вирівнювання і загладжування поверхні плити проводиться затирочної машиною, а при малих об'ємах робіт — правилом і гладилками.
Бетонування конструкцій каркасів будівель. Для бетонування густоармірованих колон перетином менше 0,6х0,6 м звичайно застосовують бетонні суміші з осіданням конуса 6-8 см. При більшому перетині колон може застосовуватися бетонна суміш з осіданням конуса 4-6 см.
Перед укладанням бетонної суміші місце примикання колони до фундаменту через нижнє вікно в коробі опалубки очищається від будівельного сміття. Потім в опалубку укладають шар цементного розчину або шар дрібнозернистого бетону завтовшки 5-20 см (це виключає утворення раковин у підстави колони). Колони заввишки до 5 м і перетином з розмірами сторін до 0,8 м бетонують відразу на всю висоту до низу примикаючих прогонів, балок або капітелей. При цьому суміш подають баддями і розвантажують в приймальний бункер хобота. Ущільнюють бетонну суміш внутрішніми вібраторами.
Колони заввишки більше 5 м бетонують ярусами, до 2 м - із загружением бетонної суміші і її вібрацією через бічні вікна в стінках короба (рис.2).
Рис.2. Бетонування колон
а - бетонування зверху; б - бетонування через хобот; в --бетонування через кишені; 1 - опалубка; 2 - баддя; 3 - гнучкий шланг вібратора; 4 - вібратор; 5 - хобот; 6 - воронка; 7 - зовнішній вібратор; 8 - приймальна кишеня; 9 - мотор вібратора; 10 - знімний щит
Головні балки, прогони і плити в ребристих перекриттях бетонуються одночасно. Бетонування прогонів, балок і плит слід починати через 1-2 ч після бетонування колон і первинного осідання в них бетону. Окремо від плит з пристроєм робочого шва на рівні низу плити бетонують балки і прогони заввишки більше 0,8 м. Для бетонування густоармірованих прогонів і балок застосовують бетонні суміші з осіданням конуса 6-8 см і крупною фракцій заповнювача до 20 мм Ущільнення суміші в таких конструкціях проводять внутрішніми вібраторами, при необхідності оснащеними наконечниками (виброштиками).
Плити перекриття бетонують відразу на всю товщину і ущільнюють поверхневими вібраторами.
Арки і зведення прольотом менше 15 м бетонують безперервно одночасно з двох сторін від п'яти до замка. Зведення прольотом більше 15 м бетонують окремими ділянками. Бетонну суміш укладають смугами одночасно на трьох ділянках в замку і у п'ят. Після цього бетонують окремі смуги. Між ними залишають усадкові зазори по 20-30 см, які закладають малорухливою бетонною сумішшю через 5-7 днів після бетонування смуг. Затягування зведень і арок перед бетонуванням підтягають.
3. Бетонування стін, перегородок, плит перекриття, підготовка під підлогу
Бетонувати перекриття можна наступними способами: в переставній опалубці з відставанням від бетонування стін на 2—3 поверхи; безпосередньо після зведення стін кожного поверху із зупинкою ковзаючої опалубки; зверху вниз в опалубці, закріплюваній на вищерасположеному перекритті; в опалубці, від'єднуваній на кожному поверсі від ковзаючої; підйомом плит перекриттів, бетонованих в підвальному приміщенні, лебідками і монтаж їх.
Найбільш поширений метод бетонування перекриттів з відставанням процесу від бетонування стін. Часто застосовують також спосіб бетонування на кожному поверсі із зупинками ковзаючої опалубки. Цей спосіб має ряд переваг.
Застосовують і інші методи бетонування; деякі з них відрізняються оригінальністю, проте складні у виконанні. Одним з таких методів є бетонування плит перекриттів у вертикальному положенні в ковзаючій опалубці з подальшим поворотом їх навкруги шарнірного пристрою і установкою в робоче положення.
При бетонуванні перекриттів з відставанням від процесу зведення стін ковзаючу опалубку зупиняють на відмітці верху перекриття другого або третього поверху від поверху, на якому бетонують перекриття, і після «кроку на місці» опалубку без бетонної суміші піднімають на 30—40 см і зупиняють. Після цього розбирають настил робочої підлоги і вмонтовують опалубку перекриттів.
Бетонну суміш подають будь-якими способами через отвори в робочій підлозі. Якщо замкнуті осередки невеликі і опустити баддю з бетонною сумішшю неможливо над люком в робочій підлозі або на спеціальній траверсі, що спирається на стіни, встановлюють воронку, від якої опускають хобот, що направляє бетонну суміш (мал. 11-10). До траверсі, що спирається на стіни будівлі, можна підвішувати також опалубку перекриттів.