Реферат: Особливості діагностики та лікування безпліддя при використанні лапароскопії та допоміжних репродуктивних технологій в жінок із мікоплазмозом

Отже, у жінок із безпліддям, в анамнезі яких встановлена мікоплазменна інфекція, має місце зростання імунної реактивності та імунологічного коефіцієнту, що свідчить про можливі зміни у клітинній та гуморальній ланці системного імунітету. З метою уточнення цих змін нами проведені дослідження, спрямовані на вивчення показників клітинної та гуморальної ланок системного імунітету.

У жінок із безпліддям трубного походження, в анамнезі яких встановлено захворювання мікоплазменної інфекції, значно (на 53,6%) зменшується відносна кількість Т-лімфоцитів, не дивлячись на зростання (на 46,2%) СD8-цитолітичних лімфоцитів, які впливають на змінені власні клітини, інфіковані молікутами. Збільшення відносної кількості СD8-цитолітичних лімфоцитів при незмінній відносній кількості СD4-хелперних/індукторних лімфоцитів змінює автономну саморегуляцію, про що свідчить зниження на 54,8% імунорегуляторного індексу та відносної кількості СD3-лімфоцитів у загальному поділі лімфоцитів (p<0,05).

Дані результати свідчать про зменшення показників гуморальної ланки системного імунітету у жінок із безпліддям та мікоплазмозом – на 8,7% відносної кількості CD20-лімфоцитів,імуноглобулінів М та А на 28,6 та 13,2% (p<0,05).

Зростання концентрації загальних циркулюючих імунних комплексів на 15,4% та 25,1% імуноглобуліну G у жінок із безпліддям та мікоплазмозом свідчить про постійне поступлення антигенів, які з’єднуються із специфічними антитілами, утворюючи імунні комплекси, що підтверджує відносно ефективну гуморальну імунну відповідь при мікоплазменній інфекції (p<0,05).

У жінок із безпліддям трубного походження, в яких в анамнезі встановленно мікоплазмоз, значно зменшується відносна кількість загальних Т-лімфоцитів, лейко-Т-клітинний індекс та імунорегуляторний індекс на фоні збільшення відносної кількості СD8-цитолітичних лімфоцитів.

Таким чином, у жінок із безпліддям трубного походження та мікоплазмозом зростає концентрація імуноглобуліну G та його підсилений синтез плазматичними клітинами (BCD20-лімфоцитами), що підтверджує хронічний перебіг мікоплазменної інфекції (вторинна імунна відповідь), на фоні зниження концентрації імуноглобуліна М та сироваткового імуноглобуліна А.

У жінок із безпліддям трубного походження та мікоплазмозом знижується абсолютна кількість лейкоцитів та відносна кількість еозинофілів, моноцитів та лімфоцитів, зростає відносна кількість паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофільних лейкоцитів, а також зростає інтоксикація та посилюється рівень імунної реактивності. Відбувається порушення фагоцитозу за рахунок глибоких порушень потенційної бактерицидної активності нейтрофілів, а також зростає відносна кількість TCD8-цитолітичних лімфоцитів й 0-лімфоцитів, що формують кілінгову систему організму та імунологічний коефіцієнт.

Зростання концентрації імуноглобулінів вторинної імунної відповіді (IgG) при зниженні концентрації імуноглобулінів М та сироваткового IgA зумовлені тим, що група досліджуваних жінок, переважно, складалась з пацієнток, які неодноразово лікувались з приводу ЗЗОМТ. Зібравши додатково дані щодо лікувального комплексу, було виявлено, що в жодному випадку не призначався при антибіотикотерапії імуномодулятор.

Лікування та реабілітація хворих із безпліддям, яке зумовлене чи ускладнене урогенітальною інфекцією, базувалось на використанні імуномодулюючого препарату ліастену в комбінації з антибіотиком – вільпра