Реферат: Особливості емоційної регуляції процесу розв’язування тактичних задач офіцером

6,28 Ч КРУ Ч КІ_КЕК²

S = –––––––––––––––––––––.

2

(5)

Оціночними показниками результативності розв’язування тестових задач визначено: для сенсорно-перцептивних задач – середня абсолютна похибка, середня відносна помилка, сума амплітуд відхилень показника від попереднього значення, сумарне відхилення від еталону;

для емоційно-образних задач – рівень відповідності: показників емоційного стану, що отримані в результаті виконання проективних методик та усвідомлюваних (самозвіт) оцінок стану респондента, показників емоційного стану, що отримані в результаті виконання проективних методик та оцінки фізіологічного стану респондента (за допомогою апаратурних методик);

для когнітивно-знакових задач – множина запропонованих варіантів розв’язання, що продукуються респондентом.

У ходічетвертого етапуувага була зосередженана системному аналізі результатів емпіричного дослідження в рамках єдиного підходу до розуміння статистичної, функціональної та відносної норми. Побудовано теоретичну, емпіричну модель емоційного процесу. Математичну модель використано як інструмент дослідження, різнопланового відображення процесу емоційної регуляції розв’язування тактичних задач. Результати моделювання викладено у другому та третьому розділах.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження особливостей емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розв’язування тактичних задач” шляхом факторного аналізу значень показників, які описують психологічні характеристики 120 офіцерів (табл. 1) встановлено, що “емоційний компонент” поєднується із показниками: “самооцінка свого стану” (F1), “інтелект” (F4), “лабільність нервової системи” (F5), “мотивація” (F2, F3). Кореляційні зв’язки фактора F1 з адекватністю сприйняття задачі r = 0,4 (р ≤0,05), фактора F4 з оцінкою за навчання r = 0,3 (р ≤0,05) вказують на значимість зв’язку “емоційного компоненту” з показниками “самооцінка свого стану” та “інтелект” для регуляції процесу розв’язування тактичних задач.

Таблиця 1

Фактори, які описують психологічні характеристики офіцерів

Фактор і його дисперсія	Показники, що визначають фактор, та їх факторні навантаження
F1 Самооцінка рівня розвитку емоційних властивостей 18 %	Міра емоційної чутливості в комунікативній сфері –0,855 (за шкалою соціальної емоційності методики Русалова) та міра емоційної чутливості в предметній сфері –0,839 (за шкалою предметної емоційності методики Русалова) з від’ємним знаком. Самооцінка стану на момент тестування 0,829 (за методикою “САН”) та 0,651 (за методикою “Шкалованої самооцінки параметрів психофізіологічного стану”), самооцінка емоційного ставлення до себе 0,669 (за методикою “Особистісний диференціал”) з додатним знаком
F2 психологічного захисту 12 %	Рівень мотивації схвалення 0,760 (за методикою Д. Марлоу і Д. Крауна), короткочасна пам’ять 0,740 (за методикою М.С. Корольчука), психологічний захист 0,703 (за опитувальником Р. Плутчика) та загальна інтенсивність емоційних переживань 0,518 (за тестом “Диференціальні шкали емоцій”)
F3 емоційної чутливості та досвіду 12 %	Особистісна 0,658 та ситуативна 0,601 тривожність (за методикою Спілбергера-Ханіна) з додатним знаком. Довготривала –0,624, короткочасна –0,445 пам’ять (за методикою С.М. Корольчука) та мотивація досягнення –0,412 (за опитувальником Ю.М. Орлова) з від’ємним знаком
F4 Афективно-інтелектуальний 11,5 %	Інтелект 0,755 (за тестом “Прогресивні матриці Равена”), ситуативна 0,693 та особистісна 0,534 тривожність (за методикою Спілбергера-Ханіна), біоритм 0,657 (за тестом “Сови-жаворонки”) з додатним знаком. Соціальна бажаність –0,463 (за шкалою соціальної бажаності методики Русалова) з від’ємним знаком
F5 сили емоційних переживань 10 %	Лабільність правої 0,867 та лівої 0,756 руки (за методикою “Тепінг-тест”), дані самооцінки емоційно-значимих уявлень людини про себе 0,424 (за методикою “Особистісний диференціал”) з додатним знаком. Загальна інтенсивність емоційних переживань – 0,416 (за тестом “Диференціальні шкали емоцій”) з від’ємним знаком

Примітка. Сукупна дисперсія п’яти факторів становить близько 63,5 % сумарної.

Автор провів дві серії дослідження показників емоційного процесу у ході розв’язування тактичних задач офіцером: першу – у квітні 2003 року, залучено 43 офіцери випускного курсу; другу – у квітні 2004 року, залучено 47 офіцерів випускного курсу. В обох серіях пропонувалась однакова вихідна обстановка, фіксувались показники, визначені для другого етапу емпіричного дослідження (с. 8).

Порівняльний аналіз середніх значень параметрів процесу розв’язування тактичних задач для першої та другої серії досліджень виявив, що зменшенню рівня емоційного збудження (на 6 % при m = 1,5) відповідає майже ідентичне зменшення (на 7 % при m = 3,5) часу відповіді та підвищення (на 8 % при m = 3,2) адекватності сприйняття, підвищення (на 16 % при m = 3,4) адекватності відповіді, а також оцінки за навчання (на 4 % при m = 1,7), де m – похибка середньоарифметичного. Якісний аналіз дозволяє говорити про обернену динаміку зміни емоційного збудження, оцінки часу відповіді до адекватності сприйняття, адекватності відповіді, оцінки за навчання.

Таким чином, зменшення емоційного збудження, часу, витраченого на відповідь, відображає зростання адекватності сприйняття та відповіді, що, у свою чергу, впливає на підвищення оцінки за навчання. Даний висновок підтверджено виявленими як під час першої, так і другої серії досліджень кореляційними зв’язками між оцінкою за навчання та адекватністю сприйняття (r = 0,5), адекватністю відповіді (r = 0,5), часом відповіді (r = –0,5) при р ≤ 0,05. Як під час першої, так і другої серії дослідження не було виявлено лінійного зв’язку між емоційним збудженням та показниками результативності розв’язування тактичної задачі. Проте на основі отриманих даних встановлено нелінійний зв’язок емоційного збудження із показниками результативності розв’язання тактичних задач (рис. 1), побудовано модель емоційної регуляції процесу розв’язування тактичних задач офіцером.

Рис. 1. Динаміка значень адекватності сприйняття та відповіді відносно рівня емоційного збудження, що спостерігається в офіцерів

Загальна сутність розрахованої нами емпіричної моделі емоційної регуляції процесу розв’язування тактичних задач офіцером така:

1. При слабо виражених процесах емоційної регуляції (4–9 одиниць емоційного збудження) адекватність сприйняття відповідає середньому рівню, адекватність відповіді – низькому, що може свідчити про низький рівень функціонування процесів розв’язування задач та готовність системи до сприйняття проблемної ситуації.

2. При помірно низьких (10–12 одиниць) показниках емоційної регуляції процесу розв’язування тактичних задач спостерігається тенденція до зростання значень адекватності сприйняття при зменшенні значень адекватності відповіді, що може свідчити про закономірне зниження спрямованості офіцера на формування відповіді на початковому етапі сприйняття проблемної ситуації.

3. При середніх (13–15 одиниць) показниках емоційної регуляції процесу розв’язування тактичної задачі отримано найвищі оцінки адекватності сприйняття та адекватності відповіді, що свідчить про оптимальність даного рівня збудження. Він відображає баланс процесів сприйняття проблемної ситуації та формування відповіді.

4. При помірно високих (16–18 одиниць) показниках емоційного збудження (міри процесу емоційної регуляції) адекватність сприйняття набуває значень нижче середніх при незначному зниженні адекватності відповіді, що може свідчити про закономірне призупинення сприйняття проблемної ситуації та спрямованість офіцера на формування відповіді.

5. При високих (19–22 одиниць) показниках емоційного збудження адекватність сприйняття досягає критичного рівня, а адекватність відповіді зберігає тенденцію до повільного зниження. Ця закономірність може свідчити про припинення сприйняття проблемної ситуації та орієнтацію офіцера при формуванні відповіді виключно на вимоги старшого начальника.

Дана модель перевірялась та уточнювалась у ході лабораторного експерименту, у якому взяли участь 35 офіцерів. На основі математичної моделі (с. 8, 9) отримано мінімальні, максимальні, середні та оптимальні значення показників емоційного процесу у ході розв’язання завдань, які моделювали рівні перебігу розв’язування тактичної задачі (с. 7). Порівняльний аналіз значень показників емоційного процесу під час розв’язування тестових задач описує динаміку показників емоційного процесу відносно різних рівнів взаємодії офіцера із задачною, проблемною ситуацією, ситуаціями формування оптимального варіанта сполучення форм і способів застосування системи військового призначення та реалізації порядку дій щодо зміни умов бойової обстановки. Такими рівнями можна вважати сенсорно-перцептивний, емоційно-образний, когнітивно-знаковий.

Сенсорно-перцептивний – сприйняття та відтворення простору і часу. Для цього рівня характерним (середньостатистичні значення) є найвище зростання рівня збудження (6,49), середнє зростання рівня усвідомлення (0,1), найвище зростання площі контакту фізіологічного стану та його психічного відображення (186,41), що свідчить про тенденцію до максимального збільшення взаємодії психіки офіцера з фізіологічним станом з метою відображення у свідомості офіцера оточуючого середовища.

Максимальній результативності розв’язування задач відповідає оптимальний рівень зростання збудження для виконання правою/лівою рукою методики “Відчуття часу” (субтесту “Лініограми”) 0,14–0,77 / 1,29–2,81 розрахованих одиниць (0,14–0,77 / 2,90–3,74). Для цього типу задач визначено оптимальний рівень зростання рівня усвідомлення офіцером свого стану для правої/лівої руки за методикою “Відчуття часу” (субтесту “Лініограми”) 0,12–0,18 / 0,19–0,39 розрахованих одиниць (0,01–0,02 / 0,12–0,18).

Значно нижчі оптимальні значення показників визначають напрямок корекції процесу розв’язування задачі для нашої вибірки. При цьому аналіз мінімальних, максимальних та оптимальних значень показників емоційного процесу визначає місце останніх на проміжку в