Реферат: Особливості фінансування системи охорони здоров я в Іспанії

Охорона здоров’я населення є важливою сферою суспільного життя, внутрішньою функцією і частиною соціальної політики держави.

Головним чинником розвитку системи охорони здоров’я будь-якої країни є показники фінансування та стабільність його джерел. Кожна країна визначає способи їх формування на власний розсуд, враховуючи політичне та економічне підґрунтя. Держави з великим національним прибутком (США, Велика Британія, Швейцарія тощо) відрізняються більш високими витратами на медичні послуги на душу населення в порівнянні з менш розвиненими країнами (Індія, Єгипет, Мексика тощо).

Метою дослідження є оцінити сучасний стан фінансування охорони здоров’я в Іспанії та порівняти з Україною, запропонувати пропозиції щодо підвищення їх рівня.

1. Сучасний стан охорони здоров’я в Іспанії.

Система соціального забезпечення Іспанії може служити прикладом для всього світу. Охорона здоров'я Іспанії, складова цієї системи, як в Португалії і ще деяких країнах, втілює «південну модель» системи охорони здоров'я. Згідно цієї моделі сфера охорони здоров'я в значній мірі фінансується за рахунок відрахувань, пов'язаних із зайнятістю населення.

В Іспанії державна система охорони здоров'я украй децентралізована: основні функції по наданню медичних послуг населенню делеговані властям 17 регіонів країни. Іспанська конституція гарантує всім громадянам «право» на медичне обслуговування, зокрема рівний доступ до профілактичних, лікувальних і реабілітаційних послуг, проте відповідальність за реалізацію загального медичного страхування передана регіональним властям. Правда, ступінь і темпи заходів щодо перерозподілу цих повноважень відрізняється нерівномірністю, і деякі регіони отримали максимальну самостійність в даній сфері лише недавно.

Медичне страхування в Іспанії охоплює майже все населення - по оцінках, до 98,7% громадян. Страховка покриває первинне медичне обслуговування, зокрема терапевтичне і педіатричне, хірургічне втручання - як в стаціонарі, так і амбулаторне, надзвичайну і невідкладну допомогу, лікування тривалих захворювань, а також рецептурний відпуск ліків (хоча для деяких медикаментів передбачається пайова участь споживачів). На багато послуг, пов'язаних з лікуванням психічних захворювань, особливо амбулаторні, а також косметичну хірургію, страхування не розповсюджується.

Центральні власті надають кожному регіону загальний грант. Цільове використання цих засобів не прописується: регіональні власті самі вирішують, на що їх витрачати. Розмір гранту визначається в основному виходячи з чисельності населення регіону, а також з певним обліком інших чинників, наприклад, демографічної ситуації. На додаток до федеральних трансфертів регіони можуть використовувати на медичні потреби і власні засоби.

Недивно, таким чином, що об'єм витрат на охорону здоров'я в різних регіонах варіюється. Ця різниця, а також відмінності в пріоритетах обумовлюють і значні неспівпадіння в доступності медичних ресурсів. Так, в Каталонії кількість ліжко-місць на 1000 жителів складає 4,5, а у Валенсії - всього 2,8.

Витрати на охорону здоров’я в Іспанії (див. табл.1).

Таблиця 1*

Indicator	Year	Value
Mid-year population	2008	44592772
% of population aged 0-14 years	2005	14.50
% of population aged 65+ years	2005	16.75
Live births per 1000 population	2005	10.75
Crude death rate per 1000 population	2005	8.93
Life expectancy at birth, in years	2005	80.44
Life expectancy at birth, in years, male	2005	77.09
Life expectancy at birth, in years, female	2005	83.80
Estimated life expectancy, (World Health Report)	2004	80
Estimated infant mortality per 1000 live births (World Health Report)	2004	4
Infant deaths per 1000 live births	2005	3.78
SDR, diseases of circulatory system, all ages per 100000	2005	171.99
SDR, malignant neoplasms, all ages per 100000	2005	159.73
SDR, external cause injury and poison, all ages per 100000	2005	31.67
SDR all causes, all ages, per 100000	2005	568.47
Tuberculosis incidence per 100000	2007	16.85
Hospital beds per 100000	2006	337.03
Physicians per 100000	2007	375.65
In-patient care admissions per 100	2007	12.02
Total health expenditure as % of gross domestic product (GDP), WHO estimates	2005	8.20

*Source: European Health for All database (HFA-DB)

В Іспанії пацієнт не володіє правом вибирати собі лікарів - будь то терапевтів або фахівців. Замість цього його прикріплюють до одного з терапевтів, що працюють за місцем проживання громадянина. Якщо виникає необхідність в спеціалізованих медичних послугах, терапевт направляє пацієнта до одного з лікарів, що входять в певний список. На відміну від учасників американської схеми «регульованого медобслуговування», «добровільно вийти з системи» іспанці не можуть, якщо вони не застрахувалися у приватної фірми (див. нижче). В результаті виник один цікавий феномен: щоб змінити лікаря або знайти спеціалізовані медустанови, де немає довгих черг, хворі в Іспанії міняють місце проживання.

Тривалість цих черг в різних регіонах варіюється, але проблема «листів очікування» повсюдно носить серйозний характер. В середньому іспанцям доводиться чекати прийому у фахівця 65 днів, а в деяких регіонах - і набагато довше. На Канарських островах, наприклад, цей термін складає 140 днів. Але навіть в континентальній частині країни, в Галісіі, пацієнтові доводиться чекати огляду фахівцем 81 день. По деяких лікарських спеціальностях загальнонаціональні середні показники теж гірші: так, обстеження у гінеколога потрібно чекати 71 день, а у невропатолога - 81 день.

Очікування по деяких видах медичної допомоги також затягується надовго. Так, час знаходження на «листі очікування» на простатотомію складає в середньому 62 дні, а на операцію по заміщенню тазостегнового суглоба - 123 дні.

Деякі медичні послуги, які американці сприймають як належне, в Іспанії практично недоступні. Так, реабілітація, догляд за видужуючими або смертельно хворими в цій країні як правило перекладаються на плечі родичів. У Іспанії дуже мало державних будинків для пристарілих, хоспісів і санаторіїв для видужуючих.

Як і в більшості інших країн з державною системою охорони здоров'я, поширеність черг і проблеми з якістю послуг все частіше вимушують людей вдаватися до альтернативного варіанту - приватного медичного страхування. В даний час до 12% іспанців мають приватні страхові поліси (таким чином, вони застраховані двічі, оскільки відмовитися від державного страхування громадянин не може). У крупних містах, наприклад, Мадриді, кількість людей, застрахованих в приватних структурах, досягає 25% жителів. В цілому, виплати по приватних медичних страховках складають до 21% сукупних витрат на охорону здоров'я. Частіше, проте, іспанці платять за послуги приватних медустанов безпосередньо «з кишені». Сума таких прямих платежів складає в Іспанії майже 24% сукупних витрат на медичні послуги - цей показник вищий, ніж у всіх європейських країнах, окрім Греції і Швейцарії, і ніж в Сполучених Штатах теж.

Таким чином, і в цій країні сформувалася дворівнева система, в рамках якої заможні громадяни «купують» собі «право виходу» з державної системи, а бідняки вимушені задовольнятися послугами нижчої якості.

В Іспанії також наголошується дефіцит сучасних медичних технологій. Приладів для магнітно-резонансної томографії на мільйон населення в країні налічується на дві третини менше, ніж в США; по комп'ютерних томографах відставання лише небагато менше, і по кількості цистоскопів Іспанія теж поступається Сполученим Штатам.

Всі лікарі, що працюють в лікарнях, і до 75% інших медиків вважаються «наполовину державними службовцями» і отримують платню, а не гонорари залежно від наданих послуг. Розмір цієї зарплати залежить від кількості років медичної практики і певних професійних ступенів; вона підвищується щороку для всіх відразу, незалежно від рівня професіоналізму або відгуків пацієнтів.

В результаті по кількості лікарів і медсестер на душу населення Іспанія поступається більшості європейських країн і США. Особливо гострий характер носить брак терапевтів.

Проте іспанці в цілому задоволені своєю системою охорони здоров'я. Майже 60% населення оцінюють її позитивно: це другий за величиною рівень підтримки в Європі (перше місце займає Франція). Відповідно, реформа охорони здоров'я для середньостатистичного іспанця не відноситься до найважливіших питань. Лише приблизно 46% громадян країни вважають реформу «насущною необхідною», а 35% - «бажаною». Крім того, іспанці менше прихильні ринковим методам в охороні здоров'я, чим населення більшості інших європейських країн. Лише 42% респондентів вважають, що пацієнтом було б зручніше оплачувати медичні послуги з власних засобів, і не більше 58% думають, що якість медичної допомоги підвищиться, якщо споживачам буде наданий більший контроль над витратами на охорону здоров'я. Проте іспанці хотіли б мати більше свободи в плані вибору лікарів і лікарень, і переконані, що державі слід активніше вирішувати проблему «листів очікування».

2. Стан охорони здоров’я в Україні та пропозиції щодо його покращення.

Здоров’я населення України знаходиться на критично низькому рівні. Показники смертності населення України у 2-4 рази перевищують аналогічні показники країн Європейського Союзу. Україна має найвищий в Європі рівень депопуляції населення. Темпи поглиблення демографічної кризи загрожують національній безпеці Україні. Ці негативні явища супроводжуються занепадом системи охорони здоров’я України. Головними причинами цього є: хронічне недофінансування, застаріла та неефективна система управління, низький соціальний захист медичних працівників, кадрові проблеми галузі.

Проведення реформ в охороні здоров’я України направлених на створення нової, бюджетно-страхової медицини стало життєвою необхідністю. Впровадження обов’язкового медичного страхування та поєднання його з бюджетним фінансуванням надасть можливість збільшити фінансові ресурси системи та забезпечити населення медичною допомогою гарантованою Конституцією України і як наслідок зменшити захворюваність та смертність.

Стан здоров’я населення України має пряму залежність від рівня фінансування системи охорони здоров’я, але за останні 15 років, цей рівень не підіймався вище 3,4 % від ВВП, при мінімальній потребі у 5%. В той же час в країнах європейського регіону цей показник перевищує 10% .

Вказані проблеми охорони здоров'я залишаються та продовжують поглиблюватися в умовах економічної кризи. Так, у 2009 році рівень фінансування галузі зменшився до 2,9% від ВВП. Державним бюджетом України на 2009 рік передбачено фінансування у сумі 29,96 млрд. грн., що майже у два рази менше мінімальної потреби, яка за розрахунками Міністерства охорони здоров'я України складає 56 млрд. грн. Основні показники системи охорони здоров’я в Україні (див. додаток 1).

Державне фінансування охорони здоров’я в 2009 році, у розрахунку на душу населення, складає 90 $, що у 60 разів менше ніж у США, у 40-30 разів менше ніж у країнах Євросоюзу та у 7-12 разів менше ніж у найближчих сусідів України - Молдови, Білорусії, Росії та Польщі.

Таблиця 2*

Показники	Іспанія	Україна
Загальна чисельність населення	43,887,000	46,557,000
Валовий національний продукт на душу населення (у доларах)	28,2	6,11
Передбачувана при народженні тривалість життя м/ж (років)	78/84	61/73
Передбачувана при народженні тривалість здорового життя ч/ж (років, 2003)	70/75	55/64
Вірогідність смерті (на 1 000 новонароджених) у віці до п'яти років:	4	24
Вірогідність смерті у віці 15-60 років ч/ж (на 1 000 чіл.)	105/44	384/142
Загальні витрати на охорону здоров'я на душу населення (у доларах, 2006 р.)	2,388	542
Загальні витрати на охорону здоров'я в % від ВНП (2006 р.)	8.1	7.0

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--