Реферат: Особливості окислювального стресу та стан імунної системи у онкологічних хворих в залежності від методу та результатів лікування

На 3-й місяць загальна кількість Т-лімфоцитів залишалася зменшеною (за рахунок невеликої кількості Т-лімфоцитів з хелперною функцією), тоді як відзначене раніше зниження вмісту клітин з цитотоксичною активністю (CD8⁺ , CD16⁺ , CD56⁺ ) у цей же період змінилося збільшенням, що перевищує показники донорів. До кінця 1-го року рівні CD3⁺ і CD4⁺ , як і раніше, були значно нижчими за норму, тоді як рівень CD16⁺ перевищував її, а CD4⁺ – повністю їй відповідав.

З огляду на те, що імунна система, як система «швидкого реагування», тісно пов’язана зі стрес-системами, ймовірно, при сильному стресовому впливі (променева терапія) активація осі гіпоталамус–гіпофіз–наднирники викликає гіперпродукцію глюкокортикоїдів, які призводять до імунодепресії (Е.А. Коренева, В.А. Шепоян, 1982). Таким чином, активована стрес-система впливає на імунну систему, що підтверджено наявністю негативного взаємозв’язку CD3⁺ –кортизол (r=–0,6).

Виявлені на 1-й і 7-й день зміни в Т-клітинній системі класифікуються як важка загальна імунодепресія й за патогенетичною структурою становлять собою вторинний імунодефіцит, що розвився ще на доопераційному етапі й збільшився під впливом операційного стресу, змінившись на 21-й день (початок променевої терапії) субпопуляційним дисб