Реферат: Особливості патогенезу неврологічних проявів клімаксу
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
У клінічній картині хворих трьох груп визначалась поліморфність суб'єктивних відчуттів.
Проведений нами скринінг скарг, які найбільш часто зустрічаються представлений нижче (табл.1).
Як бачимо з наведеної таблиці, у хворих Іа групи відмічається певна спрямованість до появи скарг, пов’язаних з когнітивним дефіцитом (зниженням пам’яті, уваги), депресивним станом, а також наявністю головного болю, порушення сну, загальної втомлюваності, дратівливості, змін настрою, зниження статевого потягу. В Іб групі домінували запаморочення, шум у вухах, скарги, пов’язані з тривожними розладами, вегетативними ознаками переважання симпатичного тонусу (задишка, відчуття серцебиття, приливи жару до обличчя, пітливість).
Аналізуючи скарги хворих, нами було помічено, що в більшості випадків вони проявлялися та провокувалися на фоні психоемоційного (у 92,3%), або фізичного перенапруження (40,8%), пов’язані з розумовим навантаженням (у 68,7%), вживанням алкоголю, палінням (у 61,2%), зміною погодних умов (у 49,2%) та значно регресували після тривалого відпочинку.
Дослідження об’єктивних вегетативних показників виявило дисфункцію вегетативної нервової системи у всіх обстежених хворих. Для пацієнтів з Іб гр. характерними були ознаки переважання симпатичного тонусу ВНС, у порівнянні з Іа та контрольною групою. Дослідження вегетативного тонусу у хворих Іа групи виявило ознаки симпатикотонії у 11,3 %, парасимпатикотонії - у 20,8 %.
При дослідженні особової тривожності, яка є відносно стійкою базовою рисою особистості та ситуативної тривожності, яка проявляється при певних обставинах, були отримані наступні результати. У групі Іа – особова тривожість дорівнювала 49,4±0,9 балів, ситуативна тривожність відповідно 31,5±1,2 балів, у Іб групі – середні значення особової тривожності дорівнювали 50,1±1,1 балів, ситуативної тривожності 37,9±1,0 балів, а у ІІ групі – особова тривожність сягала значень 36,3±0,2 балів, ситуативна – 32,2±0,2 балів.
Отже, у хворих Іб групи показники особової та ситуативної тривожності достовірно перевищували такі у хворих Іа групи та ІІ групи (p<0,05).
Щодо результатів дослідження депресії у жінок визначених груп за шкалою депресії Бека, хворі Іа групи отримали 20,9±6,1 балів, Іб групи - 12,9±3,1 балів,
ІІ групи – 8,1±7,5 балів. За шкалою депресії Гамільтона результати розподілились відповідно: Іа група – 17,3±1,1 балів, Іб група - 12,2±2,2 балів, ІІ група – 10,2±1,3 балів. Такий розподіл показників вказує на достовірне переважання депресивних розладів у хворих Іа групи за вказаними шкалами (p<0,05).
Для виявлення розладів уваги у досліджуваного контингенту хворих використовували нейропсихологічні методики оцінки уваги по таблицях Шульте, рахунок по Крепеліну, методика Мюнстерберга.
У разі відшукування чисел за таблицями Шульте для 1-ї таблиці хворим Іа групи було потрібно в середньому 46,9±1,2 сек, Іб групи 44,6±1,3 сек, контрольної групи 26,4±0,7 сек, для 2-ї таблиці відповідно Іа – 68,3±1,5 сек, Іб - 65,9±1,3 сек, , контрольна - 45,6±1,2 сек. При відшукуванні чисел в 3-й таблиці Іа – 99,4±1,5 сек, Іб - 97,8±1,2 сек, контрольна - 73,9±1,2 сек, в 4-й таблиці - Іа – 140,1±3,5 сек, Іб - 137,2±3,2 сек, контрольна – 104,3±3,3 сек, в 5-й таблиці - Іа – 213,3±4,2 сек, Іб – 200,6±3,1 сек, контрольна – 147,2±2,7 сек. Результати дослідження свідчать про вірогідно нижчу швидкість сенсо-моторних реакцій у Іа групі у порівнянні з Іб та контрольною групами (p<0,05).
При проведенні дослідження з використанням рахунку по Крепеліну („100-7”) були отримані наступні результати: кількість помилок при виконанні рахунку в групі Іа 5,6±1, в групі 5 Іб 5,5±1,1, в контрольній – 4,7±1,3. Результати отримані в Іа та Іб групах достовірно відрізняються у порівнянні з контролем(p<0,05). Водночас вірогідних змін між показниками Іа та Іб груп не відмічалось
Для оцінки уваги в досліджуваних групах за методикою Мюнстерберга за кількістю помилок результати розподілились наступним чином: Іа - 7,3±3,2 помилок, Іб - 6,9±3,2 помилок, контрольна – 5,1±2,4 помилок. Отримані дані свідчать про страждання вибірковості уваги у хворих основних груп з достовірним збільшенням помилок у порівнянні з контрольною групою (p<0,05).
Для дослідження пам’яті використовувались тест „Запам’ятовування 10 слів”, субтести короткого синдромального тесту, варіант А (SKT-A), які були направлені на виявлення порушень безпосереднього та відстроченого відтворення зображених на таблиці предметів (зорова пам’ять), підрахунку символів. При оцінці результатів тесту пам’яті 10 слів вже після першої з п’яти спроб було виявлено суттєві мнестичні порушення у хворих основних груп порявняно з контрольною. Відзначимо, що пацієнти Іа групи на цьому етапі змогли назвати в середньому 4,8 слів, Іб – 5,4 слів, контрольної – 6,8 слів. Кількість відтворених слів у Іа та Іб групах була вірогідно нижчою порівняно з контрольною групою на всіх етапах дослідження (p<0,05), причому у хворих Іа групи ці порушення були більш суттєвими з вірогідними відмінностями показників при виконанні завдання. Через 30 хвилин картина результатів щодо вірогідних відмінностей не змінилась. Іа група – 6,3 слів, Іб – 5,9 слів, контрольна група – 9,0 слів. Отримані дані свідчать про наявність порушень короткочасної та довготривалої пам’яті.
Показники зорової пам’яті відрізнялись вірогідно у хворих Іа групи 4,6±0,7 пропусків, Іб – 4,8±0,4 пропусків у порівнянні з контрольною групою – 2,6±0,1 (p<0,05).
При проведенні за короткою шкалою когнітивного статусу (MMSE) середній бал оцінки когнітивного стану у хворих склав у Іа гр.26,6±3,2 балів, Іб гр. 27±1,2 балів, тобто вірогідно нижчі показники щодо контрольної групи 28,2±1,1 балів ( p<0,05).
Таким чином, результати оцінки когнітивного статусу хворих демонструють статистично достовірно більші порушення у хворих Іа групи у порівнянні з хворими Іб групи. Показники когнітивного рівня в контрольній групі були вірогідно вищими, ніж у хворих основних груп.
При аналізі показників, які характеризують рівень статевих гормонів у обстежених жінок, звертає на себе увагу та обставина, що їх величини у сироватці крові виходять за межі нормальних значень естрадіолу, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Так, рівень головного естрогена - естрадіола у сироватці крові склав у хворих першої групи: підгрупа А - 0,137±0,007 нмоль/л, підгрупа В - 0,135±0,009нмоль/л, відповідно в контрольній групі - 0,142±0,008 нмоль/л (р<0,05).
Відносно низький рівень естрадіолу (наближення його до нижньої границі нормальних значень), на нашу думку, може пояснити виникнення неврологічних порушень у жінок в клімактеричному періоді. У цьому ж контексті можна розглядати також і зміни вмісту центрального гонадотропного гормону – фолікулостимулюючого, а саме, його підвищення. Прогностичне значення встановленого нами рівня статевих гормонів у сироватці крові І групи хворих зазвичай пов’язується із подальшим погіршенням гормонального статусу, що потребує спеціалізованого лікування, яке, нажаль, ще не стало обов’язковим компонентом комплексного лікування таких хворих. Доцільність корекції гормонального статусу хворих з естрогенною недостатністю підтверджується отриманими результатами вмісту статевих гормонів у представників контрольної групи, які не мали неврологічних проявів клімактеричного періоду.
Порівняльний аналіз отриманих показників гормональної функції у хворих обох груп, свідчить про те, що статистично достовірна різниця рівнів вмісту окремих гормонів у сироватці крові у обстежених хворих мала характерну особливість, пов’язану із терміном виникнення гормональних порушень.
Отримані матеріали показують, що рівні статевих гормонів у представниць Iа та Іб груп мають статистично достовірну відмінність порівняно з аналогічною за віком контрольною групою, що підтверджує наше припущення про виникнення ознак раннього старіння у вигляді цереброваскулярної патології у разі появи естрогенного дефіциту в більш ранньому віці.
Вміст центральних гонадотропних гормонів (фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів) у хворих з цереброваскулярними захворюваннями підвищений у всіх групах. Механізм підвищення рівня гонадотропних гормонів у крові обстежених хворих за даними літератури пояснюється зниженням чутливості гіпоталамуса до дії статевих стероїдів, яке призводить до ослаблення сигналів зворотного зв’язку і активації гіпоталамо-гіпофізарних механізмів.
Результати досліджень стану церебральної гемодинаміки у хворих говорять про те, що гемодинамічні порушення у внутрішній сонній артерії відмічалися у хворих Іа групи. Подібні зміни але переважно в судинах вертебро-базилярного басейну були встановлені у обстежених Іб групи (табл. 2).
При транскраніальному обстеженні кровотоку по магістральних артеріях голови в Іа групі реєструвалось зниження лінійної швидкості кровотоку (ЛШК) по судинах каротидного басейну та відповідна тенденція спостерігалась і при визначенні пульсаційного індексу (ПІ), причому показники достовірно відрізнялись від групи контролю та Іб групи (p<0,05). Щодо Іб групи, то доплерографічні зміни характеризувались зниженням лінійної швидкості кровотоку у судинах вертебро-базилярного басейну з вірогідною відмінністю з контрольною та Іа групами (p<0,05), поряд з цим у судинах каротидного басейну відмічалось деяке підвищення швидкості кровотоку. Контрольна група характеризувалась відсутністю значимих порушень мозкового кровотоку за показниками лінійної швидкості кровотоку та пульсаційного індексу.
Патологічні зміни у структурі головного мозку за даними МРТ виявлено у більше ніж у половини обстежених, що підтверджує наявність органічного ураження головного мозку.
Отримані нами результати дослідження структур головного мозку методом магнітно-резонансної томографії (МРТ) дозволили виявити томографічну картину прояву візуальних феноменів (атрофії, вогнищ деміелінізації та криблюр, лакунарних інфарктів), які зустрічалися в окремих випадках ізольовано, однак у переважній більшості спостережень були пов’язані з наявністю кількох патоморфологічних змін.
На мал.1 надано основні типи томограм (у відсотках), які спостерігалися у обстежених хворих.
Як бачимо із наведеного малюнка основні типи томограм у обстежених хворих обох груп склали: 44% поєднання патологічно посиленої візуалізації судин та криблюр; 32% - поєднання криблюр та одиничних вогнищ деміелінізації та 24% поєднання криблюр, вогнищ деміелінізації, ознак атрофії. Зміни лікворовмісних просторів за рахунок розширення субарахноїдального простору спостерігались в Іа групі. Суттєвих відмінностей між томографічними даними у хворих з естрогенною недостатністю і неврологічними проявами в ІА т ІВ групах не виявлено. Це може бути пояснюватися спільними патогенетичними механізмами розвитку цереброваскулярної патологїі в обох підгрупах обстежених хворих.