Секрет такого втягання зовнішнього околу у вимисли фантазії відомий кожному романтикові, і початкуючий Стівенсон у "Нових арабських ночах" пішов тією ж дорогою, яку перейшли попередні великі містифікатори XIX віку - Гофман і Едгар По, і Шарль Нодьє, і стільки інших. У вікторіанському Лондоні він оселив новітнього Гарун ар-Рашида – "богемського принца" Флорізеля, відвідав разом з ним непевні столичні кубла, набрався через нього всякого клопоту, коли ж вийшла призначена на розвагу година дозвілля, то збувся вдух вельможного виплоду своєї уяви, використавши "останню революцію", що скинула принца з престолу і примусила стояти за прилавком у тютюновій крамниці. І потім, уже підвладний ненаситнішим прагненням, не раз повертався Стівенсон на ті перехрестя, де буденщина стикається з незвичайним. Він натрапляв на них скрізь і не пускаючись у дуже далеку дорогу, бо вмів будити від сну зачаровані країни і знав, як зрушити речі з їх удаваного заціпеніння. В тому ж таки Лондоні він обернув доктора Джекіла в містера Гайда так подібно, що мусив був стерпіти закид парадоксального Вайлда в занепаді свого колишнього містифікаторського хисту. Йому не важко було запродати дияволові душу наймички Дженет і підняти з небуття проти жаги іспанки Олальї всіх її предків (сюжет двох оповідань із збірки "Веселі хлопці", 1887). На цілий роман стало йому пригод у Грюневальді, — якомусь царстві, — ще одного володаря — принца Отто. Навіть опинившись серед чужого оточення Океанії, не зрікся він спроби додати казкового до власних її казок. Написані там два оповідання "Вечірні розмови на острові" – "Сатанинська пляшка" та "Острів голосів" гідно довершили цикл Стівенсонової фантастики повсякденного.

Висновки

Отже, можемо зазначити, що твори Роберта Стівенсона вражають своєю цікавістю і дивують безмежною натхненністю їх автора. Протримавши читача за допомогою тонких способів художнього впливу в неослабленому напруженні аж до останніх сторінок, Стівенсон швидкою і легкою ходою простує до втішного кінця. Майже кожна з його при мрійливих подорожей закінчувалася щасливо, - навіщо накопичувати на власні читачеві злидні злигодні уявні? Всі побиті кораблі повинні знов дістатися під розвинутими вітрилами до своєї гавані. Бо закінчуються мандрівки зустріччю закоханих.

"Море, світло, стрімки береги, гостроверхі гори, тінь навислих лісів, безугавний гомін прибою біля рифів, жінки, первісніші за Єву, тьма, борвій, тремтіння щогл, скрегіт блоків, рев води і шалений мисливець шторму слід у слід за ланею – шхуною, що немов збожеволіла; рубаки Червоної та Білої троянд у залізі та криці, похмурі морські капітани у трикутних капелюхах, головорізи – пірати, вся портова потолоч, каверзні нотарі, гоноровиті сквайри, мрійні леді, горді горянки; мандрівні прапори пташиного лету, безмежна ваблива далечінь широких, рівних, безкрайніх шляхів і вічна пісня, що владно співала в серцях далеких наших предків і закликає нас до мандрів, - чого ще можна вимагати від одного письменника! Молодь прийняла його скрізь, відразу й назавжди, і українські залюбки. А над літнім, старим і спорохнілим, позначеним тавром труда, розчарувань і втоми, війне з його творів на хвилину, як мріяв Роберт Стівенсон, повітря молодощів наших, повітря нашого дитинства.

Список використаної літератури

1. Калинович М. Вітер молодощів наших // Зарубіжна література. – 1998. – 3 44. – С. 4 – 5

2. Киреев Р. Остров Стивенсона6 он же остров сокровищ // Труд. – 1996. – 5 января. – С. 9

3. Олдингтон Р. Стивенсон. М., 1973 Стивенсон Р.Л. Собрание сочинений, тт. 1–5. М., 1981 Набоков В.В. Р.Л.Стивенсон // Набоков В.В. Лекции по зарубежной литературе. М., 1998

4. Система уроків за романом Р. Л. Стівенсона "Острів скарбів" // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2001. - № 9. – С. 6 – 10

5. Стивенсон Остров сокровищ. – М., 1989

6. Энциклопедия для детей. Том 15. всемирная литература. Ч. 2. ХІХ и ХХ века. – М., 2002