Реферат: Особливості профілактики злочинних посягань у сфері банківського кредитування
3. Зробити обшук за місцем його постійного (тимчасового) проживання, за місцем його роботи, в особистому або службовому транспорті.
Вилученню підлягає все те, що має або може мати відношення до злочинної діяльності даної особи, а також матеріальні та валютні цінності, гроші, бланки документів, штампи, договори, контракти або їх чернетки та інші документи (включаючи ксерокопії).
Під час особистого обшуку у підозрюваного вилученню підлягають всі фінансові документи і бланки (включаючи цифрові, які можуть виявитися позначеннями кодів, шифру, номерів рахунків), чернетки, документи на транспортні засоби, дискети та інше.
4. Допитати підозрюваного.
При допиті необхідно в першу чергу з’ясувати:
а) на якій підставі видано кредит;
б) які надано гарантії його повернення (співставити з наявними договорами, контрактами, дослідити їх дійсність);
в) які зв’язки існували між затриманим і згаданими в підроблених документах комерційними структурами, їх керівниками;
г) чи існують договори про сумісну діяльність (якщо вони існують, вимагати їх пред’явлення) і який характер цієї діяльності;
д) чи виконано умови договору, чи була реальна можливість його виконати, яке відношення має комерційна структура до предмету застави вказаного в договорі [8].
5. Терміново підтвердити або спростувати пояснення підозрюваного.
6. Одночасно необхідно накласти арешт на майно і рахунки в банках, провести виїмки доказів, документів, призначити ревізії.
7. з метою виявлення учасників злочинної діяльності важливе значення відіграють заходи щодо встановлення зв’язків, пересування, телефонних переговорів між учасниками, скопіювати найбільш важливі документи, що можуть бути знищені, виявити місця зберігання інших документів і чорнових записів, оглянути фінансові звіти й кореспонденцію, скопіювати комп’ютерну інформацію.
Таким чином, працівники служби безпеки банку та оперативні працівники при профілактиці злочинних посягань при проведенні кредитних операцій повинні скеровувати зусилля на такі ключові моменти, як: виявлення осіб, що сприяли вчиненню злочину; визначення основних способів та можливих схем розкрадання кредитних коштів; налагодження тісної взаємодії між оперативними працівниками та працівниками служби безпеки банку, а також взаємодія з іншими державними органами, що здійснюють контроль за кредитними операціями.
Систематизація позитивних напрацювань оперативних підрозділів в даному напрямі та їх теоретичне обгрунтування уможливить ефективніше використовувати засоби та методи профілактичної діяльності з метою детального відслідковування всіх операцій при здійсненні кредитування, виявляти причини та умови, що сприяють цьому, а також приймати відповідні заходи реагування, що спрямовані на профілактику та припинення злочинних дій.
1. Положення про кредитування, затверджене Постановою правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246 (зі змінами на 31.12.1999р.).
2. Осадчий В. И. Мошенничество с финансовыми ресурсами // Все о бухгалтерском учете. – 1996. – 27 ноября – № 46/128.
3. Узагальнення практики застосування судами України законодавства про шахрайство з фінансовими ресурсами: Верховний Суд України 1995-1996 роки.
4. Рішення Верховного Суду України // Щорічник. – 1998. – 99 с.
5. Кримінальний кодекс України (коментований) – К.: “Юрінком”, 1997.
6. Закон України “Про заставу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47.
7. Методичні рекомендації стосовно взаємодії НБУ з правоохоронними органами щодо передачі їм матеріалів перевірок комерційних банківських установ, які можуть свідчити про злочинну діяльність // МВС України, Національний банк України, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України № 3784/Шт, №43-210/299, № 25/2-99, 2/2-13925.
8. Стрельцов Е. Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций: АОБАХВА. – Одесса, 1997.