Реферат: Особливості занять з образотворчого мистецтва у першому класі

Якщо говорити про конструювання та ліплення, ці уроки мають багато спільного, оскільки в процесі виконання навчальних завдань у дітей формується відчуття цілісності пропорцій та загальної форми, співвідношення цілого та частин, формуються уявлення про засоби передачі образу конструктивної чи пластичної форми.

Значення уроків декоративно-прикладного мистецтва незаперечне, оскільки його вважають основним засобом засвоєння духовної культури народу. Крім того, саме декоративна образотворчість найбільш доступна дітям, оскільки стилістичність та спрощеність форм, яскрава колористика того, що передається графічними засобами легко засвоюється дітьми, штовхає їх до пошуку нових засобів реалізації навчальних завдань.

Для кожного уроку вчитель розробляє його структуру, підбирає відповідну наочність (так звані слухові та зорові ряди), продумує драматургію уроку. Наочність повинна чітко відповідати меті та завданням уроку, стимулювати творчість, розширювати чи давати уявлення дітям про те, що вивчається. Драматургія уроку передбачає своєрідне театральне дійство, яке забезпечить емоційний виклад матеріалу, сприятиме зацікавленню дітей образотворчості.

Серед загально-дидактичних етапів уроку визначаються такі:

1. Організаційний етап, на якому відбувається підготовка учнів до роботи, організація робочого місця. Цей етап може бути як на початку, так і в середині уроку, при зміні видів навчально-пізнавальної діяльності.

2. Етап перевірки домашнього завдання. При викладанні образотворчого мистецтва графічне домашнє завдання відсутнє. Замість практичної роботи може бути задано спостереження за явищами природи та предметним середовищем.

3. Етап всебічної перевірки ступеня засвоєння навчального матеріалу. Засобом репродуктивної бесіди, або іншими, на цьому етапі визначається засвоєння навчального матеріалу теми, яка вивчається чи повторюється, виявляються слабкі сторони, і для подальшого просування вносяться роз'яснення, стимулюється застосування раціональних прийомів.

4. Етап підготовки учнів до активного і свідомого засвоєння навчального матеріалу. На цьому етапі відбувається мотивація учнів до активного сприйняття нового навчального матеріалу, актуалізація раніше засвоєних знань та умінь, активізація навчально-пізнавальної діяльності.

5. Етап засвоєння нового навчального матеріалу, формування або закріплення, удосконалення, узагальнення, систематизація нових знань і умінь інтелектуального та практичного характеру. Планування навчального матеріалу за темами дає можливість на перших уроках вивчення теми розкрити всі її складові, і надати уявлення про цілісний фрагмент змісту освіти, що вивчається; послідовно здійснити розкриття головних понять, алгоритмів дій, відпрацювання умінь та навичок, провести узагальнення та систематизацію навчального матеріалу.

6. Етап перевірки розуміння і корекції засвоєння учнями нового матеріалу, на якому перевіряється розуміння учнями сутності елементів змісту освіти, що вивчаються, взаємозв'язок між ними, надається індивідуальна допомога.

7. Підведення підсумків уроку. Узагальнюються елементи знань та умінь, що вивчалися, і представляються цілісно.

8. Інформація про домашнє завдання (якщо є).

Головною метою уроків є навчально-пізнавальна діяльність школярів. Реалізація мети та завдань уроку залежить від форми навчально-пізнавальної діяльності. В арсеналі кожного вчителя є значна кількість форм організації навчально-пізнавальної діяльності, а саме:

фронтальна форма, за характером сумісно-індивідуальна (передбачає, що всі учні працюють в одному темпі за однаковим завданням);

парна (організація навчально-пізнавальної діяльності за парами, які мають певну основу, навчальні, індивідуальні можливості учнів);

групова (склад учнів поділяється на групи, бригади, ланки; кожна група має своє завдання, завдання рівноцінні за змістом та складністю);

кооперовано-групова, колективна (клас поділяється на групи для виконання кожною з них частини загального завдання);

диференційовано-групова (передбачає організацію роботи груп учнів з різними можливостями, за різними завданнями, що відповідають визначеним можливостям);

ланкова (передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів, за характером - послідовно-взаємодіюча);

бригадна (передбачає організацію навчальної діяльності спеціально сформованих тимчасових груп учнів, за характером - сумісно-взаємодіюча);

індивідуальна (самостійна робота кожного учня за особистим завданням і за самостійно обраним темпом, які залежать від навчальних можливостей і психічних особливостей);

індивідуально-групова (передбачає включення окремих учнів в роботу над оригінальними завданнями при виконанні основним складом класу загального завдання) [38, 63].

Важливим є усвідомлення цілей навчального процесу, чітке визначення завдань конкретного етапу навчання, конкретного уроку та їх реалізація, доцільний підбір методів та форм навчання. Окрім гри, як основного методу організації навчально-виховної діяльності учнів першого класу використовують ще наступні методи роботи з дітьми:

інформаційно-рецептивний (пояснювально-ілюстративний);

репродуктивний (відтворюючий);

проблемного викладу;

евристичний (частково-пошуковий);

дослідницький.

Інформаційно-рецептивний (пояснювально-ілюстративний) метод спрямований на організацію сприймання інформації. Це може бути пред'явлення в готовому вигляді об'єкта, що вивчається (або його зображення чи кінофільм); вчитель може сам побудувати розповідь. Його завдання - організувати сприйняття. Діяльність учня при цьому полягає у сприйманні, усвідомленні і запам'ятовуванні об'єму одержаної інформації в готовому вигляді.