Реферат: Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

- за формулами – математичні розрахунки;

- за таблицями складеними відповідно до основних видів СДОР.

Що таке оцінка хімічної обстановки?

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють:

- визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості;

- аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об’єктів і дію формувань ЦО;

- висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

Завдання, які вирішуються при оцінці хімічної обстановки:

- визначення розмірів району аварії (умови виходу СДОР у навколишнє середовище, площу зараження, глибину і ширину зони зараження);

- визначення числа потерпілих людей;

- визначення стійкості СДОР в навколишньому середовищі;

- визначення допустимого часу перебування людей в засобах захисту;

- визначення часу підходу зараженого повітря і часу уражаючої дії СДОР;

- визначення зараженості систем водопостачання, продуктів харчування та ін.

Методи оцінки хімічної обстановки:

Оцінку хімічної обстановки проводять методом прогнозування і за даними розвідки.

Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки:

- характеристика об’єкту аварії (обвалований, не обвалований);

- час аварії, тип і кількість СДОР;

- ступінь укриття і зараженості людей, об’єкту;

- топографічні особливості місцевості;

- реальні метеоумови (температура повітря, грунту, напрямок і швидкість вітру, його вертикальна стійкість);

- склад, розміщення і можливості різних підрозділів по ліквідації наслідків аварії.

При завчасному прогнозуванні масштабів зараження у випадку аварії приймається викид із максимальної по об’єму одиночної ємності, метеоумови: інверсія, швидкість вітру 1 м/с, t=20⁰ С.

Для прогнозування масштабів зараження після аварії – беруть конкретні дані, реальні метеоумови.

При оцінці хімічної обстановки в першу чергу наносять на карту місце аварії на об’єкті, кількість викинутого СДОР і зону розповсюдження зараженого повітря.

Зона можливого зараження хмарою СДОР обмежена колом, півколом, сектором, які мають кутові розміри (¡) і радіус, рівний глибині зараження “Г”. Центр співпадає із джерелом зараження.

Зона фактичного зараження має форму еліпса. Зображення зони фактичного зараження на карту не наноситься в зв’язку з можливими переміщеннями хмари СДОР при зміні напрямку вітру.