Реферат: Озимий ріпак
2. Історія і поширення культури
Ріпак є однією з найдавніших культур. Цярослина відома ще за 4 тис. років до н.е.Дослідники не дійшли згоди щодо батьківщиниріпака: одні вважають нею південно-західне узбережжя Європи,інші - Середземномор'я. В XVII-XIXстоліттях ріпак був дужепоширеною культурою. Площа під ним тільки в Німеччині в тічаси сягала 300 тис. га.
З Німеччини через Польщу ріпак проник до Західної України, де також займав доволі великі площі. Згодом ця культура набула значного поширення по всій Україні. На кінець 30-х років в районах Західної України посівні площі становили 120-130 тис. га. Проте в 50-х роках XXстоліття виробництво ріпака в Україні було згорнуто через розширення посівних площ соняшнику. В 1970-1973 pp. в Україні засівалось лише 2,5-3,0 тис. га.
Відродження ріпака як промислової культури в Україні майже заново почалося 20 років тому. Найбільше висівали ріпак в 1986-1990 pp. Планувалося в 2000 році сіяти його на площі 0,5 млн. га. Очікуваного росту посівних площ у 1990-2000 рр не відбулося в основному через відсутність переробних підприємств і зниження попиту на насіння (табл. 9.8).
Посівна площа під ріпаком в світі становить 22-24 млн. га, середня врожайність 13,5-15,0 ц/га. За питомою вагою в загальносвітовому виробництві олійних культур ріпак вийшов на третє місце після сої й пальми, випередивши навіть соняшник (табл. 9.1).
Дві третини світового виробництва ріпака сконцентровано в Індії, Китаї й Канаді - де засівається по 5,4-6,4 млн. га (табл. 9.9). У Європі посівна площа досягає 2,6-3,5 млн. га, середня врожайність 24-28 ц/га. Найбільше сіють у Німеччині - 1 млн. га, збираючи середній урожай насіння 26-33 ц/га. На значних площах вирощують ріпак у Великобританії (0,5 млн. га), Польщі (0,47 млн. га), Франції (1,15 млн. га), а також Данії, Швеції, Чехії, Фінляндії (70-190 тис. га).
Урожанйність насіня ріпаку в світі за період з 1979 по 1998 рік підвищилася з 9,7 ц/га до 13,4 ц/га або на 38,1%. Якщо в 1979-1981 pp. у світі було вироблено 11,3 млн. т, в 1985 р. - 19,2 млн. т, в 1990 р. -24,4 млн. т, то в 1998 році уже 33,6 млн.т.
Найбільшими виробниками ріпаку в 2002 оці були Китай (11.30 млн.т), Європейський Союз (8,91 млн.т), Канада (5,06 млн.т), Індія (4,8 млн.т), Австралія (1,6 млн.т).
3. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
3.1 Вимоги до температури
Ріпак - олійна культура невибаглива до тепла.Насіння ріпака починає проростати при температурі 1°С, проте для одержання сходів на 3-4 день потрібна температура 14-17°С. Рослини вегетують при 5-6"С і продовжують осінню вегетацію при настанні нічних заморозків. Для осінньої вегетації достатня сума активних (вище 5"С) температур 750-800°С. Найкраще перезимовують рослини з розвинутою розеткою 6-8 справжніх листків, що досягається оптимальним строком сівби і рекомендованою густотою рослин. Сходи озимого ріпака при пізніх строках сівби не проходять загартування і гинуть при морозі 6-8"С. При доброму загартуванні ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до мінус 12-14"С. При сніговому покриві в 5-6 см озимий ріпак витримує морози 23-25"С і навіть до мінус ЗС. Найкраще перезимовує при висоті рослини 10-15 см. Навесні рослини відновлюють вегетацію при середньодобовій температурі 1-3°С. Ріпак негативно реагує на сильні коливання температури навесні. Найкраща температура для росту вегетативної маси 18-20°С. Оптимальна температура в період достигання і цвітіння 22-23°С. За весняної сівби озимий ріпак не дає квітконосних пагонів, але розвиває розетку з великим листям, яка досягає висоти 60-80 см і придатна для використання на корм худобі.
3.2 Вимоги до вологи
Озимий ріпак вимогливий до вологи. При річній сумі опадів 600-700 мм він формує високупродуктивність, при 500-600 мм - задовільну, а при меншій 500 мм - врожаї помітно знижуються. Транспіраційний коефіцієнт 500-700. Ріпак менш вимогливий до вологи восени і рано навесні.
Від появи сходів до закриття ґрунту листками достатньо незначних опадів. При відновленні вегетації навесні рослини добре використовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає нестача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси. Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може викликати опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння.
При формуванні стручків і достиганні ріпак теж потребує достатнього вологозабезпечення. Ріпак добре реагує на часті, але не сильні дощі. Якщо під час наливу і достигання вологи недостатньо, то маса 1000 насінин зменшується з 4,0-4,5 г до 2,5-3,0 г, достигання насіння прискорюється, врожайність зменшується.
Вегетаційний період озимого ріпака на 10-15 днів триваліший, ніж суріпиці озимої, а врожайність на 15-20% вища.
Озимий ріпак - рослина довгого дня. Ясна погода під час загартування сприяє підвищенню морозостійкостіріпака. Під час весняно-літньої вегетації краще росте при високій вологості повітря при помірних невисоких температурах. Такі умови складаються при похмурій погоді.
3.3 Вимоги до грунту
Озимий ріпак вимогливий до родючості грунту.
Формування 1 ц насіння ріпак потребуєзначно більше поживних речовин, ніж зерновікультури. Добре росте на чорноземах, темно-сірих та сірих лісовихгрунтах, дерново-підзолистих та ін. з нейтральною або слабокислою реакцією грунтового розчину (рН 6,6-7,2). Може рости і при рН вище 7,2 і нижче 6,6.
Непридатні - важкі глинисті, заболочені з водонепроникним підорним шаром, бо в них недостатньо розвивається коренева система. Вирощування ріпака на піщаних фунтах Полісся значною мірою залежить від їх забезпеченості поживними речовинами і вологою. Ріпак добре росте у Степу, за винятком засолених фунтів. Найсприятливіші для вирощування цієї культури фунти Лісостепу.
4. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАНЯ
4.1 Попередники
Попередники ріпака повинні сприяти знищенню бур'янів, створенню доброї структурифунту з достатньою кількістю поживних речовин, рано звільняти поле. Тому найкращі попередники цієї культури - багаторічні бобові трави; добрі - рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні - зернові культури; несприятливі - овес і яра пшениця.
Але при сучасній структурі посівних площ, коли 50% і більше займають зернові, ці культури є основними попередниками для озимих зернових. Тому озимийріпак висівають після озимого і ярого ячменю, озимої пшениці.
Не можна сіяти ріпак після цукрового буряка, оскільки виникає небезпека поширення нематоди, яка є шкідником для обох культур. Не розміщують ріпак після соняшника та капустяних - гірчиці, редьки, капусти та ін. Повертати ріпак на попереднє поле у сівозміні дозволяється не раніше як через 4-5 років.
Ріпак як перехреснозапильна культура потребує просторової ізоляції щонайменше 500 м. Потрібна вона і для захисту від шкідників і хвороб.
Вирощування ж ріпака і зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан полів, зводить до мінімуму зараження зернових кореневою гниллю.
4.2 Обробіток грунту