Реферат: Пам’ятки трипільської культури на території Барського району
2. Ялтушків І та ІІ
Поселення відкриті у 1965 р. викладачем Вінницького політехнічного інституту В.Д. Гопаком, в ході археологічної розвідки вздовж р. Лядова.В 1978 році співробітником Вінницького краєзнавчого музею В.П. Прилипко було розкрито одне наземне глинобитне житло. Поселення Ялтушків І (ур. Борисове поле) знаходиться в 4 км на південний схід від села, на правому березі р. Лядова та займає розлогий схил мисоподібного виступу плато, утвореного довгою балкою з півдня і вигином ріки зі сходу, та з півночі на південь — біля 1000 м[11] . Таким чином, ялтушківське поселення, маючи площу 100-120 га, є найбільшим з нині відомих трипільських пам’яток Подністров’я[12] . Поселення має кругове планування. Візуально зафіксовано кілька концентричних кіл, по яким були розміщені глинобитні житла, Розкоп 1978 року знаходився у південній частині поселення, біля лісопосадки. Тут була відкрита на глибині 0,7-0,8 м від поверхні, на межі чорнозему та гумусованого суглинку прямокутна в плані глинобитна «площадка». Довжина її з заходу на схід — 10 м, ширина — біля 6 м[13] . Було зафіксовано три шари глиняної обмазки. Верхній шар зберігся лише окремими ділянками у вигляді невеликих аморфних шматків сильно перепаленої глини, їх поверхня мала сліди грубого згладжування, а в нижній частині зафіксовані відбитки вузьких плах та тонких жердин. Орієнтовані відбитки хаотично. Другий шар, на відміну від першого, залягав суцільним, щільним, горизонтальним масивом, розтрісканим на шматки великих розмірів. Найвища ступінь випалу (часто до шлаку) спостерігалась у центральній та південній частинах площадки. Шматки обмазки у центральній частині житла мали зверху тонкий шар підмазки з глини, в масі якої помітна домішка шамоту та піску, тоді як в глину основи обмазки домішувалась полова. Поверхня підмазки в одному місці була ретельно загладжена, що може вказувати на якусь вимостку, але її форма та розміри не піддаються реконструкції. В розрізі шматків другого шару видно, що глина намазувалась кілька разів — чітко фіксуються напластування (можливо сліди ремонтів). Вдалось прослідкувати, що дія полум’я була спрямована на нижню частину обмазки будівлі, тобто туди, де маємо відбитки колотого дерева, широких плах, зрідка жердин. Орієнтовані відбитки здебільшого перпендикулярно довгій осі житла. На рівні другого шару в західній половині площадки знайдені були розвал амфори, велика зернотерка з каменю, фрагменти столової кераміки, а в середині — розвали грушоподібних посудин та амфор, фрагменти біконічної посудини, скупчення глиняних відтяжок (32 шт.), розвал покришки та кам’яний розтирач. За межами площадки, біля східного її краю знаходились розвали грушоподібних та біконічних посудин, амфор, кубків, мисок, уламки кількох крем’яних ножів.
Під другим шаром обмазки, на поверхні ґрунту розчищені були ділянки підмазані тонким шаром глини без домішок. Розрив в заляганні підмазки долівки (третій шар підмазки) проходив з півночі на південь, тобто поперек житла і вказував на місце внутрішньої перегородки, що ділила приміщення першого поверху на дві камери — східну (16 м
) та західну (34 м). У південному кутку східної камери на підмазці підлоги знаходилось підвищення прямокутної форми (0,8x0,65, висота — 0,6 м). За складом глина підвищення та підмазки ідентична, тільки поверхня першого більш ретельно загладжена. У камері, біля перегородки на підмазці знайдені фрагменти кратеру, цілий кубок, розвал біконічної посудини, глиняна відтяжка, а біля перегородки зафіксовано розвал кухонного горщика з зооморфним наліпом. За межами підмазки, на земляній підлозі розчищені фрагменти великої миски, цілий кубок, розвал грушоподібної посудини, уламок крем’яного ножа[14] .
Західна камера, що за площею вдвоє перевищувала східну, мала підмазку долівки тільки в центральній частині (18 м). Підмазка складалась з двох тонких шарів глини, намазаних один на одній, їх поверхня добре загладжена. У північно-східному кутку камери на підмазку було нанесено ще один, третій, відносно товстий та щільний шар глини з домішкою шамоту та піску. Цей шар має площу приблизно 3 м. Поверхня його добре загладжена. На ньому було розміщено скупчення аморфних фрагментів стінок та склепіння печі. В плані вона мала прямокутну форму (1 х 1 м). Піч ліпилась стрічковим способом, в глині відмічена незначна домішка полови та велика кількість піску. Товщина стінок та склепіння від 8 до 15 см. З зовнішньої та внутрішньої сторони стінки мали грубо загладжені поверхні. Описана вже обмазка становила черінь печі, а виходячи за її межі утворювала припічну вимостку. Поряд знаходились розвали конічних мисок, двох біконічних та двох грушоподібних посудин і одного кратеру. Друга група посуду (дві грушоподібні посудини, шоломоподібна покришка, біконічна посудина) знаходилась трохи на схід від печі. Крім того, на площі камери виявлені ще розвали грушоподібної та біконічної посудин, шоломоподібної покришки, кубка, горщика, великого широкогорлого глека, конічної миски. Біля південного краю камери розчищені зернотерка та розтирач.
Розбірка підмазки показала, що глина намазувалась безпосередньо на землю — в нижній частині підмазки фіксуються негативні відбитки поверхні грунту. Випал глини досить високий, але не рівномірний. В цілому, вищий ступінь випалу спостерігався в західній камері. В розрізі шматків підмазки видно, що найбільший випал глина зазнала у верхній частині, а далі випал поступово зменшувався (в нижній частині зафіксовані сліди кіптяви). Під шаром глини маємо окремі плями пропеченої землі.
У східній камері, під вимосткою виявлено було шар горизонтально викладених окремих фрагментів товстостінних столових посудин, що слугували фундаментом, на який потім була намазана глина. На місці перегородки не зафіксовано слідів стовпів. Мабуть, перегородка, як і зовнішні стіни була глинобитною.
Біля східного краю «площадки» знаходилась неглибока яма прямокутної форми (1,2 х 0,8 х 0,5 м)[15] , в заповнені якої були розвали біконічної посудини, двох конічних мисок, кубка, фрагменти біконічних та сфероконічних посудин, уламок крем’яного ножа, дрібне каміння, кістки тварин. Під час прокопки, нижче рівня підлоги, зустрічались окремі фрагменти кераміки, кістки тварин та ін., що свідчить про спорудження даного будинку тоді, коли найближчі ділянки були вже забудовані та заселені.
Аналіз особливостей пошарового залягання обпаленої глини, фіксація відбитків дерев’яних конструкцій, дослідження деталей інтер’єру дозволяє реконструювати площадку як залишки двоповерхового житла з земляною, частково підмазаною глиною, підлогою першого поверху, приміщення якого розділене перегородкою на дві камери, де в більшій камері знаходилась піч та припічне підвищення, а в меншій — вимостка. На глинобитні стіни перпендикулярно довжині житла було покладено дерев’яний каркас, потім обмазаний глиною, який слугував міжповерховим перекриттям, В центрі підлоги другого поверху знаходилась невелика вимостка. Житло також мало перекриття горища, яке складалося з легкого дерев’яного каркасу та тонкого шару глини. За межами житла біля його східної поперечної стіни знаходилась невелика яма господарського призначення.
Таким чином, житло Ялтушківського поселення досить складна будівля, що вказує на високий рівень житлобудівної техніки мешканців цього поселення. Загальний вигляд житла, деякі деталі інтер’єру, способи будівництва досить схожі з будівлями поселення Коновка[16] .
Серед знахідок кількісно переважає кераміка. За техніко-технологічними ознаками вона поділяється на кухонну та столову.
Кухонний посуд малочисельний. Виготовлявся він з глини з домішкою жорстви, мілкого піску, товченої черепашки. Поверхня посудин добре загладжена, інколи вкрита розчісами. За формою виділяються великі горщики з широкими, високими плічками та високими прямими вінцями. На вінця нанесені вертикальні розчіси, а по краю вінець та на плічках — ряди відтисків «гусениці», защипів, насічок. На вінцях одного з горщиків маємо зооморфний наліп, а самі вінця вкриті червоною вохрою. Другий підтип горщика — невеликий, тонкостінний, з м’яким S-подібним профілем, як правило, без орнаментації. Одним екземпляром представлена напівсферична миска з закраїною.
Столова кераміка ліпилась з добре відмуленої глини (іноді спостерігається природня домішка мілкого піску). Кераміка тонкостінна, доброго випалу. Поверхня посудин вкривалась тонким шаром ангобу, котрий потім фарбувався у жовто-гарячий або майже білий колір, та вкривався переважно монохромним розписом. Інколи застосовувався біхромний малюнок — чорною та червоною, або чорною та білою фарбами. Частина столового посуду зберегла сліди недбалого личкування.
Основними формами столової кераміки є миски (конічні, напівсферичні, циліндроконічні), кубки (високі гострореберні та приземкуваті з округлими плічками, іноді з петельчастою ручкою), амфори (деякі з лійчастими вінцями), сфероконічні та біконічні (останні двох підтипів) посудини, кратери, грушоподібні посудини (кількох варіантів), покришки (зрізано-конічні, шоломоподібні, ступко подібні), горщики. Крім того, серед підйомного матеріалу зустрінуті невиразні фрагменти біноклеподібних посудин та прямокутної в плані, з невисокими вінцями жаровні на 4-х ніжках.
Основними орнаментальними схемами виступають класична тангенсна, спрощені та деградовані тангентні композиції, метопна, меандрова, фестонна, зрідка «совиний лик», «лицьова». Досить часто орнамент закомпоновано у два фризи, де верхній розписувався спрощеним малюнком у вигляді навкісних ліній, рядів трикутників, фестонів. В розписі зустрічаються зображення тварин.
Знайдені також глиняні відтяжки до ткацького верстату та фрагмент, можливо, моделі саней. Антропоморфної та зооморфної пластики не виявлено. З кременю виготовлялись ножі, вкладиші до серпів, кінцеві скребачки на пластинах та відщепах, відбійники, а з каменю — зернотерки, розтирачі, відбійники[17] .
На особливу увагу в даному поселенні претендують денця з відбитками тканин. З більш ніж чотирьохсот трипільських поселень досліджених на Поділлі лише на кількох був виявлений подібний матеріал. У Ялтушкові було знайдено та досліджено шістнадцять таких відбитків, п’яти різних типів переплетення ниток: килимове переплетення, просте полотняне переплетення, поєднання трьох ткацьких технік, в’язання спицями та в’язання гачком[18] .
Наступні дослідження згадуваного уже трипільського поселення Ялтушків І були проведені у 1993 р. В.О. Шумовою[19] та у 1994 р. експедицією Вінницької обласної археологічної інспекції: В. Загоруйко та В. Прилипко[20] .
Кераміка поселенння Ялтушків І, дозволяє віднести його до кінця середньої фази розвитку петренської локально-хронологічної групи (етап СІ за періодизацією Т.С. Пассек)[21] .
Ще одну трипільську пам’ятку було виявлено на західній околиці с. Ялтушків, на лівому березі р. Лядова. Поселення займає схили першої надзаплавної тераси та перекрите оселями мешканців села[22] . Серед незначного підйомного матеріалу маємо столову кераміку з монохромним, біхромним і поліхромним розписом та прикрашену заглибленим орнаментом. Переважають округлотілі форми посуду, а окремі екземпляри мали невисокі кільцьові піддони.
Пам’ятку Ялтушків II, з оглядом на малу кількість матеріалу, можна попередньо віднести до етапу ВІ/ВІІ (КукутеньАВ)[23] .
3. Бригидівка
Крім розкопок загін проводив розвідки по р. Лядовій між селами Ходаки та Ялтушків. Так, напроти Ходакського поселення, на правому березі, на розлогому схилі мису, що утворився вигином ріки, було відкрито досить велике трипільське поселення. Воно знаходилось в 1 км. на південний схід від с.Бригидівка та займало східну частину вказаного мису. Площа поселення біля 40 га (700 х 600 м). Сплановано поселення по концентричних колах[24] . Внаслідок шурфування було виявлено глинобитні житла, які мали земляну підлогу, масивне міжповерхове перекриття, що складалося з дерев’яного каркасу, обмазаного шаром глини, та легке перекриття горища[25] . По залишках наземних глинобитних жител чітко простежується два ряди. З площі поселення, а також шурфів маємо досить виразний матеріал.
Посуд, переважно, відноситься до категорії столової кераміки, що вироблялась з тонкоструктурної глини з природною домішкою мілкого піску. Столові посудини прикрашені або розписом, або заглибленим орнаментом. На деяких фрагментах зафіксована змішана техніка орнаменту — заглиблений в сполученні з розписом (чорна фарба). Заглиблений орнамент у вигляді спіральних композицій виконувався широкими дугоподібними стрічками, що складались з 5-6 глибоких та тонких ліній. Характерні були наступні форми — великі грушоподібні посудини з широкими округлими плічками та горизонтально розташованими вінцями без шийки; кратероподібні посудини з округлотілою нижньою частиною корпусу та високими і широкими вінцями-раструбами.
Серед розписної кераміки виділяються конічні та напівсферичні миски, приземкуваті кубки з широкими низькими округлими плічками та високою зрізано-конічною горловиною (іноді з ручками-вушками під вінцями); біконічні та сфероконічні (останні переважають) посудини з високими лійчастими або прямими вінцями; амфори — або приземкуваті, з низькими округлими плічками та лійчастими вінцями, або високі, з вузькими плічками та прямими вінцями; шоломоподібні покришки грушоподібні посудини з високими циліндричними вінцями; кратери з високими, широкими вінцями-раструбами.
Більшість посудин прикрашено чорним монохромним малюнком, але зустрінуті окремі фрагменти, розписані біхромним розписом (чорною та червоною, чорною та білою фарбами). Найбільш вживаними орнаментальними схемами були меандрова, волютна, «лицьова», зрідка тангентна та метопна[26] .
Кераміка з Бригидівки вказує, що поселення відноситься до етапу ВІІ та входить до групи пам’яток, нажаль досі слабо вивчену, які зберігають багато в чому традиції попереднього етапу ВІ/ВІІ (Кукутень АВсесвітня історія.).
4. Малодосліджені пам’ятки з території району
У 1965 р. були здійснені перші більш-менш ґрунтовні археологічні дослідження на території нашого краю. Викладач Вінницького політехнічного інституту В.Д. Гопак в ході археологічної розвідки відкрив трипільське поселення біля с. Пилипи. Воно знаходиться на північній околиці села та займає пологе плато лівого берега безіменного струмка, притоки р. Лядова. В ході розвідки на поверхні простежені залишки глиняних «площадок», було зібрано фрагменти кераміки, зернотерок та кісток тварин. Пам’ятка попередньо віднесена до середнього або пізнього етапу трипільської культури[27] .
У 1987 р. студентами історичного факультету Вінницького Педагогічного Інституту В.А. Косаківським та С. Захарчуком було проведено дослідження трипільського поселення поблизу с. Польове. Знаходилось воно в 1 км на південний схід від села, вздовж лівого берега р. Лядової, понад гранітним кар’єром. В ході дослідження на поверхні зафіксовано залишки дев’ятнадцяти глинобитних жител, забудованих по трьох концентричних колах. Серед підйомного матеріалу переважали фрагменти кераміки. Цікавою знахідкою є голівка статуетки та ручка амфори з горизонтальними проколами, амфори з подібними ручками зустрічаються на трипільському поселені Кліщів (Тиврівський район, Вінницька область)[28] .