Євгеній Оскарович брав участь у монтажі й освоєнні кожної зварювальної установки. І стежив за ними доти, поки не зживалися всі труднощі пускового періоду. Там, де усі йшло добре, показувався рідко, там, де виникали труднощі чи намічалося відставання, бував регулярно.

Я ніколи не чекав, щоб прийшли і доклали про те, що «усі в порядку». Коли випробувалося яке-небудь нововведення на наших установках, я намагався піти в цех без «автора». Це давало можливість почути пряму, відверту думку заводських людей. У той час в інституті не було ні заступника директора, ні вченого секретаря, ні начальника відділу впровадження. Мені приходилося самому керувати розробкою нових тим, планувати роботу, звістки велике переписування з заводами і наркоматами, відати лабораторією, майстернями, інструкторами в цехах і т.д.

Незважаючи на таке завантаження, я ніколи не дозволяв собі «сплавити», переадресувати яку-небудь справу по інстанції, а неодмінно особисто доручав його тому чи іншому працівнику, і сам стежив за виконанням у всіх подробицях, не упускаючи так званих дріб'язків.

Роботи Інституту електрозварювання зіграли важливу роль у забезпеченні Радянської Армії достатньою кількістю першокласних бойових машин - прославлених танків Т-34, самохідних артилерійських установок і боєприпасів. В другій половині 1942 року радянська промисловість уже випускала танків більше, ніж промисловість Німеччини. У травні 1942 року радянський уряд нагородило Е.О. Патона орденом Червоної Зірки за упровадження швидкісного автоматичного зварювання на танкових заводах країни. Це була висока оцінка роботи не тільки Е.О. Патона, але і всього колективу інституту, яким він керував.

З багатьох заводів на адресу Інституту електрозварювання надходили листа з проханням надіслати інструктивний матеріал, допомогти в придбанні апаратури й у налагодженні зварювального виробництва. Е.О.Патон ґрунтовно переробляє свою книгу «Швидкісне автоматичне зварювання під шаром флюсу», що вийшла у світло в 1942 році третім виданням. Ця книга стала посібником по упровадженню швидкісного автоматичного зварювання під флюсом на підприємствах країни. Крім того, на заводи були послані докладні інструкції. Для допомоги оборонної промисловості у впровадженні автоматичного зварювання під флюсом на заводи Челябінська, Свердловська, Сталінграда, Омська, Горького й інших міст були спрямовані всі співробітники інституту, що могли працювати інструкторами.

До кінця 1942 року на танкових, мінометних, артилерійських заводах Радянського Союзу вже працювало близько 40 установок для автоматичного зварювання. Співробітники Інституту електрозварювання впровадили зварювання під флюсом у виробництво корпусів важких танків ИС і САУ на Челябінськом тракторному заводі, де були розміщені евакуйовані Ленінградський завод імені С.М. Кірова і Харківський дизельний завод. Цей комплекс став найбільшим підприємством по випуску важких танків. Широке застосування одержало зварювання у воєнний час на Уралмашзаводі у Свердловську.

Щоб узагальнити досвід застосування автоматичного зварювання під флюсом у промисловості СРСР, у січні 1943 року була скликана спеціальна конференція. Виконуючи рішення конференції, працівники інституту в тому ж році написали докладний посібник по автоматичному зварюванню бронеконструкций, що вийшло у світло за редакцією Е.О. Патона.

У 1943 році Інститут електрозварювання продовжував робити допомогу військовим заводам країни в справі освоєння швидкісного автоматичного зварювання під флюсом. Цього року тільки на заводах Наркомату танкової промисловості вже працювало 50 автозварювальних установок. За допомогою швидкісного автоматичного зварювання під флюсом було організовано потокове виробництво фугасних авіабомб, реактивних снарядів для «катюш» і інших видів озброєння і боєприпасів. В жодній країні, крім Радянського Союзу, автоматичне зварювання під флюсом броньових сталей не було ще розроблене, і лише в останні місяці війни за прикладом СРСР у США почали освоювати зварювання під флюсом при будівлі бронекорпусів танків і самохідних артилерійських установок. У Німеччині автоматичне зварювання танків так і не була створена до кінця війни.

У березні 1943 року Е.О.Патонові було привласнене звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» за видатні науково-технічні досягнення, що дозволили прискорити виробництво танків і металоконструкцій. За успішне впровадження й освоєння в бронекорпусном виробництві зварювання під флюсом орденом Трудового Червоного Прапора в 1943 році нагороджені співробітники інституту Б.Є. Патон і П.І. Севбо, орденом «Знак Пошани» - А.І. Корінний, І.К. Олійник, А.М. Сидоренко, медаллю «За трудову доблесть» - Г.З. Волошкевич, А.М. Макара, С.А. Оствовська, М.Н. Сидоренко, Ф.Є. Сороковський.

Велику роботу з впровадження автоматичного зварювання на уральських заводах у роки війни проводили й інші співробітники Інституту електрозварювання: А.Є. Асніс, Л.М. Багачок, М.С. Грохотов, Л.М. Гутман, М.Я. Горлов, Л.І. Гудима, К.О. Дзевалтовський, А.А. Казимирів, А.М. Лапін, Б.І. Медовар, У.Г. Приходченко, Г.В. Раєвський, С.В. Радченко, Д.М. Рабкін, Т.М. Слуцька, А.А. Супрун, С.С. Савенко, Ф.Ю. Сороковський, В.В. Черепанова й ін.

“Звичайно, така увага і така щедрість уряду мене радували і глибоко торкали. Але разом з тим я був збентежений. Говорю це без удаваної скромності і без усякої рисовки. Адже я і мої товариші тільки чесно виконували свій борг, і усе, що ми робили, не могло зрівнятися з мужністю і героїзмом рядового радянського піхотинця, що йде в атаку, чи танкіста, що таранить ворожу машину. Я думав, що багато років мені ще має бути трудитися, щоб хоч якоюсь мірою виявитися гідним такої високої нагороди.

Людині не дано самому судити про те, як він виконує свій борг. Щирим суддею в цьому є тільки народ. Але одне я знав твердо: усього себе, без залишку, я віддаю роботі, намагаюся жити так, щоб завжди прямо і чесно дивитися в очі радянським людям. У ті хвилини я знову пошкодував про те, що велика частина мого життя, мої молоді роки пройшли в затхлій, діляцькій атмосфері царської Росії, в обстановці, де праця не вважалася справою честі, а був тільки засобом до існування. Застосування автоматичного зварювання в оборонній промисловості дало винятково великий ефект - дозволило різко збільшити випуск бойових машин, боєприпасів і озброєння високої якості для Радянської Армії. Тільки на танковому заводі № 183 за допомогою автоматів для зварювання під флюсом було виконано 2400 кілометрів швів.” – згадував Євгеній Оскарович.

5. Післявоєнний період

У червні 1944 року інститут повернувся в Київ, де почалося відновлення його наукової і лабораторної бази. В ознаменування 75-річчя з дня народження Е.О. Патона інституту було привласнено його ім'я. Післявоєнний період характерний поглибленням і розширенням теоретичних і експериментальних робіт з вивчення зварюваності різних класів сталей, по оцінці міцності зварених з'єднань і конструкцій, а також по розробці нових систем флюсів, дротів і зварювальної апаратури. Ще на Уралі Е.О. Патон почав переорієнтувати роботу колективу на рішення задач по відновленню зруйнованого війною народного господарства тимчасово окупованих районів.

У 1946-1953 роках Е.О. Патон комплексно розробляє проблеми звареного мостобудування, очолює роботи з проектування і виготовлення перших суцільнозварних мостів, у яких широко застосована автоматичне зварювання. У 1946 році за порадою М.С. Хрущева подає союзному уряду доповідну записку про переваги звареного мостостроения. У тому ж році Рада Міністрів СРСР приймає розгорнута постанова із широкою програмою застосування зварювання в будівництві мостів.

6. Найкращий проект

У 1950 році він керував проектуванням і будівництвом першого суцільнометалевого 1542-метрового моста через Дніпро в Києві, що був створений без єдиної заклепки. У цьому спорудженні - утворі Патона - як би злилися воєдино дві справи, якою він присвятили своє життя: мостобудування і зварювання. Дивну творчу енергію зберігав учений усе життя. Проектуванням моста він керував, коли йому було вже 80 років! 5 листопада 1953 року відбулося урочисте його відкриття. Постановою уряду після смерті Патона мосту привласнене його ім'я.

7. Останні роки

В останні роки життя Е.О. Патон займався дослідженням зварювання у вуглекислому газі.

Усього по проектах видатного вченого побудовано понад 50 клепаний і понад 100 зварені металеві мости, а якщо врахувати побудовані по створеним їм типовим проектам, цей рахунок піде на багато сотень. Більшість з мостів Патона, що залишились в роки війни, безаварійно служать людям і донині.

Е.О.Патон - автор більш 300 наукових праць і декількох теоретичних курсів. Серед по мостобудуванню і зварюванню: «Розрахунок наскрізних ферм із твердими вузлами», «Залізні мости» у 4 томах, «Дерев'яні залізничні мости», «Автоматичне зварювання голим електродом під шаром флюсу» і інші. Організатор і головний редактор журналу «Автоматичне зварювання».

З 1935 року – беззмінний член Президії Академії наук Української СРСР. У 1945-1952 роках був віце-президентом Академії наук Української СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР у 1946-1953 роках.

Жив у Києві. Помер 12 серпня 1953 року. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Тисячі жителів столиці України, члени уряду республіки, члени Президії Центрального Комітету КПУ проводжали в останню путь видатного вченого-патріота. патон проектування будівництво міст

8. Нащадки Патона

Після смерті батька Інститут електрозварювання очолив його син - Борис Євгенович Патон, що став до цього часу доктором технічних наук, а в 1954 році - професором. З 1962 року він сполучає цю посаду з посадою президента Національної академії наук України.

Інститут електрозварювання імені Е.О. Патона в ці роки став меккою зварників і матеріалознавців усього світу і прикладом для інших організацій академії.

Б.Е. Патон став загальновизнаним продовжувачем обраного ще його батьком напрямку, засновником нових технологій для будівництва в космосі, зварювальних робіт під водою, нових технологій у хірургії й ін. Йому в першу чергу інститут зобов'язаний незаперечним авторитетом у країні і світі в області теорії і практики зварювальних сучасних високих технологій різного призначення. Швидкий перехід від наукових ідей до практичних результатів, що відрізняло Інститут електрозварювання імені Е.О. Патона, зажадав від наукового колективу величезних зусиль - виконання комплексу досліджень, проектних і конструкторських робіт, підготовки і виконання організаційних рішень, націлених на швидке й ефективне виконання роботи як в інституті, так і в промислових організаціях, де вона одержує практичне втілення. Величезні роботи виконані із суднобудуванні, виробництві зварених труб для магістральних газо- і нафтопроводів, у важкому і хімічному машинобудуванні.

Євгеній Оскарович Патон - лауреат Сталінської премії СРСР (1941). Доктор технічних наук. Нагороджений 2 орденами Леніна (1942, 1943), орденами Трудового Червоного Прапора (1940), Вітчизняної війни 1-й ступеня (1945), Червоної Зірки (1942), медалями.

Ім'я видатного вченого носять Інститут електрозварювання Академії наук УРСР у Києві (з 1945), суцільнометалевий 1542-метровий міст через Дніпро в Києві (з 1953), мала планета, вулиці в Дніпропетровську, Львові, Херсоні, Нижньому Тагілу, Омську, Макіївці. У Києві в будинку Київського політехнічного інституту Є.О. Патонові встановлений пам'ятник, на фасаді головного корпуса КПІ, на фасаді будинку інституту електрозварювання і на будинку, у якому жив - меморіальні дошки.

Список використаної літератури

1. Орест Субтельний „Україна. Історія”. «Либідь» 1991

2. Виргинский В.С. Очерки истории науки и техники XVI--XIX веков (http://www.knigka.info/2009/01/31/ocherki-istorii-nauki-i-tekhniki-xvi.html - ссылка для скачивания)

3. Справочник «Строительство мостов» 1975 г.

4. Н.М. Колоколов, Л.Н. Копац, И.С. Файштейн Искусственные сооружения - М.: Т