Реферат: Педагогічні умови формування любові до української мови учнів середніх класів в позашкільний час
6. Розвиток індивідуальних здібностей окремих школярів, формування навичок проводити копіткі лінгвістичні дослідження.
ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З МОВИ
Проводячи позакласну роботу з української мови учитель дотримується всіх загально дидактичних принципів навчання. На кожному позаурочному заході чи занятті в нерозривній єдності здійснюються освітні й виховні завдання. Одержуючи або розширюючи певні відомості про мову, учні разом з тим пересвідчуються, наскільки багата і гнучка рідна мова, проймаються любов'ю до неї і її творця — народу. Зіставляючи особливості української та інших східнослов'янських мов, зокрема російської, учні переконуються в спорідненості, близькості ,цих мов історією розвитку, словниковим складом, фонетичною системою, граматичною будовою. На позакласних заняттях розглядається ряд цікавих для учнів питань загального мовознавства. Бесіди на такі теми, зокрема про мови світу, походження мови, про історію української мови, виникнення й життя окремих слів і словосполучень, сприяють виробленню правильних поглядів на походження мови, зв'язок її розвитку з історією народу, тобто поглиблюють діалектико-матеріалістичний світогляд. Чимало позакласних заходів присвячується формуванню вмінь уловлювати всі барви й відтінки образного слова, відчувати й переживати мальовничість, емоційну наснаженість його.
Важлива роль належить позакласній роботі у вихованні .любові до праці, наполегливості, самостійності, творчості, ініціативності, кмітливості та інших важливих якостей радянської людини.
Кожний позакласний захід з мови передбачає озброєння учнів певною сумою знань, з'ясування відповідного кола мовних питань. Усі відомості про мову, її окремі факти завжди розглядаються і трактуються відповідно до положень сучасного мовознавства. Порушення принципу науковості під час позакласної роботи так само не допустиме, як і під час уроку.
Позакласна робота з мови має плануватись і проводитись так, щоб відомості, мовні, явища опрацьовувались учнями в певній системі, послідовності, у взаємозв'язку.
Явища і факти, які аналізуються під час позакласної. роботи, повинні відповідати віковим особливостям учнів. Принцип доступності при цьому перебуває в нерозривному зв'язку з принципом усвідомлення знань та з активізацією пізнавальної діяльності учнів. В основі організації й проведення позакласної роботи з мови лежить вимога розвиваючого навчання. Розвиток здібностей учнів реалізується не тільки шляхом збагачення їх знань, а й шляхом формування навичок самостійної наукової роботи з мовознавства, куди входить як спостереження над мовою й аналіз мовних явищ і фактів, так і опрацювання лінгвістичної літератури. Належне місце в системі позакласної роботи посідають проблемні та пізнавальні завдання.
Щоб позаурочні заходи були доступними й активізували пізнавальну діяльність школярів, вони організовуються по можливості для учнів одного віку — певного класу. Адже цілком зрозуміло, що, скажімо, на вікторині з мови для учнів IV—VII класів більша частина дітей буде пасивною; Підібрати питання, в однаковій мірі цікаві й посильні четвертокласникам і семикласникам, дуже важко, навіть, мабуть, неможливо. Запитання виявляться або легкими й тону нецікавими для учнів VII класу, або складними й незрозумілими для четвертокласників.
У позакласній роботі з мови необхідно дотримуватись принципу наступності й перспективності. Плануючи позаурочну роботу з учнями відповідного класу, учитель, враховує знання й навички, одержані на уроках і позаурочних заходах у попередніх класах, і те, над чим школярі працюватимуть у наступні роки.
У позакласній роботі здійснюється зв'язок теорії з практикою. В широкому розумінні він виявляється в тому, що учні на позакласних заходах одержують знання і вміння, необхідні для життя: збагачується словник, вдосконалюються навички висловлювати думку усно й на письмі, вміння працювати над словниками, літературою, конспектувати й реферувати наукові праці, писати й виголошувати доповіді тощо. Оволодіння нормами літературного мовлення, усунення діалектизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неоковирних словосполучень і висловлювань з мови учнів — одне з центральних завдань позакласної роботи з української мови. Зв'язок теорії з практикою виявляється й у тому, що учні навчаються застосовувати здобуті знання в навчальній практиці, виконуючи відповідні вправи.
Під час позакласної роботи потрібно якнайвдумливіше реалізувати принцип індивідуального підходу до учнів. Адже позаурочні заходи передбачають розвиток індивідуальних здібностей і нахилів, особливо у тих, хто схильний до філології. Здібності, нахили та інтереси школярів учитель виявляє, спостерігаючи на уроках за тим, наскільки швидко й правильно відповідають окремі учні на запитання, що вимагають самостійного аналізу, висновків, узагальнень; як уловлюють зв'язки між різними мовними явищами і фактами; чи багатий лексичний запас у них; які складають речення, наводять приклади тощо. Ці спостереження використовуються при розподілі між учнями обов'язків у позакласній роботі: для кожного визначаються відповідні його розвитку і нахилам завдання, тема, вид роботи. Учням, які цікавляться дослідницькою роботою, пропонуються завдання на лінгвістичний аналіз тексту, збір матеріалу з топоніміки рідного краю, з діалектології, про культуру мовлення учнів школи і т.д.
Великої індивідуальної роботи вимагає підготовка до кожного позакласного заходу. Адже учасники позакласної роботи мають певні доручення і самостійно працюють над ними. Учитель — організатор мовного заходу консультує їх, надає допомогу, контролює стан і якість підготовки. У такій повсякденній індивідуальній роботі з учнями найкраще виявляються їх інтереси, здібності, особливості пам'яті, мислення, волі. Всебічне вивчення особистості учня дає можливість правильно керувати розвитком його здібностей, інтересів, тренувати волю, витримку, учити володіти собою, триматись перед аудиторією тощо.
Особливо велика увага приділяється розвитку творчих нахилів. На багатьох позаурочних заходах пропонуються завдання на складання розповідей, речень, загадок шарад і т. ін. Для учнів, що виявляють творчі здібності, організовуються спеціальні гуртки, товариства, клуби; планується випуск газет, журналів, альманахів, де вміщуються кращі твори.
Крім дидактичних принципів, яких учитель дотримується як на уроках, так і на позаурочних заходах, називають ще спеціальні, властиві позакласній роботі положення, врахування яких забезпечує і гарантує успішне проведення її. На перше місце серед них ставиться принцип добровільності. З одного боку, це полегшує роботу організатора позакласних заходів: взявши на себе певні обов'язки добровільно, учень охоче й сумлінно виконує їх, він дисциплінований, дотримується встановлених вимог. З другого боку, положення про добровільну участь учнів у позакласній роботі накладає на її організаторів обов'язок зацікавити дітей, залучити їх до участі в позаурочних заходах.
Бажання працювати над певними питаннями мови рідко виникає стихійно. Воно розвивається вчителем під час уроку і в позаурочній роботі. У зв'язку з цим важливе значення мають добре продумані загальношкільні масові мовні заходи: вечори й ранки мови, олімпіади, мовні стінні газети, кутки і т. ін. Організовуючи той чи інший вид позакласної роботи, особливо гурток, учитель має провести велику підготовчу роботу, щоб викликати в учнів бажання бути активними учасниками відповідного заходу.
Слід пам'ятати, що учні беруть участь у позакласних заходах, керуючись не тільки цікавістю до питань мови, а й з інших мотивів: бажання додатково працювати над українською мовою і підвищити свою успішність з цієї навчальної дисципліни; бути на заняттях улюбленого вчителя, який цікаво проводить уроки і будь-яку іншу роботу; не розлучатися з товаришами, які люблять мову, цікавляться нею тощо. Немало серед учасників позакласної роботи з мови й тих, хто захоплюється різними заходами, йде на них з допитливості, бажання довідатись, чи цікаво й чим займаються там учні.
Учитель — організатор позакласної роботи з мови, залучаючи до неї школярів, використовує різні фактори, всі названі мотиви. Надалі бажання учнів брати участь у позакласній роботі підтримується.
У практиці шкіл деякі вчителі до позакласної роботи залучають тільки сильних, здібних до мови учнів. Цілком зрозуміло, що з такими учнями легко працювати, позаурочна робота помітно позначається на їх знаннях, позакласні заходи проходять ефективно. Набагато важче працювати із «слабкими» учнями. Вони вимагають затрати великої кількості часу, особливої уваги, для них добирати посильні завдання. Дуже складно готувати і проводити позакласні заняття з участю добре і недостатньо підготовлених з мови учнів так, щоб на них активними були всі. Незважаючи на це, до позакласної роботи слід обов'язково заохочувати слабких і навіть невстигаючих з мови школярів. Така думка підкреслюється багатьма вчителями і методистами. Організовуючи позакласну роботу, учителі домагаються, щоб недостатньо підготовлені учні не були пасивними слухачами, а брали посильну участь у всіх заходах, виконуючи доручення, в яких ураховуються їх можливості. Зацікавившись мовою, такі учні з бажанням працюють над нею не тільки під час позакласних заходів, а й на уроках та дома. Участь у позакласній роботі з мови сприяє, таким чином, загальному розвиткові їх, збагаченню знань, позитивно позначається на успішності.
РОЗВИТОК ІНТЕРЕСУ ДО ПОЗАКЛАСНИХ ЗАХОДІВ 3. МОВИ.
Однією з головних передумов успішного проведення позакласної роботи з української мови є збудження і підтримування в учнів інтересу до неї. Виховання глибокого інтелектуального інтересу є важливим завданням позаурочних заходів. Зацікавленість позакласною роботою з мови розвивається різними шляхами. Серед них чи не на першому місці стоїть розуміння учнями значення рідної мови як навчальної дисципліни для освіти й загального розвитку людини. Систематично практикуючи позаурочні заходи з мови, учитель дає можливість дітям пересвідчитись у практичній цінності позакласної роботи, у позитивному впливові її на знання й навички з мови.
Дуже важливим для практики позакласної роботи з мови взагалі і для збудження в учнів інтересу до неї зокрема є питання про використання в позакласних заходах матеріалів «цікавої граматики» (правильніше — «цікавої мови»). Щоб оцінити роль і місце цікавого в позакласній роботі, треба насамперед не змішувати цікаве з розважальним. Матеріали «цікавої мови» використовуються не для того, щоб розважати учнів, а з метою ознайомлення їх з певними фактами мови, повторення і закріплення знань з відповідної теми.
Серед матеріалів «цікавої мови», що використовуються в практиці проведення позакласної роботи, можна виділити цікаві за змістом і за формою проведення. І перші, і другі використовуються з навчальною метою і розвивають кмітливість учнів. Однак перші особливо цінні для активізації учнів і збудження їх допитливості, бо зацікавлюють фактами, явищами мови, тобто відомостями з мовознавства. Такими є, наприклад, інформації під рубрикою «Чи знаєш ти?», повідомлення про звукову систему чи граматичну будову оригінальних з цього погляду мов світу, бесіди про роботу письменників над мовою творів, дослідження етимології слів, фразеологізмів і багато ін. Методи і прийоми проведення цієї позакласної роботи можуть бути такими ж, як і на уроці, однак зміст явищ, що розглядаються, повинен викликати інтелектуальний інтерес, породжувати бажання більше знати про мову, працювати над словом, заглибитись у науку про нього. Цілком зрозуміло, що для таких, видів позакласної роботи учителю доводиться старанно добирати мовний матеріал, щоб він був цікавим, відповідав віковим особливостям, рівню знань і запитам учнів. Це неабиякої складності робота, бо науково-популярної літератури з мовознавства, розрахованої на школярів, все ще явно недостатньо.
Часто використовуються в позакласній роботі цікаві за формою проведення види роботи. Це різного типу змагання, загадки, шаради, казки, ігри тощо. Всі вони ефективні лише тоді, коли змістовні, вимагають застосування знань з мови, приурочені певній темі — темі позакласного заходу, на якому практикуються. Серед цікавих за формою проведення вправ на особливу увагу заслуговують ігри. Вони здебільшого бувають частиною позакласного залиття, але можуть використовуватись також як окремо спланований вид роботи. Такими є настільні та інші мовні ігри, що проводяться учнями в кабінеті мови на перерві й після уроків.
Граматичних ігор дуже багато. Учителю важливо брати з них ті, які в певних умовах, при опрацюванні відповідної теми дають максимальний ефект. Перевіреними на практиці є ігри-змагання типу «Хто більше?», «Хто швидше?» «Хто краще?», «Додай правильно» тощо. Вони являють собою вправи на добір, дописування або усне додавання частин слова чи цілих слів. Елементи змагання, внесені у методику проведення вправи, активізують і зацікавлюють дітей. Добирання, виготовлення, а нерідко й складання мовних ігор вимагає від учителя великої затрати часу, проте ці затрати сторицею окупляться міцними знаннями учнів.
Досить цінними з погляду засвоєння знань є мовні шаради. Розгадуючи їх, учень виконує цілий ряд логічних операцій, застосовуючи знання з різних розділів шкільного курсу української мови. Так, розв'язання шаради «Складний прислівник: 1) префікс якого однозвучний із таким у слові прибув ; 2) перша основа — з означальним займенником середнього роду; 3) друга — з прислівником, утвореним від прикметника людний ; 4) ціле — синонім до слова публічно » вимагає визначення в слові прибув префікса; пригадування означальних займенників і виділення з них займенників середнього роду; зіставлення прислівників на -о з прикметниками, від яких вони утворені; порівняння синонімів привселюдно і публічно .
Поряд з проведенням мовних ігор варто практикувати складання їх учнями. Добрі наслідки дає створення мовних загадок, шарад, кросвордів, чайнвордів. Адже, зашифровуючи слово в загадці чи шараді, учні всебічно аналізують його, а створюючи чайнворд чи кросворд, заглиблюються в значення слів, навчаються точно і стисло пояснювати їх.
Матеріали «цікавої мови», безперечно, активізують пізнавальну діяльність учнів, викликають прагнення більше працювати над певними розділами науки про мову. Та вчителю слід пам'ятати слова К. Д. Ушинського: «Не все може бути цікавим у навчанні, а обов'язково є і нудні речі, і повинні бути. Привчіть же дитину робити не тільки те що її цікавить, але й те, що не цікавить,— робити ради задоволення виконати свій обов'язок. Ви приготуєте дитину до життя, а в житті не всі обов'язки цікаві» .
Про доцільність запровадження й ефективність мовних ігор треба говорити в зв'язку з відповідним віком і розвитком учнів. Чим молодші школярі, тим ширше мають запроваджуватись мовні ігри. У позакласній роботі учнів старшого віку роль їх знижується. Учнів старших класів має цікавити в основному зміст, мовні питання, які розглядаються, та чіткість і ясність з'ясування їх. Тут частіше слухаються й обговорюються самостійно підготовлені учнями доповіді, реферати, аналізуються мовознавчі праці.
Дуже близько до мовних ігор стоять мовні задачі. Розв'язання їх сприяє виробленню навичок аналізувати текст, застосовувати знання на практиці. Особливо добрі наслідки дають «задачі» з лексики і стилістики. Наприклад: «Знайдіть слова-омоніми, що мають форму .іменника жіночого роду називного відмінка однини і вживаються головним чином у таких значеннях: а) вид простої хатньої меблі; б) бойовий порядок суцільної маси людей; в) розплавлена маса, вивержена вулканом; г) великий забій у шахті із суцільною системою розробки кам'яного вугільного пласта» або «Знайдіть помилку в реченні: Велике значення грала в його вихованні література . Передайте думку правильно в двох варіантах, вживаючи слова грала і мала ». Оскільки мова учнів ще часто бідна, вони рідко вдаються до синонімічного багатства, не вживають яскравих, емоційно забарвлених фразеологізмів, у позакласній роботі здебільшого пропонуються задачі з лексики і стилістики . Розв'язання їх сприяє вдосконаленню навичок точно і яскраво висловлювати думку, уважно контролювати своє мовлення з погляду слововживання і стилю.
Щоб зацікавити учнів позакласною роботою з мови, у практиці її проведення широко використовуються наочні посібники. Гарно оформлені таблиці з цікавими запитаннями, конкурсними завданнями, висловлюваннями про мову, мовними кросвордами, чайнвордами привертають до себе увагу учнів, залучають їх до роботи над мовою.
Так само впливають на збудження в учнів інтересу до лінгвістики виставки, присвячені мові. Для них у кабінеті або вестибюлі має бути спеціально об?