Реферат: Педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення

Експериментальне дослідження проходило у три етапи. На першому етапі констатувального експерименту з метою з'ясування особливостей формування ціннісних орієнтацій було проведено опитування 200 студентів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (ХНУ) та Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (ХНПУ), що дозволило визначити ієрархію ціннісних орієнтацій (ЦО) респондентів гр. А й гр. Б. Далі було виявлено еталон ціннісно-орієнтаційного портрету (ЦОП) студента вищого навчального закладу. З цією метою над адаптованим варіантом тесту М. Рокича "Ціннісні орієнтації" працювало 200 соціально активних студентів (мають високу успішність, характеризуються високим рівнем домагань та адекватною самооцінкою, високим рівнем комунікативних та організаторських здібностей та мотивації до успіху у діяльності, високим рівнем професійної спрямованості). Серед еталонів цінностей такі студенти називають: активну життєву позицію, цікаву роботу, продуктивне життя, впевненість у собі, життєву мудрість тощо. Водночас соціально значущими інструментальними цінностями, які сприяють успішній соціалізації студента, вони вважають: ефективність у справах, високі запити, старанність, освіченість, раціоналізм, вихованість. Ми співставили ранги еталону ЦОП гр. А й гр. Б, а також ранги рівнів сформованості кожної цінності студентів в експериментальних групах: ЕГ-1, ЕГ-2, ЕГ-3 та контрольних групах: КГ-1, КГ-2, КГ-3 і за допомогою методу рангової кореляції визначили коефіцієнт Спірмена.

На другому етапі констатувального експерименту проводилось вимірювання рівнів знань студентів щодо соціалізації особистості. З цією метою було застосовано комплексну діагностику знань студентів, що ґрунтується на контролі їхньої успішності протягом навчального року. Далі здійснювалось вимірювання рівнів (репродуктивний, реконструктивний, творчий) засвоєння знань студентами, у зв’язку з чим їм були запропоновані відповідні завдання.

На третьому етапі констатувального експерименту визначалися рівні (репродуктивний, варіативний, творчий) сформованості у студентів комунікативних умінь. Для цього студентам були запропоновані професійні ситуації, під час розв’язання яких вони реалізовували такі комунікативні уміння, як: володіння технікою і логікою мовлення; використання комунікативних якостей мовлення; володіння інтонаційною виразністю мовлення; використання невербальних засобів спілкування; орієнтування у ситуаціях професійного спілкування; управління власним емоційним станом (саморегуляція); сприймання та розуміння людини людиною; самопрезентація; встановлення контакту у професійному спілкуванні; володіння нормами етикету; переборення психологічних бар'єрів у спілкуванні. З метою вимірювання рівнів сформованості комунікативних умінь у студентів нами використовувався метод "експертних оцінок", які виставлялись викладачами університетів.

За результатами узагальнення отриманих даних з'ясувалося: у ХНУ на факультеті іноземних мов 30,6% студентів в ЕГ та 31% у КГ знаходяться на репродуктивному рівні соціалізованості; 44,2 та 44% відповідно на продуктивно-перетворювальному рівні; 25,2 та 25% – на творчому рівні соціалізованості. На філологічному факультеті цього ж університету ми отримали такі результати: 31,4% студентів в ЕГ та 32,2% у КГ знаходяться на репродуктивному рівні соціалізованості; 42,3 та 41,9% відповідно на репродуктивно-перетворювальному рівні; 26,3 та 25,9% – на творчому рівні соціалізованості. У ХНПУ на мовно-літературному факультеті 30,2% студентів в ЕГ та 32% у КГ мають репродуктивний рівень соціалізованості; 42,7 та 43,7% відповідно репродуктивно-перетворювальний рівень; 27,1 та 24,3% – творчий рівень соціалізованості.

Результати констатувального експерименту з одного боку вказують на невелику різницю між рівнями соціалізованості студентів факультету іноземних мов та філологічного факультету ХНУ й мовно-літературного факультету ХНПУ, з іншого – на значну кількість студентів із низьким рівнем соціалізованості. Отримані дані дозволили вирізнити причини зазначеного: наявність у студентів роздумів про припинення навчання у зв'язку із матеріальними труднощами; руйнування у деяких із них початкового уявлення про професійну діяльність і можливості викладача в існуючих умовах; орієнтація майбутніх фахівців на практичну діяльність й водночас недостатньо чіткі уявлення про характер та особливості майбутньої роботи за фахом; відсутність комфортної психолого-емоційної атмосфери у студентській групі; низький рівень спеціально організованої професійної допомоги студентам, які її потребують; недостатній розвиток у них самовиховання як механізму соціалізації тощо.

Вищеокреслене підсилило необхідність впровадження у практику діяльності вищих навчальних закладів моделі науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культури мовлення, базою якої є спецкурс “Культура мовлення”. Вказаний курс охоплює лекційні та практичні заняття, години самостійної та індивідуально-консультативної роботи студентів. Кожне із практичних занять передбачало реалізацію трьох етапів діяльності студентів. На першому з них виконувались вправи з формування техніки мовлення, актуалізації умінь у галузі професійної уваги та саморегуляції. Цей етап розглядався як підготовчий до реалізації двох наступних етапів діяльності студентів. На другому з вказаних етапів студенти оволодівали уміннями використовувати комунікативні якості у своєму професійному мовленні. З цією метою їм пропонувались спеціально підготовлені вправи, що передбачали використання художньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальної літератури. У процесі реалізації третього етапу кожного із практичних занять студенти освоювали різні види професійних діалогів, брали участь у програванні кожного з етапів ділової гри (самопрезентація, виступ «менеджера освіти» та рецензентів, проведення прес-конференції «керівників закладів освіти»), а також оволодівали професійними уміннями у проведенні ділової бесіди, наради та переговорів.

З метою соціалізації студентів засобами культури мовлення у практику діяльності університетів була впроваджена програма позанавчальної діяльності студентів, яка охоплювала: загальноуніверситетські конкурси професійної майстерності, що передбачали моделювання студентами професійної самопрезентації та ситуацій формування «управлінської команди»; рольові ігри («Прийом молодого фахівця на роботу», «Конфлікт у професійній діяльності» та ін.), групові дискусії («Як керувати собою у складних ситуаціях?», «Угрупування у шкільному колективі» та ін.), бесіди («Значення культури мовлення для сучасного студента», «Труднощі формування культури мовлення» та ін.). Зазначені форми позанавчальної діяльності сприяли удосконаленню у майбутніх фахівців навичок саморегуляції та самокорекції поведінки, оволодіння комунікативними уміннями та соціально значущою діяльністю.

Після формувального експерименту вимірювання рівнів соціалізованості студентів проходило, як і на етапі констатувального, шляхом використання комплексної діагностики. Отримані результати продемонстрували значне підвищення показників творчого та продуктивно-перетворювального рівнів соціалізованості студентів експериментальних груп. Порівняння даних констатувального експерименту та контрольного зрізу подано у таблиці нижче.

Таблиця 1

Рівні соціалізованості студентів засобами культури мовлення, %

• «
• 1
• 2
• 3
• »

• >>> Скачать <<<