Реферат: Перевірка і оцінювання результатів навчання інформатики

Специфіка контролю в інформатиці полягає в наступному: неправильний результат може відчужуватися студентом, який говорить, що не він помилився, а «так машина порахувала»; через комп'ютер в тій або іншій формі пред'являється результат, що допомагає студентові усвідомити процес своєї діяльності.

Крім традиційного контролю викладачем, корисний контроль товаришем. Контролюючий вчиться розуміти хід чужої думки, пояснювати те, що знає сам, переводити свої знання у зовнішню мову.

Контроль за допомогою комп'ютера «загострює» помилки і привертає до них увагу, підводячи до наступного етапу — самоконтролю. Це вища і складна форма контролю. Людина взагалі схильна собі довіряти, а заодно зберігати самооцінку. Вміння здійснити самоконтроль, нехай і за допомогою комп'ютера, свідчить про високу міру самостійності мислення, рефлексії, самокритичності.

Важливо також усвідомлювати, що саме контролюється — результат чи спосіб дії. Простіше контролюється результат, але за правильним результатом може приховуватися помилка в способі дії. Контроль останнього є набагато важливішим.

Зворотний зв'язок може бути негайним або затриманим. Негайний зв'язок ефективніший, але дуже швидка реакція чи коментар викладача може заважати студентові розкрити хід своєї думки, який може виявитися нестандартним, але правильним.

Оцінка самими студентами своєї роботи, а також заняття в цілому є цінним методом оцінювання. Застосувавши цей метод, викладач зможе чимало дізнатися про себе та студентів, а також про якість навчального процесу.

Викладач може застосувати метод запитань-відповідей для самооцінки студентами своєї роботи; можна доручити студентам поставити оцінки і мотивувати їх. Для проведення загальної дискусії з оцінюванням заняття викладачу доцільно скористатися методикою «Дельта-плюс», яка полягає в тому, що спочатку пропонують питання про позитивні сторони заняття (що сподобалось — «плюс»), а потім обговорюють моменти, які можна було змінити. Крім того, метод «Дельта» допомагає уникати безпосередньої критики хибних дій своїх товаришів або викладача. Іноді можна попросити студентів заповнити спеціальні форми (або таблиці) зі спостереження й оцінювання.

Для занять з інформатики характерне використання викладачем нових інструментів оцінювання. Для розробки нового інструментарію оцінювання навчальних досягнень студентів з інформатики викладачу необхідно:

Визначити очікувані результати заняття.

Обрати показники (критерії) оцінювання цих результатів. У визначенні таких критеріїв допомогу може надати відповідь на запитання: «Як можна переконатися, що студенти досягли вказаних результатів?». При відповіді на це запитання може з'явитися цілий список дій, які мають виконувати студенти, для того, щоб заняття досягло своєї мети. Ці дії студентів і будуть показниками (або критеріями) оцінки. На підставі цих критеріїв можна краще сформулювати очікувані навчальні результати, висловивши їх через дії студентів.

Визначити мету оцінювання. Метою не завжди буде виставлення оцінок. Вдосконалення заняття, визначення рівня розвитку і можливостей міркувати та ін.. також мають бути завданнями оцінювання.

Обрати конкретні стратегії оцінювання. Залежно від мети й обраних показників (критеріїв) оцінювання можна вибрати різноманітні стратегії (методи) оцінки. Єдиних рекомендацій для вибору стратегій не існує. Один викладач може вибрати метод самоконтролю і скласти список показників, інший надасть перевагу завданню написати узагальнений алгоритм з викладом думок до нього. Третій може скористатися одразу трьома методиками оцінювання. Використання кількох стратегій допоможе не лише виставити оцінку, а встановити зворотний зв’язок.

Залежно від цілей і конкретної стратегії оцінювання вибрати шкалу оцінки кожного з обраних показників (критеріїв). Рівень стартових умінь працювати з комп’ютером студентів можна оцінити на підставі категорій «високій», «середній», «низький» тощо. Глибину засвоєння певної навички можна простежити, звернувши увагу на частоту її застосування. Тоді оцінку можна виставити за категоріями «завжди використовує», «використовує часто», «рідко», «не використовує».

Визначити, як можна довести до відома студентів результати оцінювання. Дуже важливо заздалегідь повідомляти студентів про очікувані результати, показники (критерії) оцінювання, мету оцінювання, конкретні стратегії (методи) оцінки, а також шкалу оцінювання. Це допоможе студентам виконувати роботу свідомо, старанно, знаючи, чого від них очікує і потребує викладач. Студенти не повинні вигадувати, чого від них очікують. Викладач може по-різному викласти їм свої вимоги. Можна, наприклад, продемонструвати форми оцінювання й роз’яснити, що означає кожний критерій і кожний рівень оцінки. Можна обмежитись простою розповіддю або розповіддю з обговоренням.

Тестування при навчанні інформатики

У наш час тестування часто використовується для організації поточного та підсумкового оцінювання знань. Існує багато означень поняття «тестування», які найчастіше пропонуються психологами.

При визначенні рівня знань тестування може розглядатись як метод вимірювання, який, на відміну від вже розглянутих методів усного опитування та письмової роботи, задовольняє основним дидактичним критеріям якості. Цей метод дає можливість забезпечити об'єктивність як процесу вимірювання і опрацювання даних, так і їх інтерпретації.

Практика тестового оцінювання знань свідчить, що найважливішим питанням залишається підготовка тестів. Тому слід дотримуватися певних вимог до тестових завдань. Тестове запитання повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру.

Розрізняють такі типи тестових завдань:

вибір відповіді із набору запропонованих варіантів (єдиного або кількох);

вписування (введення з клавіатури) відповіді (чисте або заповнене текстом поле);

встановлення відповідності;

встановлення правильної послідовності;

вибір фрагмента запропонованої графічної ілюстрації;

інші.

Оскільки тести значно впливають на процес навчання студентів, необхідно розробляти такі тести, які будуть сприяти досягненню завдань навчання. Тестове завдання повинно задовольняти двом основним критеріям: воно повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру. Необхідно уникати помилок, від яких виграють досвідчені в тестуванні студенти, а також уникати надмірної складності. Це передумови того, що тестові завдання будуть давати валідні результати.

Виділяють два типи технічних помилок тестових завдань. Розглянемо кожний тип окремо.

Помилки, пов'язані з досвідом студентів, який одержується при тестуванні:

1. Граматичні підказки: один чи більше претендентів на правильну відповідь граматично не відповідає умові завдання.