Реферат: Перспективи надання Україні міжнародної технічної допомоги
Проблеми організаційного характеру:
9) Відсутність спеціально уповноваженого органу, який би відповідав за розробку та реалізацію державної політики України щодо залучення та використання МТД;
10) Відсутність єдиної національної системи залучення, використання та аналізу ефективності МТД, визначених критеріїв відбору проектів та програм;
11) Нерозвиненість відповідної інфраструктури на центральному та регіональному рівні, яка б забезпечувала ефективну координацію діючих проектів та програм МТД, а також здійснювала контроль за результатами проектів та програм МТД та їх ефективністю;
12) Недостатня чисельність українських спеціалістів з питань міжнародного розвитку, яких залучено до координації МТД з української сторони, на противагу кількості представників урядових агентств країн-донорів, іноземних організацій-виконавців, експертів, що перебувають в Україні для здійснення програм та проектів МТД;
13) Неузгодженість дій українських міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в процесі підготовки пропозицій проектів МТД, недотримання встановлених процедур подання заявок;
14) Недостатньо обґрунтоване запрошення іноземних експертів без визначення критеріїв відбору, завдань для них та графіків їх роботи.
Окрім перерахованих недоліків, характерних для української сторони в контексті залучення та використання МТД, окремо можна виділити комплекс проблемних питань, пов'язаних з принциповими підходами донорів до надання Україні технічної допомоги та власне процесом програмування:
1) Відсутність єдиного принципу та чітко визначених рамок надання технічної допомоги;
2) Відсутність постійної консультації з українською стороною в процесі програмування;
3) Неврахування необхідності створення дієвих інституційних механізмів втілення результатів програм та проектів МТД;
4) Недостатня задіяність державних службовців середньої та вищої ланок у навчальних програмах та проектах;
5) Відсутність процедур подальшого розповсюдження та використання досвіду, отриманого учасниками проектів та програм;
6) Ізоляція українських державних службовців від інституціолізованих міжнародних мереж державних службовців та консультантів з питань державної політики, відсутність постійних контактів з ними.
7) Перераховані проблеми та недоліки і системі залучення і використання Україною МТД та в системі надання цієї допомоги донорськими організаціями призводять до цілої низки негативних явищ.
Проекти МТД, що здійснювалися і здійснюються в Україні, є ізольованими один від одного, нескоординованими і в своїй більшості не сприяють проведенню глибоких системних перетворень.
Часто при розробці проектів до уваги не береться той факт, що вони будуть здійснюватися в умовах, коли більшість суспільних інституцій є недосконалі або не розбудовані взагалі.
Не враховується відсутність вмінь та процедур аналізу політики, публічної підготовки і обговорень рішень. Хоча саме розбудова спроможності до розробки та впровадження стратегічних рішень у діяльність центральних та місцевих органів влади має бути серед головних завдань програм та проектів технічної допомоги. Без цього важко собі уявити здійснення демократичних реформ взагалі. Невизначеність самого поняття міжнародної технічної допомоги, її видів та форм призводить до непоодиноких спроб зареєструвати інші форми міжнародного економічного співробітництва як проекти МТД з метою ухилення від оподаткування та сплати ввізного мита. Відсутність чітко прописаних процедур підготовки та узгодження проектних пропозицій на урядовому рівні призводить до того, що потенційні бенефіціари є ізольовані як від ресурсів для здійснення необхідних їм перетворень, так і від готових продуктів, потенційно призначених саме для них.
Відсутність послідовної позиції української сторони щодо напрямків використання МТД призводить до того, що донори починають працювати в режимі одностороннього руху. В результаті можуть з’являтися односторонні рекомендації, які потім сприймаються українською стороною як нав’язування певної політичної позиції. Відсутність координації з українською стороною системи оцінювання програм та проектів МТД та моніторингу їх продуктів і результатів реалізації позбавляє можливості зробити об’єктивні висновки щодо ефективності окремих проектів та використання Україною міжнародної технічної допомоги в цілому
Перспективи України в отриманні проектів та програм МТД
Враховуючи 4-х річну позитивну динаміку економічного зростання в Україні, розширення ЄС, а також у зв’язку з проведенням демократичних виборів Президента України, в 2005 році донорами були оприлюднені наміри щодо збільшення обсягів допомоги Україні для підтримки та консолідації історичних завоювань, досягнутих під час виборів Президента України.
З цією метою донорами, зокрема, ЄС, МБРР, ПРООН було прийнято ряд нових стратегічних та рамкових програм щодо допомоги Україні на середньострокову перспективу.
Міжнародна спільнота має тенденцію визначати причину слабості реформ в Україні виключно відсутністю політичної волі Президента і Уряду України. Тож головною причиною відсутності системних реформ в Україні в низькій ефективності урядової машини з прийняття політичних рішень щодо реформ.
Рекомендації щодо вдосконалення координації міжнародної технічної допомоги:
1) Підпорядкувати міжнародну технічну допомогу стратегічним завданням трансформації та соціально-економічного розвитку України.
2) Розбудувати інституційну спроможність органу, який здійснюватиме державну політику в сфері залучення та використання МТД.
3) Розробити концепцію національної системи програмування, координації та моніторингу МТД, яка б передбачала створення на центральному та регіональному рівнях відповідної інфраструктури.
4) Налагодити постійний технічний діалог між Урядом України та донорськими організаціями щодо встановлення чітких та прозорих процедур підготовки середньотермінових та щорічних програм МТД, конкретизації їх до окремих проектів, забезпечити обов’язкову участь українських реципієнтів у підготовці технічних завдань проектів тощо.
5) Створити карту проектів міжнародної технічної допомоги, на якій будуть зазначені: