Реферат: Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції

ЗМІСТ

ВСТУП

1. СУЧАСНИЙ СТАН ШВЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

2. УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКІ ВІДНОСИНИ

3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ШВЕДСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Змішана економіка – це поєднання і взаємодія основних форм власності: приватної, державної і кооперативної. Хоча ці форми тією чи іншою мірою притаманні більшості економік світу, проте саме Швеції вдалося досягти високої результативності їх поєднання.

Швеція — високорозвинута індустріальна країна з добре розвинутим сільським господарством. Шведська економіка відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1 %, а у світовій торгівлі перевищує 2 % (при кількості населення, що дорівнює близько 0,2 % населення земної кулі).

Провідна галузь — багатогалузеве машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-, автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у світі за виробництвом целюлози, п'яте — за видобутком залізної руди. Розвинуті хімічна, харчова, лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість.

Приватний сектор відіграє провідну роль у виробництві товарів і послуг. Тут можна виокремити великий капітал, який домінує в галузях, що визначають виробничу та експортну спеціалі зацію, насамперед в обробній промисловості.

Близько 90 % продукції проводиться приватними компаніями, такими як Ericsson AB, Alfa Laval Group, IKEA, з них приблизно половину складає машинобудування.

Кооперативи (виробничі і споживчі) поширені в аграрному секторі, в роздрібній торгівлі, житловому будівництві та деяких інших сферах діяльності.

Виробничі кооперативи (загальне число зайнятих близько 50 тис. осіб) домінують у виробництві молока, м’яса та інших продуктів, а також у целюлозно-паперовій промисловості. Понад 60% продуктів харчування (в т.ч. 99% молока, 80% м’яса), які спожи ваються у країні, виробляються на сучасних фермах, об’єднаних у кооперативи. Фермерським кооперативам належать також підприємства, на яких переробляється більша частина сільськогосподарської продукції країни.

Споживчі кооперативи (загальне число зайнятих – 70 тис. осіб) посідають значне місце в роздрібній торгівлі, реалізуючи 20% продажів товарів повсякденного попиту.

Найважливіша роль державного сектору – акумуляція і перерозподіл коштів на соціальні та економічні цілі, відповідно до концепції шведської моделі.

Державна власність існує у формі акціонерних компаній або державних підприємств. Останні, хоч і належать державі, проте мають достатньо свободи та відповідальності в питаннях фінансів (у т.ч. цінової політики) і зайнятості, крім того, вони повинні бути прибутковими. Деякі з державних підприємств призначені для виконання особливих функцій і в окремих випадках, за законом, є монополіями. Так, у двох державних монополіях у сфері пошти і зв’язку працюють понад 60% зайнятих у цій сфері загалом.

Звичайно, функціонування змішаної економіки неможливе без розвинутих фінансових ринків, що охоплюють довгострокові ринки капіталів та облігацій, короткостроковий грошовий ринок, ринок цінних паперів, які забезпечують доступ до ресурсів, а також їх примноження для всіх економічних агентів. Ці ринки у Швеції характеризуються високою надійністю та довірою з боку як підприємців, так і громадян.

В країні виробляється електроенергія, деревна маса, папір і картон, чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі — легкові, вантажні та автобуси.

Високо розвинуте, механізоване сільське господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь — м'ясо-молочне тваринництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується.

1. СУЧАСНИЙ СТАН ШВЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Багато в чому «скандинавська» модель економічного розвитку базується на осмисленні «швецької» моделі, яка була сформована наприкінці 60-х років ХХ ст. й імплементована у сусідні з цією країною держави, які хоча і зберегли певні соціально-економічні відмінності, проте чітко дотримувалися основних методологічних постулатів, «швецького соціалістичного підходу» найважливішими серед яких були:

- реалізації політики повної зайнятості;

- вирівнювання доходів населення за рахунок нової податкової моделі;

- висока питома вага державного сектору економіки, який на той період слугував фактором національної стабільності;

- перерозподіл бюджетних коштів на користь численних соціальних програм;

- доступність соціальних гарантій всім верствам населення (освіта, охорона здоров’я);

- посилений вплив профспілок на всі сфери суспільно-економічного життя країни.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--