Реферат: Первісна культура на терені сучасної України

Практичне освоювання природи проходило у двох формах господарства: привласнюючого і відтворюючого. Привласнююча – сама перша історична форма спілкування людини з природою (люди споживали те, що давала природа).

Другий тип пов’язаний з використанням знарядь праці для обробки
землі й природних матеріалів.

Земля уявлялась первісній людині живою, що все проїзводить з себе, все собою живить. З землі походили боги, демони, люди. Демони уявлялись як лиха сила, що не мала певного образу. Пізніше вони в уяві людини набули тілесної оболочки, антропоморфного образу. У давніх греків боги і демони набули найвищого оформлення.

Природа перетворюється людиною, і вона вже не уявляється небезпечною. З’являється систематизація богів, міфологічна картина світу, яка склалася у наслідок переноса кровно-родствених відносин на всю природу і світ в цілому. Людина не протистоїть природі, а мислиться як одна з її складових.

Первісні уявлення про світ виникли в епоху «неолітичної революції» й були пов’язані з переходом до відтворюючої економіки. Спочатку поняття всесвіту обмежується територією племені – мезокосмом . Пізніше формується цілісна модель світу, що містить три зони космосу: небо, землю, преісподню. Мезокосм відбивався в образі світового дерева (гори, стовпа), що поєднувало всі світи у трьохшаровому космосі. Таке розуміння стало традиційним в історії культури.

Первісна культура містила в собі також наукові знання . Раціональні знання включали календарно-астрологічні, математичні уявлення, біологічні, медичні, географічні, історичні свідоцтва. Вибудований на межі кам’яного і бронзового віків на території Англії мегалітичний комплекс Стоунхендж точно фіксував точки сходу Сонця у день літнього сонцестояння й заходу його у день зимового сонцестояння, служив для провіщання сонячних і місячних затемнень. У мисливських общинах вирізнялися на мапі зоряного неба сузір’я Плеяд, а розвиток землеробства дозволив поширити уяву про рух Плеяд по небосхилу. Розвиток скотарства сприяв появі зоологічних знань, а землеробство – ботанічних, хімічних, гідротехнічних.

Окрім раціональних знань, важливими елементами культури були писемність та мистецтво . Становленню писемності послужили:

- визначення графічної символіки серед інших форм комунікації;

- випрацьовування стабільних графічних засобів для передачі загального змісту свідчень;

- створення сталої системи графічних знаків для передачі мовної інформації.

Історично першим (у палеоліті) склалося піктографічне письмо (піктографія). Зміст повідомлення передавався у вигляді малюнків або їх послідовності. Піктографія існує і в наш час (знаки дорожного руху, вивески-символи). Піктографія не є письмом, бо фіксує не саму мову, а її зміст через умовну символіку. Пізніше письмо остаточно звільнюється від свого малюнкового зображення і одержує завершену форму в ієрогліфі . Ієрогліфічне письмо поширилося в Шумері, Єгипті, Урарту, Китаї (де збереглося до нашого часу). На межі IV–III тис. до н.е. стався перехід від малюнкових ієрогліфів до скорописної клинообразної графіки. Пізніше письмо стало словесно-слоговим: шумерський клинопис містив близько 1000 спеціальних знаків.

Мистецтво первісної доби слугувало культовій меті або вирішенню практичних завдань. Художні витвори використовувались для полегшення трудових процесів (пісні, музичні ритми), регулювання соціальних відносин і релігійно-магічних обрядів (маски, скульптурні зображення). Тоді ж почало формуватися декоративне мистецтво для художнього оздоблення знарядь праці, життя, культових приналежностей і будівель.

В добу переходу від родоплеменної спільноти до класового суспільства виникає героїчний епос . Згодом він відбився у ранніх пам’ятках літературної творчості й усних сказань: давньовавілонському сказанні про Гільгамеша, давньоіндійській «Рамаяні», «Іліаді» та «Одісеї» Гомера, ірландських сагах, російських билинах.

В цей же перехідний до класового суспільства період було покладене начало чарівним казкам . Якщо в героїчному епосі головним героєм виступає богатир, то в казках відтворена історія звичайної людини. Виникають також жанри словесного мистецтва: панегирик (восхвалення богів і людей) і інвектива (поношення ворогів і суперників).

Пам’ятниками прикладного мистецтва були творіння монументальної архітектури – дольмени, менгіри, кромлехи й інші будівлі з громадних кам’яних плит і каменів. Ці споруди призначались для астрономічних спостережень (Стоунхендж), культових дій.

У первісному мистецтві центральне місце посідає людина. У художніх творах верхньопалеолітичної пластики Європи переважали жіночі зображення. В наскальному мистецтві мезоліта переважали зображення чоловіків-мисливців. Для ранніх антропоморфних зображень (майже до енеоліту) була характерна «безликість», тобто відсутність чіткої промальовки облич. Зате масками виражали цілком певні людські якості та душевний стан – хоробрість, силу, печаль, радість тощо. Ці портрети не були ще зображеннями будь-якої конкретної людини, як і міфологічні образи не відбивали індивідуальних людських характерів. Головні герої епосу і казок – постаті часто ідеалізовані. Такі якості стали основою формування ціннісних форм свідомості як регуляторів суспільних відносин.